Ви знаєте чомусь так дивно чути
Про те, що у селі живуть «не люди»
Про нашу буцімто замкнутість та закутість,
Що гірші за міщан ми будем,
Що ми багато, що не знаєм,
Чи звичаї свої не поважаєм…
А бачили Ви у житті хоч раз
Як жито викидає колос?
Як щиро і без прикрас
Тихо віє вітер в голос?
Як спів лунає солов’я?
Як спить земля?! Твоя земля…
Як у ранковому серпанку,
Стояла дівчина на ґанку?
Чи може відчували ви
Ту радість, жар свободи, волю,
Що відчуваєш у степу й на полі?
Те відчуття незримого багатства,
Що в нашім домі, ніби в царстві,
А ви нам знову інтернет,
Музей, театр чи кларнет…
Чим місто краще від села?
Сільської радості й добра?!
Широким чи вузьким провулком,
Пам’ятником, ринком чи притулком?
Де краще жити я не знаю…
Але для себе відкриваю знову
Цю зверхність, шовінізм та змову
Про те що місто краще від села…
З цим і починаю я розмову.
Міські принади, безперечно,
Для люду нашого доречні.
Нові можливості й робота
Суцільні заходи й турботи…
Щоправда, люди не настільки ґречні.
Мабуть, бо клопотів багато…
Сварок, жадоби до стократу
Хоча й в місті є свої вади
Люди наші їх стрічають радо…
Милуються природою у парку
Дерева й квіти там. Під сонячним промінням –парко..
Дитячі майданчики сонцем зігріті
На них безупинну граються діти…
І сміх щасливий серед них лунає
Картина ця серця всім зігріває…
Буває навесні пройдеш, а вітер тихо віє
Несе з собою аромат весни та на тепло надію…
А в гіллі там, серед кущів, літає вже синичка,
А на піску, серед дітей, сидить сама собачка…
Сидить і дивиться на них, як на цуценяток,
А хочеться, мабуть, самій до затишних кімнаток,
До миски з кашею смачною чи корму, хоч якого,
А замість цього там сидить, не маючи нічого…
А вийдеш з парку, трафік – жах!
А перейти дорогу ось, де крах…
Без зебри ти ніхто, не зробиш ти нічого…
До світлофору йди, чекай собі на зміну,
А час іде, летить, біжить все безупину…
Пройдеш по вулиці – там храм
І люди стоять в ньому,
І ніби все як у селі…
Молитва луна знову,
Але люди ці не вийдуть в вечері на розмову…
Вони не знають, хто і як?
Комусь живеться добре. Тут кожен сам собі бідняк…
А в нас стрічають ґречно!
Живем, щоправда, ми так-сяк
Працюєм в полі чесно, а маємо ніщо й ніяк
Хіба ж це не безчесно?!
А в місті є ще магазини, а в них всього багато
Були б гроші, щоб було за що це купувати!
А так живемо, скніємо тихо зубожіємо,
А до міст і сіл імпортне несуть на стіл!
Молоко, що в магазині дорожче за воду,
А в селі все навпаки. Де правда для народу?!
Худобу ти годуй, бідуй, на зиму запасайся,
А в державі ти – ніхто! Не сунься, покайся!..
Маєш вдома щось своє: садок чи городик,
Маєш клопіт на весь рік, а в когось заводик…
Жити важко у наш час і в селі і в місті,
Бо в держави ми, на жаль, на останнім місці!
20.01.-29.01.18