Спинився крок… І затихла дорога,
Хоч серце йшло уперед до кінця.
Тримав наш край на плечах, як підмога,
І жив для доньки, для дому, для серця.

Ростив добро — і руками, і словом,
Стояв, як мур, без вигадки й прикрас.
На всі руки плотник, зварник, і знову
Боєць, що в бій ішов за кожного з нас.

Він не загинув від вибухів чи сталі —
Його забрав раптовий тихий час.
Та втрата ця болить не менш у залі,
Бо світлий був… І світлий залишивсь для нас.

І хай сьогодні громада схилить чоло,
Хай вулиці з’єднає живий коридор —
То не прощання — то наше «дякую».
Герої йдуть у засвіти без гордих слів і образ.

Спочинь, Євгене. В пам’яті — нескорений.
В серцях — людина, що світ несла в собі.
Вічна честь тобі, Захиснику.
Світла дорога у небесні сторожі. 🇺🇦