Допоки нам терпіти цю русню?
Допоки слухать їхню гидку брехню?
Хіба не ми — онуки козаків?
Пора добити цих кацапських байстрюків!

Брехливі злодії, боліт гнилих поріддя,
В чиїх душах — туман, а в головах — безпліддя.
З калмицьким поглядом на все, що є чужим,
Вони століттями несли лише розбій і дим.

Вони сусідам жити не давали,
Пихаті величчю, яку у нас вкрали.
Та час настав — повернемо своє:
Все те, що нашу націю кує!

Ми — мудрість древніх київських столів,
Ми — дух завзятих вільних козаків!
Ми — стійкість вояків з карпатських гір,
Що берегли наш рід і мову до цих пір.

Гуртуймось, браття! Випалим вогнем
Рашистську наволоч. Ми свій шлях пройдем!
Який давно повинні були ми пройти,
Щоб ярма московського позбутись навіки.

Нехай смердять російським духом там —
В болотах, в тундрі, де немає місця нам.
Єднаймось, рідні! Нам своє робити,
Бо час прийшов цю нечисть додушити!
13.04.26