Між “ми могли”

Ти не сказав мені тих слів,
Яких з надією чекала.
Застигла мить, а ти змовчав,
Хоч світ волав, я відчувала.

А теплий подих між рядків
Ще довго танув у тумані.
І щось зламалось у мені —
Немов жила весь час в обмані.

Відповідальності не взяв,
Не захотів — а чи злякався?
Від мене, може, щось чекав,
Чекав, та так і не діждався.

Не вдарив біль, не впала тінь,
Все відійшло — і вже не прийде…
Лишилась тиша, як рубіж,
Між “ми могли” і “вже не вийде”.

05 квітня 2026 р.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Про життя Ти не сказав

Ти не сказав

Ти не сказав мені тих слів,
Які відкрите серце ждало,
Вони, мов тінь несмілих снів,
В ефірі тихо зависали.

Ловила погляд, кожен жест.
Ти не сказав… а я мовчала,
Хоч як було, та врешті-решт
Невтішну правду відчувала.

Слова для мене — цілий світ,
Хоча вони — просте бажання,
Могли змінити наш політ,
Згасити сумніви й вагання —

Ті, що не в силі вбити дні…
Слів не сказав — а я їх ждала.
Слова, що жили у тобі,
Ти не сказав… та я їх знала.
26 березня 2026 р.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська