​Друзів не кличуть, коли на столі є вино,
І коли успіх малює яскраві картини.
Друг — це той, з ким ти разом ішов на саме дно,
І хто не лишив, коли шторм налетів у спину.

​Вулиця вчила: не вір солодким словам,
Вір лише рукам, що в біді підставлять плече.
Дружба — це не розмови про «тут і там»,
Це коли рана одна на двох однаково пече.

​Їх не буває багато — справжніх і вірних.
Це одиниці, відсіяні крізь сито важких років.
Ті, хто не заздрить, хто в помислах мирних,
Хто розуміє без зайвих підказок і слів.

​Ми з ними ділили і хліб, і холодні вітри,
Гартували характери в спільних земних випробуваннях.
З ними не треба грати у жодні ігри —
З ними ти справжній у діях своїх і бажаннях.

​Ціна такої дружби — дорожча за все, що є.
Це капітал, який не з’їсть жодна інфляція.
Справжній друг — це той, хто частину себе віддає,
Щоб твоя не зламалася в житті внутрішня нація.

​Я п’ю цей вечір за тих, хто лишився в строю,
Хто не продав, не злякався і не відвернувся.
За справжніх друзів, що поруч у кожному бою,
З якими я разом до світла крізь терни пронувся.