Не мова визначає, хто ти є,
Не діалект, акцент — а суть розмови.
Душа у тиші правду береже,
А слово — лиш відлуння її мови.

Хтось каже «так», а хтось промовить «да» —
Це байдуже, якщо в очах — не зрада.
Якщо душа відважна та жива,
Тоді навіщо ця пуста бравада?

Де ніч і день злилися вже в один,
Там, де земля здригається від болю,
Хлоп’ята із українських родин
Стоять на смерть за волю і за долю.

Не в слові суть, а вчинках і меті:
Російська чи українська — то мова,
Не в цьому суть: вони — захисники.
Говорять так, як звикли змалку вдома.

І дивно: там, де тихо світить день,
Не там, де убивають — а міркують,
Де ти — жива людина, не мішень,
Там дуже вже за мовою слідкують.

Чи мова від біди убереже,
Чи мовне гноблення душі щоденне?
Яка із мов тебе від куль спасе —
Англійська чи українська пісенна?

07 квітня 2026 р.