Життя навчає цінувати
Любов, кохання через втрати,
Погоду гарну — через грози,
А радість, щастя — через сльози.

Як правило, коли втрачаєш —
То порожнечу відчуваєш.
Спустошеність, думки тривожать,
Життя іде, тривоги множить.

Утраченого не вернути,
Та треба сенс його збагнути:
Не вивчивши уроків долі —
Не буде усього доволі.

Так хочеться назад в минуле,
Де було щастя — не забулось…
Та втративши, лиш розумієш
Його красу і справжню цінність.

Тож за минуле не тримайся —
Іди вперед та не здавайся.
Бо навіть дуже сильні втрати
Дають можливість світ пізнати.

27 березня 2026 р.

Коли забуваєш життя цінувати,
То смерть не забуде про це нагадати.
День кожний в житті, безперечно, важливий.
Щодня ми отримуємо якесь диво.

Барвиста веселка за обрій сягає,
На сонці немов гімн життю награває.
За клопотом часто не бачиш це диво,
А це, безумовно, важливо й красиво.

Не страшно в житті, десь не так щось зробити.
А страшно не діяти і не творити.
Адже бездіяльність, – часу марнування.
Досягнень життєвих і мрій блокування.

Помилки важливо завжди визнавати,
І діяти так, щоби їх виправляти.
Сприймати красу і гармонію світу
Життя , яким є воно, треба любити.

Коли забуваєш життя цінувати,
То смерть не забуде про це нагадати.