Про життя Не ідеальна я — це очевидно

Не ідеальна я — це очевидно

Не ідеальна я — це очевидно,
і навіть зовсім не приховую я це.
Буває кава утече — і це не дивно,
а то крутим з рідкого зробиться яйце.

Не буду я себе вже виправляти
ні під чиїсь уявні «треба» або «так».
Хоч не до сміху, та я можу розсміятись
і жити далі ніби легко — просто так.

Не ідеальна — ну і що? Я знаю.
Світ не без тріщин. Він звичайний — не святий.
Так, як і він, буває часом, я «злітаю»,
але продовжую я жити і рости.

Іронія життя — проста й незмінна:
де «ідеально» менше — більше там життя.
Я в цій іронії й незмінності не винна.
Не ідеальна — зате справжня. Ось і я.

12 квітня 2026 р.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Про життя Поки я є

Поки я є

Поки я є, то я живу.
У світі та у своїх мріях.
В звичайних буднях, на надіях
Живу, на поміч не зову.

Іду вперед, крізь тінь і страх.
Уперто йду крізь сум і втому.
Іду й не віддаю нікому
Свій доленосний тихий шлях.

Додолу впала — та встаю,
Несу свій вогник невгамовний
І в день, і в ніч, у місяць повний,
І навіть в темряву глуху.

Усе, що є, то наяву:
У кожнім подиху лишаюсь,
Вперед іду, я не зламаюсь,
Поки я є, то я живу…

02 квітня 2026 р.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Лірика життя Я йду

Я йду

Сама себе не розумію —
То слів чекаю, потім — ні.
Приборкати себе умію,
Та тільки вдень, а не вві сні.
Думки, буває, притягають
У душу тихий, ніжний щем.
Для чого? Я й сама не знаю.
Я б змила ці думки дощем.
Та дощ весна не посилає —
Лиш сонце, легкий вітерець.
Потроху вітер розганяє.
Нехай летять! Та хай їм грець!
Та тільки й вітер не лякає —
Думки мої в мені живуть.
Живуть і душу, й серце крають,
Кудись в незвідане зовуть.
Не буду їм я потакати,
Не буду їм назустріч йти.
А може, їх не уникати?
У невідомість все ж піти?
Піти туди, де мрії зріють,
Де дні щасливі, дивні сни.
Туди, куди ніхто не сміє
Й не хоче діяти і йти.
А я сама собі дозволю
І у незвідане піду.
Не відступлю уже ніколи —
Я йду. І щастя там знайду.
31 березня 2026 р.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Філософські Як янголи

Як янголи

Як янголи на сходах неба,
горять в пітьмі нічній ті зорі,
Що кличуть в далі ночі,
до себе манять – в неозорість.

Застрибає в пітьмі світлячок
ліхтариком скаженим,
до хмар сірих потягне.
І пригорне мене до себе рука Божа,
повна доброї ласки.

І сміятимусь я щиро й ніжно,
поглядаючи вгору – в небо.
І зустрінуся з поглядом вічним,
І покличе мене він до себе.

Я тремтітиму, наче та пташка,
що потрапила в сіті раптово.
В цілім світі я тільки мурашка,
а для Бога я – Всесвіт і слово.
2023 р. ©Ірина Вірна

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Лірика Доброго ранку.

Доброго ранку.

Доброго ранку,
завітало сонечко у моє віконечко.
– Що, ти одягнеш сьогодні? –
Спитало воно.
– ,, Життя !” відповіла я
– І каву зробила? І пісню улюблену
включила? спитало сонечко мене
– ,, Так !!! Адже я вихідна і нехай весь світ почекає”
Кава , пісня, сонечко, життя
і в ньому Я.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Кохання Кровавий бій

Кровавий бій

Вони хотіли нас зламати
Поки плакала старенька мати!
Я захищу, я відстріляюсь!
Сину стій..! – Я відбиваюсь!

Вона сиділа у підвалі
Чекавши лиш відбою
Прийшовши син із-того бою
– Мам, трьохсотий, мам, герой, я!

І потекла сльоза у мами
Дивлячись на сина!
– Я казала у Європу!
– Мам, я краще тут залишу жопу!

– А поїхали у Польщу, було б краще!
– Мам, я без руки, але залишусь, я ще!
– Трішки ампутують, та повернусь!
– Там є мій друг! Та його теща!

– Я з моїм другом хоч в вогонь та воду!
Ми покажем – українську роду!
Ми розкажем хто ми є!
А краще не зациклюйся ти на своє!

– Сину, досить вже тривог нам!
– Можна у Єгипет, для нас двох там!
– Який Єгипет, ти про що!
– Тримай всі гроші, їдь на всьо!

– Потрать ці гроші, відпочинь!
– але герой – твій син!
Він дивився смерті в очі
Не боявся темні ночі!

Я в полі зупиняв три танка!
Не боявся смерті ранком!
– Я знову встояв до кінця!
– Я бачив як вбивав бійця!

Я справді, зовсім не боявся!
Я був у Бахмуті, біля Попасна!
Стріляв з АКа, я був штурмовиком!
Я мав конект із снайпером!

І він казав :
– В окопі був, я часто носом смерті чув
Я слухав – як кричать бійці!
По типу – в нас трьохсотий, без кінців!

Одна рука у тій сторонці
А права біля охоронців!
Він получив велику біль!
Але вони здолали бій!

І повернувся син до мати
Щоб обняти знов її
Але лиш там записка мами
*- Сину ти – герою мій! *

Я бачила кровавий бій
Я бачила як ти боровся
І не в Єгипті я була!
– А поряд разом, з охоронцем!