Пригріло сонце й сніг поплив,
Уся в струмках дорога,
Співав все півень, говорив,
Десь заревла худоба.

Розщебетались горобці,
Й синиці поряд дзвінко,
Стрибали-гріли промінці,
Торкалась гілка гілки.

Миттєво танув сніговик,
Тулилась шибки муха,
Хто зим не бачив тих, не звик —
Нехай уважно слуха.

Жаль, не почує звук струмка,
Та в хвилях хрускіт криги,
Моя історія така,
З моєї тільки книги.

Стежки зелені ледь, брудні,
Дороги всі в болоті,
Пташки у небі, теплі дні
У сонця позолоті.

Біля бузку старенький пліт,
Черемуха край хати
Біліє, поряд ви́шень цвіт,
Хрущів як не згадати.

І як же зе́лено було́
Та ніжно, біло-біло!
Всім тим все дихало, жило,
По-сво́єму щасливо.

20.12.2025.
Ганна Зубко