Цифри завмерли в холоді скляних вітрин,
Хтось натиснув важіль з кам’яних глибин.
Рахунок на межі — де борг і божевілля,
Мов небесний улов, що вислизає крізь зусилля.
​Я відкриваю екран — не вірю цифрам пустим,
Це послання кораблям, що стали чужим.
Таємна сума диктує фінал цієї гри,
Де кінці з кінцями зводять далекі світи.
​Там, де риса підведена владною рукою,
Цей хиткий баланс позбавив мене спокою.
Золото капає в прірву нічних діадем,
Статус змінює суть відпрацьованих тем.
​Лінії коду плетуть павутиння інтриг,
У краплі пластику згас людський крик.
Незрима милість впала на дно гаманця,
Життя — політ сталевого в вітрі листа.
​Можливо, це збій у сплетінні мереж,
Або розплата за правду, що не має меж.
Стрілка тремтить, обираючи вільний маршрут,
У банку часів нас більше не ждуть.
​Але спалахне світло на звороті дня,
Ця загадка нині — доля моя.

Прошу я легкості, як дотик вітру,
що розплітає тишу між гілок.
Щоб день ішов неспішно, не в зневіру,
а просто в радість — тихий, теплий крок.

Щоб у руках трималась кава ранку —
маленьке сонце тихе і без слів.
І щоб душа, не знаючи обману,
ловила щастя в простоті хвилин.

Нехай сміється небо без причини,
і хмари пишуть казки на льоту.
А світ несе, як в першу мить людини —
в долонях теплих світло й доброту.

23 квітня 2026 р.

як світло пробивається крізь сірі хмари
як сонця обдає теплом зрання проміння
твоїх очей спросоння ніжне мерехтіння
навіє трепетні закоханості чари

з тобою поруч так спокійно, легко
всі чисто й вільно відчуваються мисління
твій світ огорне мій увесь моментом
про тебе гріють сон нічні видіння

в обіймах прочитаю всі звороти
що слів не підбереш сказати вголос
в епітетах жаги, в метафорах турботи
проявиш почуття зігрівші серця холод

чи я не та кого ти вірно крізь довгі роки так жадаєш
кого у нездійсненних мріях, в душевних снах вночі вбачаєш
кому дрібні безглузді сварки за щирі очі пробачаєш
із ким наповненість щоднини й життя щасливість всяк рівняєш

чи осягаєш завтра разом так світло й ніжно як учора
чи довга відстань марно схильна до злих майбутнього спотворень
чи я не та про кого дума зрання буденний лад бадьорить
чи не мовчиш про те що слізно сумні поезії говорять

чи вдало граю другу роль в дешевій романтичній драмі
чи гострий жорсткий твій сюжет порушить давню суть моралі
чи скрізь важким шляхом до щастя знов без причин кудись звертали
чи непомітно ми згубили шалену ту «любов безтями»