Морська піхота, міць і сила
Вона як буря, як вітрила.
Де хвилі б’ються об скелі круті,
Там мужність палає в їхній меті.

Вони стоять на варті свободи,
Як скелі, міцні серед негоди.
Морський піхотинець готовий завжди,
Відважний, сміливий спасти від біди.

На березі і в морських глибинах,
Вогонь цього духу у кожних хвилинах.
Вони —- герої, наша опора,
Вірні присязі усі без розбору.

Нехай же хвилі їм будуть прозорі,
А шлях у бою вкажуть яснії зорі.
Слава тим хто в морській піхоті,
Героям сміливим у вічній турботі.

Вірш про спецвійська
Спецвійська —- це сила, міць і честь,
Гартована вогнем сердець.
Вони —- тінь ночі. подих дня,
Завжди на сторожі. як броня.

Безстрашні в дії, мов ураган,
У них за плечима —- життя і капкан.
Туди, де небеспека й біль,
Вони ідуть, знаходять ціль.

Їхня місія —- людям спокій нести,
Де війна і хаос —- вони як мости.
У злагоді рухи, мов танець стрімкий,
Кожен крок —- відпрацьований і дуже чіткий.

Спецвійська —- це серце, вогонь і дух,
Заради миру в них кожен рух.
Їм дяка від тих, кого йдуть рятувать,
Вони герої, що ніколи не сплять.

На полі бою, у гарті вогнів,
Де вітер свистить між уламків і снів,
Кохання тремтить кожен час щодоби
Серед руїн, війни і журби.

Солдати йдуть у холоднім строю,
Скрця їх палають в одвічнім бою,
Та десь за обрієм в тихім краю
Чекає кохана людину свою.

Її дзвінки —- мов молитва свята,
Теплом зігрівають в розлуці літа.
В словах її сила, у серці життя,
Кохання для них —- це святе почуття.

Війна —- це жорстока кривава ріка,
Та навіть у темряві зоря протіка.
Це спогад про ніжність, любов назавжди,
Що кохання навіки, ти тільки жди.

Нехай буря шумить, нехай громи гримлять,
Любов переможе і може зцілять.
Бо навіть в руїнах, на згарищах зла
Кохання —- це зброя, що перемогла.

Коли навкруг вирує бій
І небо дихає вогнем,
Лунає вибухів сувій,
А страх стискає серце днем.

Та поруч ті, хто не втече,
Хто руку подає у мить,
Коли надія вже тече
І час життя гілку скорить.

Вони, як ангели землі,
Там, де руїни та пітьма.
В обіймах їхніх —- ми малі,
Та світло їхнє обійма.

Ні кулі, ні палкі вогні
Не зупиняють їх ходу,
Вони ідуть і на війні
Несуть життя в кожну біду.

Тож пам’ятай про їхній чин,
Про їхню мужність у бою,
Як під вогнем звичайний син
Дарує світло у строю.

Збирають рапорти, як кулі в бою,
В теках застрягло життя у строю.
Шеренги паперів,наказів ряди,
Відчай та бюрократії сліди.

В кабінетах гучні батареї,
Тут формуляри —- броня і трофеї.
Маршрути маршрутів у звіті лежать,
Солдати вже звикли у них потопать.

Сердечний наказ —- заповнити бланк,
Ще й підпис начальства, як фінальний танк.
Бій не під кулями, а паперовим вопом,
Слова замість зброї й паперові окопи.

Із кров’ю червоний штамп ставлять на листа,
Папір вже як зброя в руках юриста.
Армія б’ється не лише боєприпасами,
А й формуляром, там великі запаси.

Тонни паперів, як гори лежать.
Солдати на гору ідуть наступать,
Бо перемога чекає на нас,
Колись же він пройде, цей паперовий час.

Він у строю, мов скеля, мов твердиня,
Їз досвідом, що вартує життя.
В його руках наука, мов зернина,
Що проростає силою буття.

Він бачить страх у юних очах,
Та вчить його долати без вагань.
Розбити сумнів, мов тендітний птах,
І йти вперед на виконання завдань.

Його слова —- гучні, гострі і міцні,
Вони вчать бути справжнім вояком.
Щоб захищати землю у війні
Й відчути дух свободи за шляхом.

І хоч не пише слави він собі,
Та залишається в серцях солдат.
Його уроки —- зброя у добрі,
Веде до перемоги, а не втрат.

Стоїть він мов скеля, під небом синім,
Сержант України —- відданий, сильний,
Завжди у строю,незламний, як гори,
Веде за собою у бій непокорений.

У погляді сталь, у серці —- відвага,
За правду і мир —- його присяга.
Команди звучать, мов серед ночі грім,
Захисники Батьківщини —- всі йдуть за ним.

Забути не може облич дитячих,
Які оберігають від куль гарячих.
І кожен його день —- це виклик і слава,
Це біль, перемога й незламна держава.

А вдома чекає сім’я з любов’ю,
Молитви шлють в небо за нього знову.
Бо сержант —- це воїн, що честь береже,
І мир на землі у душі він несе.

Хай буде йому доля ясною
І щастя поверниться стежкою новою.
Сержант України, ти наш герою,
Ти —- світло надії, ми поряд з тобою.

Він стоїть у диму, наче в бою,
Смакоту варить для свого строю.
Не рушниця в руках —- ложка й ніж,
Його фронт —- кухня, а не рубіж.

Під зорями, вітром, у полі, в степах
Суп гарячий кипить на вогнях.
Він готує не просто страви прості.
А частку тепла для солдатів в житті.

Гречка із м’ясом —- немов нагорода,
Коли холод та дощ —- його це робота.
Кипить чай, як вогонь, гріє душу солдат,
Він тримає свій фронт, хоч мовчить автомат.

І хай не співають йому про славу,
Та кожен боєць шанує цю справу.
Бо в тиші їдальні усі, хто поїв,
Знають: кухар —- герой без набору набоїв

Кулеметник, воїн міцний,
Захищає край рідний, святий.
Його зброя —- грім у руках,
Наче буря, що мчить у степах.

Він стоїть на межі, де туман,
Де війни лихий оман.
Очі пильні, серце сталеве,
Захистити —- завдання вогневе.

Огнем обіймає землю свою,
Щоб ворог не зміг зламати броню.
Кулі шепочуть свій танок уночі,
А він —- мов камінь, незламний, пророчий.

У кожному пострілі —- віра жива,
Що перемога вже недалека, нова.
Кулеметник, герой у бою,
Слава тобі, вартовий свого краю!

Вперед летять гарматні громи
В людей, в хати, в аеродроми.
Та між цим хаосом тривожним
Стоїть герой із серцем гожим.

Він у броні, але без зброї,
В руках бинти, а не набої.
Його душа —- турбота й сила,
Що вкожнім серці побачить крила.

Де біль кричить і смерть страх сіє,
Він в темноті сам швидко діє.
Сильні руки зможуть кров зупинити.
Він шепче: ” Брате, ти будеш жити”.

В очах його —- вогонь палає.
Він кожен день бійцям допомагає.
І знає: жити —- це вже перемога,
Бо його оберіг —- то віра в Бога.

Хай пам’ятають віки і люди
Про тих, хто рятує героїв по всюди.
Бойовий медик —- це серце війни,
Що зцілює душі й життя серед тьми.