Темніло небо, блідли зорі,
І бліднув місяць тихо вслід,
Штовха́лись хмари, снігу гори
За ніч сипнули до воріт.

Немає хвиль, землі не видно,
Під снігом, гли́боко трава,
Незвично, радісно і дивно —
Справжня навідалась зима.

08.02.2026.
Ганна Зубко

• Твір:

  Хвилі у річці
  кригою штовхались,
  Струмки текли
  з болотяних доріг,
  Завжди до неї
  першими вертались
  Крикливі чайки,
  білі, як той сніг.

  Зграї птахів тих
  радо зустрічала,
  Ключі лелек
  в весняних небесах,
  Природа щастя
  миті дарувала,
  Давно позаду
  незабутній шлях.

  Уже живеться
  сумно, нецікаво,
  Не повернути
  пройдених років,
  В вирій птахів
  дитинство проводжало,
  З вирію вік
  ні разу не зустрів.

  Дитяче серце
  сильно калатало,
  Спішно рахуючи
  у небі всіх птахів,
  Моє дитинство
  з ними відлітало,
  З вирію вік
  ні разу не зустрів.

  Той крик пташиний
  досі пам'ятаю,
  В золоті осінь,
  в міді, бурштині,
  І, як те листя,
  ще, бува, літаю
  В далеких спогадах,
  а інколи ввісні.

  25.05.2023.