Сірий колір сів на очі
Настрій зіпсований в край
Нічого не бачити ні чути не хочу,
Бо мій сину 3 день хворав.

О, Аллах, як важко ті часи прожити
Коли нічим йому не допоможеш
Я молюся що хвилини,
Щоб Твої ліки він отримав.

Ці ночі довгі, наче вічність,
Там, на підлозі, біля ліжка твого слів не треба.
Ловлю я кожен подих, кожну звичність,
І серце рветься з криком аж до неба.

Ти підіймався в гарячці, крізь сльози,
Шукав мою руку, блукав у пітьмі…
«Я тут, мій синочку, утишаться грози», —
Шептав я, і плакали ангели вкрай вдалині.

Молитва та Коран,
Це все що потрібно в ці дні,
Я молюся за тебе мій сину,
Бо ти у мене понад усе.

Світ краски втратив,
І нічого не вартий
До поки ти кволий,
І ще не зовсім здоровий.

Моя молитва почута,
Ін Шаа Аллах,
Температура спала,
Твоє лице засіяло
І дихання рівним стало.

Ти посміхнувся — і світ оживає,
Альхамдуліллях, відступила пітьма!
Твій сміх кольорами мій дім засіває,
І страху в душі вже ні краплі нема.

Сонце сліпить крізь штори
Світ прокинувся навколо
Я зпозаранку схопився,
А син навіть не шолохнувся.

Мій коханий міцно спить
Спокій його ніщо не займає:
Кавомашина шумить
Хтось по кімнатах ступає.

Сон у дитини легкий,
Він собі усміхається
Мовить щось лагідно уві сні
Й далі в думках десь ховається.

Нехай ще трішки погуляє в снах,
Де сонце лагідне і небо синє.
А я застигну з щастям у очах —
Люблю тебе понад усе, мій сину.

Весь світ чекає, гомінкий і рухливий,
А тут — тиша і усмішка малого.
Я поруч з ним — а значить, я щасливий,
І вже не треба більше нам нічого.

Синулічка, синулічка
Роднулічка моя
Малесеньке моє хлоп'я
Ніжне, солодке, моє немовля.

Усмішка твоя то душа моя
Долоньки твої неначе пір'їнки
На руки беру, обіймаю тебе
Твій запах вдихаю- немов потряпляю
Я при житті…до самого Раю!

Від твоїх очей
Тато немов п'яний
Коли ти повзеш до мене
То час завмирає
Та янголи тебе направляють
Грають з тобою та дуа читають.

Коли ти на руках засинаєш
Я весь Всесвіт у пальцях тримаю,
Несу тебе тихо, моє кохання,
До кроватки — крізь сни і зітхання.

Це немов зірку покласти в шухляду…
Це як вийти у відкритий космос
У спортивках… без нагляду…

​Ти спиш. І навколо — німа пустота
Тільки любов — нескінченна й свята…

Мені наснився дивно гарний сон,
Що тиша розлилася над полями.
І не сирена — дзвонів передзвон
Лунав нарешті поміж молитвами.

Я бачила, як вершники весни
Вертаються до рідного порога,
Як більше не здригаються світи —
Скінчилася зруйнована дорога.

А небо чисте, як випрана шаль,
І жодної хмарини диму й болю.
Розвіялась безвихідна печаль,
Лишивши Перемогу нам і волю.

Сміялись діти, цвів вишневий сад,
І мирний ранок стукав у віконце.
То був найкращий в світі зорепад —
Над Україною зійшло спокійне сонце.

Прокинулася з присмаком надій,
Із вірою, що сон той — віщування.
Іде вже Перемога крізь світи,
Щоб стати правдою, не сподіванням.

14 квітня 2026 р.

Не спиш ти, кажеш, й я не сплю,
Щось заважа небозі,
Нічні всі шурхоти ловлю́
І сон зайти не в змозі.

Рахую подумки зірки,
У місяця вдивляюсь,
Люблю́ я небо, як і ти,
І сном не переймаюсь.

Немає в тебе берегів,
Упевнена — шкодуєш,
Угору птах уже злетів,
Алло! Мене ти чуєш?

Світанок скоро, соловей
Затьохкає до хвилі,
Безсонних бу́де ще ночей.
Бувай! Привіт родині!

31.03.2026.
Ганна Зубко

Тебе не буде
Я засну раніше

Мене не стане
Ти прийдеш вві сні

Забуду хто ти
Ми чужі з тобою

Чужі як двоє
Двоє уві сні

1983