Материнська доля — в чеканні й тривозі,
У щирому серці, в любові, в молитві.
Вона молить Бога за синів, що в дорозі,
А доля веде їх у страх і у битви.

Її руки — лагідні, мов весняне світло,
Та втомлені працею, болем війни.
Вона все чекає — ніжно й привітно ,
Коли повернуться рідні сини.

Її сльози — то ріки, що землю поять,
Її очі — як небо у дні весни.
Та віра не згасне, бо в серці воля,
І Бог береже матерів від війни.

Материнська доля — вогонь і терпіння,
Немов би світанок у сірім світі,
Вона — наше вічне благословіння,
Що цвіте як калина у ранковім цвіті.

Палає світанок над полем вогнистим,
І вітер співає пісні волелюбні.
Ти в серці моїм — як оберіг чистий,
Твій стяг — як віра, в щоденні будні.

Під серцем твій прапор, мов сонце у жилах,
Горить, не згасає крізь бурі й негоди.
З молитвами несу, його я щосили,
Щоб вільною стала земля і народи.

Два кольори — долі, любові й надії,
Я тримаю, як світло в долонях дитячих.
І навіть коли світ навколо зніміє —
Він шепоче мені: «Ти стоїш — отже, бачиш».

Під серцем твій прапор — це сила і воля,
Це кров тих, хто не зрадив вірою й словом.
Небо хай береже нас, і в мирній долі,
Зростає країна, під Божим покровом.

Моє серце — синьо-жовте,
Прапор вітру у душі.
Не зламають його грози,
Не проб’ють чужі ножі.

В ньому воля і молитва,
Сльози, пісня, рідний дім.
Там де в полі іде битва —
Там воїн наш, і Бог із ним.

Моє серце — Україна,
Непокірна, молода.
У буремнім небокраї
Не знайде його біда.

Хай злітають соколами
Сини й доньки у політ, —
Бо у серці синьо-жовтім
Б’ється волі вічний світ.

Стоїть Вкраїна — ворогом побита,
Та не схилилась — горда і свята.
Її дорога — кров’ю омита,
В війні проходять, її літа.

Гримлять громи — та не лякається,
Бо воля — сила її крил.
З руїн встає, знов усміхається,
Несе надію крізь чорний дим.

Незламна, мов сталь у вогні,
Мов калина край битих шляхів.
Ти є молитвою в кожнім дні,
І майбутнім в очах синів.

Ти наша рідна, наша сім’я
Ворог ніколи тебе нездолає,
Бо в кожнім серці твоє ім’я
Як сонце волі у душах палає.

Там, де небо синє-синє,
Де пшениця золотіє,
Там моє коріння рине,
Там душа моя радіє.

Де Дніпро співає пісню
Про свободу і любов,
Де вітри колишуть долю,
Де тече у жилах кров.

Там, де слово — то молитва,
І земля — немов свята,
Там любов цвіте, як квіти,
Звучить мова золота.

Тож хай лунає слава вічна,
Хай не згасає віра в дні,
Бо там, де серце моє б’ється —
Батьківщина є в мені!

Під небом волі — світанки чисті,
Де не лунає біль і страх,
Там мрії виросли, мов листя,
На вільних, сонячних вітрах.

Там серце б’ється без кайданів,
Без крику зради, без оков,
А кожен подих — наче ранок,
Що оживляє світ і кров.

Під небом волі — ми єдині,
Мов ріки в морі — в глибині,
Народ наш сильний, нескоримий,
У праці в слові на війні.

І хай ще грім гуде над нами,
І темна ніч не раз впаде —
Та світло волі між хмарами
До вільних душ завжди прийде.