Змішались дим, туман і порох,
Ними ж розбуджені думки,
Нові ідеї знову в творах,
Знову рядки, рядки, рядки.

Розвіявсь дим,
туман — росою,
Розлігся порох на кущах,
І новий вірш уже зі мною,
І я у нім, в його рядках.

А там: і бджоли поміж квітів,
І різновидий вітерець,
Світанком схід може горіти,
Може щипати морозець.

Там і стежки, там і дороги,
Зірки на небі й поміж хвиль,
Мої там ходять, бродять ноги,
Часу́ не тратячи і сил.

02.05.2026.
Ганна Зубко