Розриті кургани, могили столітні І вітру роздолля ширяти між них… У нас, на Вкраїні, є люди привітні, А в бабах і стелах відлік часу застиг. Блукає по степу, вдивляється в землю І чується десь там гуркіт копит… Борис добре знає, що час все сховає, А в степу є прихований від усіх світ. У руки бере він прикрасу нагрудну, Яку ми всі знаємо, як пектораль. Весь світ завмирає – говорить прилюдно: « Що справжнім дивом є ця пектораль!» 28.09.18 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Могутньою рікою час біжить За миттю мить він тягне за собою. Не наздогнати прожиту вже мить У нескінченність мчить вона рікою. Нарешті всі ілюзії пішли, Звільнили місце для гіркої правди. Полинули у небуття казки Залишили мої мізки назавжди. Дав Всесвіт розуміння почуттів, Забрав всі сумніви, закинув у безодню. Спереду – мерехтіння світлячків. Це шлях новий і благодать господня.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Не кажіть собі -“зроблю колись”, Бо “потім” стирає всі мрії. Так тихо минає ранковий блиск, І ніч свої крила розкрила. Ми часто чекаємо прийде той час, Та він не приходить ніколи. Бо завтра, це ніби туманний міраж, Що тане на обрії долі. Сьогодні – це шанс, що горить у руках, Це подих, що вже не вернеться. А завтра лишитися може у снах, В надії що потім проснешся. Дитинство минуло, як тихий момент, Де сміх був і пісні лунали. Тепер лише спогади, виросли ми, Самотність, нам подруга стала . Без стуку дорослість прийшла у життя, Із нею проблеми і втома. Бо час не питає ” чого ти бажав?” Він просто проходить невтомно. Ми так боїмося зробити той крок, Який приведе нас до мрії. Та гірше прожити без цілі роки, Подумавши потім ще встигну. Не жди поки доля подасть тобі знак, Не слухай поради мінливі. Бо день не повториться, він ніби птах, Злітає, торкнувшись події. Не жди ідеальності ,пастка вона, Її не існує в природі. Живи поки серце підказує шлях, І очі горять до нового. Хай страх не хапає за ноги тебе, І сумнів не давить на плечі. Та спробу невдалу ,ще можна змінить, Ніж втрачений час, мрію, речі. Бо мить, це вогонь що палає в тобі, Не думай його погасити. У правді живи, проживи у журбі, Тож дій, не здавайся ,не бійся. Так час промайне, поки будеш сидіть, Коли відкладаєш на потім. І йде день за днем, ну а ти ніби спиш, Під тягарем власних ” не зможу”. Так встань і зроби, те що треба в цю мить, Хай серце веде тебе й доля. Бо ” потім”, табличка зруйнованих мрій, Знай життя любить слово “сьогодні”.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Час не лікує, не лікують і гроші. Алкоголь і дзигар не роблять тебе щасливим Турбуйтесь про своє здоров’я, тіло та душу Щоби мати снагу відчувати себе живим.
Бережи своє світло у ці темні часи, Бережи своїх людей, поки вони ще є. Благай за них в Бога, проси, моли.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Казали в дитинстві куди ти спішиш, Ще встигнеш на гратись , на все буде час. І ось за плечима десятки років, Які вже не вийде по новій зіграть. А як би хотілось хоча б один день, Прожити повторно, вернутись на мить. Де друзів багато, гульня до зорі І в кожного мрії ким бути в житті Як хочеться знову зібратись гуртом Піти в магазин,ну а потім у клуб. Де всі були рівні без звань і посад, В той час де не просто було слово друг. Тоді поспішали в доросле життя Вважали що там найцікавіші дні А зараз згадавши юнацькі часи, Приходить прозріння безцінні вони. Пройшло півжиття,ніби день промайнув, І друзів дитинства нема багатьох. А ті хто живі усіх час розкидав, Тепер лиш колись телефонний дзвінок. Все бігли вперед, до наступного дня, В надії що там буде здійснення мрій. Пробіг марафон в половину життя, Все чаще питання ,а фініш коли?
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Час найцінніше що є в цьому світі, Влада у часу не має межі. Він керує минулим й майбутнім, Кожна мить ,це секунди в житті. Завжди йде він вперед безупинно, І життя твоє разом із ним. Відмотати його вже не вийде, Та й на паузі час не стоїть. Так життя йде немов доганялки, Ти біжиш,а час тихо іде. Ну а потім міняєтесь місцем, Ти ідеш, а час спрінтер уже. Час безцінний,дорожче каратів, Жодні гроші не рівня йому. Ми життя проживаємо бідно, Не збагнувши про цінність часу. Так проживши заради роботи, Грошей,гаджетів,решти майна. Ми збагнем це було не потрібне, Ми на це проміняли життя. І сидиш у кімнаті старенький, Час спливає і банк на нулі. В голові лиш короткі моменти, Теплі спогади як копійки.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Час не лікує – Він пливе, мов вихор, пливе у вічність стрімко, мов струмочком. Час не лікує – Тільки бальзамує криваві рани туги за синочком. Час не лікує – А серденько плаче, криваві сльози очі обпікають. Час не лікує – А душа ридає, лише в молитві серце відкриваю. Час не лікує – А молитва лине ввись небесну до самого Бога. Час не лікує – А думки шепочуть, щоб Богу милая була моя дорога. Час не лікує – Ми усі це знаєм. Не завжди нам приходиться радіти. Але щоби приходити до РАЮ, Повинні бути щирі ми, як діти.
Любов Колодій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
