У скрипки лопнула струна —
рука упала, як провина.
У просторі крихка луна
звучала ще якусь хвилину.

В повітрі залишився злам,
як незавершена молитва.
Обірвана об гострий край,
мелодія програла битву.

Закам’янів смичок в руці —
мов незакінчена розмова.
Ні нот, ні звуків у кінці,
лиш біль, що не знаходить слова.

Та в цій розірваній струні
ще дихає незгасна сила:
бо навіть у глухій тиші
струна в повітрі ще тремтіла …

19 квітня 2026 р.

Смичок торкнувся струн, і світ затих,
Тече сльоза останнього зітхання.
В мовчанні залів, в сутінках німих
Прокинулась мелодія прощаня.

Пливе орган — важкий, немов туман,
Що огортає душі у жалобі.
Не музика, а розтинання ран,
І біль живе у кожному суглобі.

Тут кожен звук — як зізнання без слів,
Відлуння того, що вже відлетіло.
Крізь вихор та крізь холода вітрів,
Струна рве серце, розриває тіло.

А соло скрипки — плач чи висота?
Чи крик душі, що вирвалась на волю?
В гармонії — і святість, і літа,
Життя минуле, і вдячність за долю.

Згасає звук… Але в нічній пітьмі
Лишається цей слід, немов причастя.
Адажіо — молитва в самоті,
Де в горі більше світла, ніж у щасті.

15 квітня 2026 р.

У залі темнім, де мовчать вітри,
він вийшов в коло примарного світла.
З-під брів очима — ніби із пітьми,
а скрипка в пальцях, мов жива, розквітла.

Він вів смичком — і рвався небокрай,
мелодія котилась, як прокляття.
«Грай, сину темряви! Благаю, грай!» —
шепоче зал у дикому завзятті.

Струна здригнулась — і заквилив звір,
друга — озвалась ангельським сопрано.
Він не дивився на сузір’я зір,
він бачив пекло, що ятрило рану.

Казали: «Продав душу за талант!
Його руками водить сам Іуда!»
А він терпів цей золотий капкан,
вершачи неможливе, грішне чудо.

Смичок літав, мов іскри у вогні,
пульс ритмів бився, наче серця стуки.
У кожній ноті крізь люті сніги
вчувалися його нелюдські муки.

Остання нота — як останній вдих.
Смичок завмер. Оплавилися свічки.
А за спиною — чи то плач, чи сміх,
і чорна тінь, що тягнеться, мов стрічка…

Він — каторжник величний, не святий.
Смичок завмер. І тиша стала криком.
Та в темряві вже хтось стоїть новий —
і чує, як його чекає скрипка.
15 квітня 2026 р.