чомусь всі бачать тіло, а не душу
та відчувають холод всередині
що напишу сьогодні на картині
про почуття, якими я брешу

щодня кажу тобі моє “пробачиш?”
за те, що я, травмована роками,
оплакую сама собі сльозами
нестерпний біль, що навіть не побачиш

хочу закритись, відсахнутись, бігти
забувши про палку любов у серці
ти ніжно в очі глянеш у люстерце
загоїш рану, даш в коханні мліти

не розумію, сонце, чим живеш ти
чому сьогодні грієш, завтра палиш
розіб’єш серце, вламки переступиш
не чутимеш, як зірвуся волати

приходить день, проходять стрімко ночі
на наших “ми” стояла жирна крапка
колись вгадала правду мені бабка
що не від щастя будуть мокрі очі

Скинувши тіло, мов зношений одяг,
Душа полетіла у вись в небуття.
Де зорі палають вогнем у просторі,
Де вічність, можливо, дасть нове життя.

Душа відпочине, від стресу земного,
Від тягот, сум’яття, хвороб і турбот.
Та Всесвіт її скинув донизу знову,
Мовляв, не влаштовуй життю ти бойкот!

Живи і радій дню прожитому, ночі.
Борись за життя і хвороби минуть.
Взяла до уваги слова ці пророчі –
Адже й на землі люди якось живуть.

Напевне, я тут щось ще не завершила
Якщо мене виштовхнули з небуття.
Потрібно боротися й з`явиться сила,
Наснага, енергія та сенс буття.

Пече воно
То подертя на гландах
Дає багато зрозуміти
Потепліти

Ковтаючи не те, що здатне горло проковтнути
Ковтаючи геть все, що там не має бути

Пізнаючи весь цей світ
У коробці темній
Там де можна:

Сховати сором
Тіло
Огидає

Воно тихенько помирає
Хто ломиться в коробку?
Він зжирає!

Руку, ногу
Я зникаю!

Будь то так
Досі ковтаю

Іншого спокою –
Не знаю

• Твір:

  У Маріку було жахливо
  Вони бомбили кожен день
  Ми ховалися в підвалах
  Збираючи усіх дітей

  Ці діти знову плакали
  Чекали свої матері
  Котра скоро вернеться
  Якщо якась граната в тім дворі..
  Ще раз не взірветься

  У ріднім місті було страшно
  Обстрілювали все підряд
  Та їм все ж байдуже було
  Чи це родом, чи воєнкомат..

  С-300 запускали всюди
  Куда летіло, там лягло
  А тіло дівчинки, котра була в садочку
  На віки вічні - полягло!

• Твір:

  І ось вернувся я додому
  І знову запах в голові
  Її волосся, ніжне тіло
  Залишилось.. у пам'яті моїй.

  Я згадую наші обійми
  Я згадую весь наший час
  А зараз ми немовби різні
  Але ми же рідні, в нашій голові..

  Проходячи знов біля мене
  Ти запитала лиш одне
  - І що скучаєш знову..?
  - Відоси пишеш в котрий раз..?)

  А я гордо посміхаючись
  Їй кажу..
  Я сонце.. яке б робило
  Все для нас..!