Як береза і сік,
Як місяць і рік.
Як зграя круків,
Як симетрія боків.
Як мозок і серце,
Як картопля й реберце.
Як підлога й цигарки,
Як плітки і панянки.
Як боржник і колектор,
Як метал і детектор.
Як курка і пірʼя,
Як війна й перемирʼя.
Як береза і сік,
Як місяць і рік.
Як зграя круків,
Як симетрія боків.
Як мозок і серце,
Як картопля й реберце.
Як підлога й цигарки,
Як плітки і панянки.
Як боржник і колектор,
Як метал і детектор.
Як курка і пірʼя,
Як війна й перемирʼя.
Ми люди — та не ідеал,
У нас і сила, й слабкість є.
Хтось слабкість в гордості сховав
І его пестує своє.
А хтось, на рівному упав,
Підвівшись, силу він набув.
Сказав: то Бог урок послав —
Його прийняв і не забув.
Іде вперед — без зайвих слів,
Без скарг на долю, без образ.
Він знає: істина без сліз
Стає міцною, мов алмаз.
Як визнаєш, що ти слабкий —
Долаєш власне горде «я»,
Спустивши его з висоти,
Стаєш сильнішим — день від дня.
29 березня 2026 р.
На полицях — досконалі, без тіні вагань,
Зі стандартним обличчям і вічною славою.
Вони — еталони чужих сподівань,
Стоять у музейній глушині крижаною заставою.
А я — серед них, ніби теж з ідеалів,
Хоч маю лиш зовнішність — маску, не суть.
Усмішка — звіт, а не спалах печалі,
І кожен мій крок — це не я, це мій культ.
Мене не ліпили з натхнення й свободи,
Мене — підганяли під форму й канон.
Я мрію про хаос, про помилки, про втому —
Та знов повертаюсь на власний закон.
Я знаю, що істина — поза вітринами,
Та звичка сильніша за крик і за страх.
Я б з радістю впала, розбилась уламками —
Та знов усміхаюсь у цих чотирьох стінах…
Ох.. буде важко тобі..!
Сказали мені..)
Але я впораюсь, щоб згадали у школі..
І пам'ятали завжди..
Я візьму силу в руки, та й піду проти світу!
Якщо буде важко, візьму парус, і полечу за вітром.
Ми впораємось разом, і нас нічо не скривдить..
А якщо і спробує, то ніц йому не вийде.
Я мрію.., щоб мене знали всі діти..
О а це хіба не - ВОЗІК!?, був біля тих квітів?
Так.., це саме він, відповіли їм..
А Возя лише квітку в полі, вирвати хотів.
Він знову шукав квітку, тій самій злій дівчині..
Яка лиш і хотіла, знайти винного в людині.
Але йому було начхати, яка вона насправді..
Тому що лише він, ідеала в ній побачив...