Та весна ще цвіте, гомонить,
Лине щебіт, зозуля навздо́гін,
В блиску хвилі верба шелестить…
То минулого зойк, а чи стогін.

Аромат все ж черемух тих зник,
І калини, на стежці до гаю,
І совиний у вечорі крик
Поміж сутінок ледве піймаю.

Там би з вітром,
обнявшись, пройти,
По стежка́х та від краю до краю,
Береги ви мої, береги,
До нестями за вами скучаю!

31.01.2026.
Ганна Зубко

Та весна ще цвіте, гомонить,
Лине щебіт, зозуля навздогін,
В блиску хвилі верба шелестить…
То минулого зойк, а чи стогін.

Аромат все ж черемух тих зник,
І калини, на стежці до гаю,
І совиний у вечорі крик
Поміж сутінок ледве піймаю.

Там би з вітром,
обнявшись, пройти,
По стежка́х та від краю до краю,
Береги ви мої, береги,
До нестями за вами скучаю!

31.01.2026.
Ганна Зубко

Черемух цвіт немов дурманить,
Й бузок квітує біля хат,
Неначе в білому тумані
Немолодий, вишневий сад.

Злітають лАстівки над дротом,
День небо хмарами снує,
Далеко, там десь, за болотом,
Зозуля голос подає.

Враз день дощем
веснЯним вмився,
Пробігся вітром скрізь, де міг,
І пелюсткАми постелився
Поміж травою, край доріг.

13.09.2025.
Ганна Зубко

Був цвіт черемух, крик зозулі,
І пахнув вітер чебрецем,
І червоніли маки в полі,
Було роками, а не днем.

І була річка біля хати,
Де мохом камінь весь обріс,
Міг солов’я у тінь ховати
Густий, зелений верболіз.

Куточок той здавався раєм,
Там народитись повезло,
Виднівсь лісок у полі з гаєм,
Було найкращим те село.

25.01.2025.
Ганна Зубко