Не моє це — якісь забага́нки,
Не озвучу я їх, не чекай,
Тішить сад квітом, росами ранки,
Утіша позолотою гай.

Голубінь неба тішить безкрая,
Всякий птах, що у ньому летить,
Подарунків від тебе не мала
Й не чекаю і не кортить.

Теплотою від тебе не віє,
Ніжність, знаю, тако́ж не твоє,
Із тобою душа моя тліє,
Ти біда моя, горе моє.

24.10.2025.
Ганна Зубко

Календар все листаю, чекаю,
Придивляюсь до листя, доріг,
Той туман за вікном виглядаю,
Що росою впаде на поріг.

Вересневий чекатиму вечір,
Листопад ще жовтневий діждусь,
Як собою накриє тінь плечі —
В прохолоду її огорнусь.

Клен, береза засяють у сквері,
Сипне листям вітрець, понесе,
Під мої, під самісінькі двері
Ягідьми горобина сипне.

Календар все листаю, чекаю,
Коли осінь, нарешті, прийде,
Жовтим листям мій двір закидає,
До порогу туман приведе.

04.08.2024.