Весна вже скоро, вже ось-ось
Цвіт забіліє, зарябить,
А чи насправді, чи здало́сь —
Не до душі уже ця мить.
Простять мене зимо́ві дні,
Що рвусь у те́плі, до весни́,
Де так співають солов’ї,
Де так неміряно краси.
02.02.2026.
Ганна Зубко
Весна вже скоро, вже ось-ось
Цвіт забіліє, зарябить,
А чи насправді, чи здало́сь —
Не до душі уже ця мить.
Простять мене зимо́ві дні,
Що рвусь у те́плі, до весни́,
Де так співають солов’ї,
Де так неміряно краси.
02.02.2026.
Ганна Зубко
У літніх ранках
солов’ї співали,
Поважно півень
по дворУ ходив,
А поряд хвилі,
верби все шептали,
Невнятно вітер
сонний говорив…
Цей спогад-казка,
де гуляли мрії
В обнімку з вітром,
поряд, в берегах,
Сумну, дорослу
душу досі гріє
У днях самотніх,
тихих вечорах.
Та хочуть ноги
знову там ступати,
Блудити погляд
хоче в тій красі,
У небо в хвилях
мовчки заглядати,
Ловити промінь
в вранішній росі.
Стежками йти,
піском сліди лишати,
Вдихати пахощі
і зілля, й полину,
Усе те ніжністю
своєю обіймати,
Ту справжню казку,
серцю дорогу.
25.06.2025.
Ганна Зубко
Прийди до мене, в сни мої,
Разом згадаємо пісні,
Сплетемо посмішки й думки
І заспіваєм залюбки.
Повернем спогади у сміх,
У твій, чарівніший, не гріх,
Поглянем в очі, як тоді,
Хоч не птахи, не солов’ї,
Та разом пісню заведем,
Від душ неспокій відведем.
Плеча торкнешся, я — руки,
На мить поринем в ті роки,
Прийди до мене, в сни мої,
Пусті без тебе і сумні.
Твій голос чути, справжній сміх,
Й у сні побачитись — не гріх,
Чи постарів уже, чи ні?
Яким ти явишся мені?
А я змінилася, не та,
Вся білосніжна голова,
Та ти прийди і упізнай,
Обов’язково завітай.
Пізнаєш миттю, час летить,
Душа надіється, щемить,
І заспіваєм, як колись.
Я не прощаюся, приснись.
28.11.2024.
Ганна Зубко
В моїм саду не пахне цвітом,
Зтьм’яніле листя на гіллі,
А ні весною, а ні літом
Не залітають солов’ї.
Не засипа врожаєм осінь,
Приходить рано, швидко йде,
Ніхто траву у нім не косить,
Вже, як раніше, не росте.
Хрустить гілля сухе, спадає,
Ламає вітер, листя рве,
Турбота в сад, який чекає,
Скоріше всього, не зайде.
03.04.2024.
Магічний травень
Прийшов місяць травень,
Я пірнаю в зелену га́вань,
Милуюся гілочками калини,
А рижий павучок плете павутини.
Десь у садку співає соловейко,
Радіє душа і моє серде́нько,
У квітнику все цвіте і буяє,
Магічний травень мене звеселя́є.
Іриси квітнуть різнокольорові,
Жовті, фіолетові, сині і пурпурові,
Нарциси із листочків виглядають,
Ніби з ірисами в хо́ванки грають.
Трояндочки як цариці поставали,
Всім радість і любов дарували,
Зацвіли пишні квіточки спіреї,
Стоять в білих сукнях, мов наречені.
Блакитний, щасливий і розкішний,
Білий, рожевий, синій і пишний,
Зустрічає прекрасний пан бузок,
Із бджілками танцює свій танок.
Який же чудовий травневий садок,
В нім повні кетяги пахучих і різних квіток,
Приваблюють і манять всіх діто́к,
Комашок, мурашок, жучків і різних пташо́к.
15.05.2023. С.М. Онисенко
#поглядидуші