Одне й те ж,
все у буднях, все те ж,
Тільки в мене, чи ще так у ко́гось?
У вірша́х лиш пройтися до меж
Можу я, де зріє вже колос.

За стежо́к на папері рядки,
Де по звичці думки викладаю,
В спориші та сипучі піски,
Озираючись, там я ступаю.

Де ще бути мені, як не там,
Хоч у ві́ршах — у рідному краї,
Більш уваги віддам берегам,
У їх хвилі загляну безкраї.

Луг пахучий згадаю і брід,
Між черемух та верб біля гаю,
Загадковий болотами слід…
Ще багато чого пригадаю.

26.04.2026.
Ганна Зубко

Та весна ще цвіте, гомонить,
Лине щебіт, зозуля навздо́гін,
В блиску хвилі верба шелестить…
То минулого зойк, а чи стогін.

Аромат все ж черемух тих зник,
І калини, на стежці до гаю,
І совиний у вечорі крик
Поміж сутінок ледве піймаю.

Там би з вітром,
обнявшись, пройти,
По стежка́х та від краю до краю,
Береги ви мої, береги,
До нестями за вами скучаю!

31.01.2026.
Ганна Зубко

Та весна ще цвіте, гомонить,
Лине щебіт, зозуля навздогін,
В блиску хвилі верба шелестить…
То минулого зойк, а чи стогін.

Аромат все ж черемух тих зник,
І калини, на стежці до гаю,
І совиний у вечорі крик
Поміж сутінок ледве піймаю.

Там би з вітром,
обнявшись, пройти,
По стежка́х та від краю до краю,
Береги ви мої, береги,
До нестями за вами скучаю!

31.01.2026.
Ганна Зубко

Черемух цвіт немов дурманить,
Й бузок квітує біля хат,
Неначе в білому тумані
Немолодий, вишневий сад.

Злітають лАстівки над дротом,
День небо хмарами снує,
Далеко, там десь, за болотом,
Зозуля голос подає.

Враз день дощем
веснЯним вмився,
Пробігся вітром скрізь, де міг,
І пелюсткАми постелився
Поміж травою, край доріг.

13.09.2025.
Ганна Зубко

Був цвіт черемух, крик зозулі,
І пахнув вітер чебрецем,
І червоніли маки в полі,
Було роками, а не днем.

І була річка біля хати,
Де мохом камінь весь обріс,
Міг солов'я у тінь ховати
Густий, зелений верболіз.

Куточок той здавався раєм,
Там народитись повезло,
Виднівсь лісок у полі з гаєм,
Було найкращим те село.

25.01.2025.
Ганна Зубко