в війни реаліях далеко від хати рідної втікать комусь не треба й триста років, що вдома коїться, і знать хтось зсередини з болем в серці від одинацтва загніває тоді як інший, як із мрії, щодня в чужині проживає
чийсь син на фронті за свободу країни в муках помирає чиясь дочка у цю ж секунду своє гучне весілля грає що не сім’я – то свій устав, свої проблеми, сльози свої в війни реаліях, на жаль, серед незламних є безвольні
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Серце ! Ти як? Не розбилось? Що так у грудях гуде? Ніби в котлі ти варилось, Так, що аж пар з тебе йде . Серце! Нема прохолоди. Пекло нестерпне кругом! Серце! Бажаєш свободи? Ти є її джерелом! Важко буває пробитись, Вирватись з надр у світи. Серце ! Доводиться битись! Щоб досягнути мети.
31.07.25 A.R.*
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Так просто страждати, Й так важко кохати. Пишу рими до віршів кожного дня, Відчуваю біль воєнного життя: Я чую голос втрачених полів, Та відчуваю стогін спалених лісів. У голові говорять мені предки: «Не дай собі померти, Візьми всі сили в руки, Не дай народу свою історію забути! Настав час здолати те мовчання, Бути патріотом до останнього зітхання». Таке воно життя людське: Складне й незрозуміле, Але буває у буденності днів сірих, Сумних, стражденних й лихих Щось таке просте й миле, Любе й безцінне, Що змушує йти далі, І мабуть саме воно допомагає нам, У боротьбі з ворогами й надалі. Нам не потрібні ті медалі, Хвалебні вірші й слова, Нам не потрібна й та велична пісня, Нам треба лише успіх в боротьбі, Бо чим більше його в нас, То тим швидше настане край, Ось тій болючій та страшній війні. А після перемоги, Буде знову в нас море волі й свободи, Не буде країна вже палати у вогні, А вороги всі гнитимуть в тюрмі. Й будем жити далі разом й єдино, Але пам’ятати буде старий й дитина, Те, що була в нас страшна війна, Що забрала в нас вона ціле покоління, І невідомо, що несе нам далі доля, Але із нами точно був й буде Бог, Тож вірю я, що це не нові потрясіння. А час нових культурних епох, Море славетних наукових перемог, Та врешті-решт спокій патріотів, Час свободи слова й думок, Відсутність обмежень й застережень, Такою є моя майбутня країна, Й за неї йде ось ця війна, Та знаю я, що рано або пізно, Згине зло, природа поверне лісам свою красу, На спалених полях побачимо ми ще ясну росу, І візьмемо колись ще до рук косу, Й будем всі разом там працювати, Та минуле згадувати й пам’ятати, І я десь буду серед всіх, З думками, що писав я в ці роки, Вірші часів повномасштабної війни.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Надоело Мне надоело слышать шепот молитв Мне надоели человеческая слепота и их постоянное хочу Не хочу слышать больше болезненный вой зверей юных детей Хочу согреть их сердца Надоели вечный треск деревьев от вечных огней Надоело смотреть как топчут цветы Постоянная тряска уже набила оскомину Надоело слышать тупые оправдания и не желание слышать мои слова у родителя моего Ухожу из дому куда глаза глядят На встречу чудак на коне Давай чудак я с тобой едем вместе куда глаза глядят Туда куда Сердце кличет гони ты коня Перед нами целый Мир Кто же высказаться захотел так Сердечно спросите Вы а Тот кому все надоело и Сердце к Свободе тяготеет Тот кто песню поет настолько простою что очень красивою ООООМММММ
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Співають словами війни чорні птахи. Чекають на сина вдома старенькі батьки. За обрій заходить сонце в кривавих тонах. Ніколи не забудуть люди побачений жах. Здригається земля під звуки гранат, та вже не здригнеться в руках у воїна автомат. Хтось віддає своє життя за вільну країну, хтось тихо молиться, ховаючись у руїнах. Хтось більше не зустріне світанок з коханим. На згадку в когось залишаться рани… Діти зростатимуть без батьків сиротами. Хіба можна домовлятись з такими катами? Ви знищили безліч життів — і радієте. А ми зберегти свободу воліємо! Ніколи братами з убивцями не будемо. Не пробачимо. Помстимось. Не забудемо! 04.05.2023
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
На високих гілках зелених дерев, Літають птахи, мов поетичні мрії. Їх крила – це чудо, легке і ніжне, Літають вони у синьому небі.
Їх спів чарує, ніжно лине в височину, Мов мелодія, звучить навколо. То симфонія природи, найвищий дар, Де кожен звук – наче вірш, мелодія в душу.
Птахи – як вільні душі, без меж і кордонів, Літають вони, відчуваючи вітер. Так легко і високо, мов у мріях, Співають пісню життя, несучи радість і веселощі.
Їх крила мають силу піднести срібло, Доторкнутися до небес, відчути вічність. Птахи – символ свободи, дивовижної волі, У їхніх крилах заключено диво життя.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
