в війни реаліях далеко від хати рідної втікать
комусь не треба й триста років, що вдома коїться, і знать
хтось зсередини з болем в серці від одинацтва загніває
тоді як інший, як із мрії, щодня в чужині проживає

чийсь син на фронті за свободу країни в муках помирає
чиясь дочка у цю ж секунду своє гучне весілля грає
що не сім’я – то свій устав, свої проблеми, сльози свої
в війни реаліях, на жаль, серед незламних є безвольні