Я боюся зійти на межу самоти,
де немає вже шансу тебе віднайти.
Що колись обернеться в тишу твій сміх,
І лиш спогад далекий торкатиме втік.

Я щодня прокручую в думці картину:
як прощання накриє мов чорна хмарина.
Наче тінь невідступно за мною іде,
забирає повітря й надію жене.

Я не знаю, чи відбудеться, чи це лиш думки,
Та тривога глибоко горить у мені.
Мов вода під кригою рине й шумить,
І ніхто цю загрозу не може спинить.

Бо вже відчувала падіння без краю,
там, де серце втрачає усе, що тримало.
Де у темряві довго шукала я світ,
але марно — лиш холод, порожняя мить.

Ти даєш мені віру в невидимі крила,
Поруч з тобою росте моя сила.
Слова твої — руки, що тримають мене,
І в очах твоїх світло, що завжди веде.

Без цієї опори я жити не зможу,
Страх утрати стискає мов подих негожу.
Якщо підеш — зупиниться серця ритм,
І розсиплеться світ, і розтане весь зміст.

Та поки ти є — я живу і зітхаю,
Кожную мить твою в серце собі заховаю.
Бо світло твоє — єдине спасіння,
Що тримає мене від болю й падіння…

Через пальці на вихідки всі,

Через жалюзі на вікнах…

Ми знайомі і ми чужі.

Я для тебе чергова примха.

Втеча зранку і ліжко пусте,

І заплакані чиїсь очі.

Ти не поруч, а де ти є?

Знати водночас і хочу, й не хочу.

Через терни разом до зірок,

Не про наші з тобою пригоди.

Ти неначе самотній вовк,

Ти втікаєш у непогоду.

• Твір:

  Всі дзвінки сьогодні пропущу,
  Тихо підійду до вікна,
  Жалюзі трішки приспущу,
  Цей вечір пробуду одна.
  Подивлюся новини в пів ока,
  Бренді міцного наллю.
  Назустріч коханню ні кроку
  Я більше уже не зроблю.
  Самотність приємною стане,
  На ранок минеться печаль
  І з серця зітреться кохання...
  А, може, все таки жаль...

• Твір:

  Залиш мене на сьомому небі від щастя
  У твоєму під’їзді на десятій сходИнці
  У сотому капілярі твого серця
  У кожному дні, проведеному наодинці
  На двадцять першій сторінці власних спогадів
  На першому не зданому екзамені
  Залиш мене серед тисячі здогадів
  Котрі сьогодні востаннє поранені
  Залиш у п‘ятій випаленій цигарці
  У третій подорожі за кордон
  У дев‘ятій випитій чарці
  І одинадцять раз порушений сон
  Залиш у мільйонній краплі дощу
  Що паде тобі на підвіконня
  У ще одній образі, яку в душу впущу
  Яка частіше приходить з просоння
  Залиш у наступному стані агресії
  У подальшому розладі думок
  Почуття зазнали нападів епілепсії
  Залиш в останній спробі натиснути курок