Така одна — як світла тиша ранку,
Що гріє у долонях почуття.
Як ніжний дотик легкого серпанку,
Який вплітає подих у життя.

Така одна — між сотень різних кроків,
В ній вдих і видих, як єдина мить.
Вона — це небо й відчуття потоків
Часу, який у невідомість мчить.

Така одна — не схожа на повтори,
Не з тих, кого малює зараз час.
У ній є правда, трохи болю й зорі,
І щось таке, що не забути враз.

І навіть коли світ стає не милий —
Вона іде крізь сутінки й дощі.
Така одна… і в цьому — її сила,
Її обличчя… сенс її душі…

01 травня 2026 р.