На краю землі, де сонце сідає
Де вітри шепочуть таємний спів,
Стоїть він, прикордонник, світ оберігає,
Невидимий страж забутих полів.

Його кроки —- мов тиша нічна,
Його погляд —- мов гостре лезо.
Щодня, щоночі його сторожа одна —-
Рубіж Вітчизни, межа твереза.

Не страшать його бурі, не хилять вітри,
Його серце палає, мов криця вогняна.
Для нього честь —- це не просто слова,
Це кров його роду, любов нездоланна.

Зірки мерехтять, де край неба,
Місяць світить, мов вірний друг.
Та він не дрімає, він тут, де треба,
Пильнує спокій без краплі недуг.

Де Батьківщина межує з чужими краями,
Він, як мур, між небом і землею.
Стоїть, незламний, над шляхами,
Щоб мир панував усім над душею.

Серед шуму боїв, серед грому гармат
Ти тримаєш зв’язок —- то надії канат.
Твій голос крізь бурю, крізь хаос і дим
Для кожгого воїна стане живим.

Ти —- нитка невидима й зовсім не зрима,
Де слово цінніше, ніж АК за плечима.
Шепіт дротів, сигналів ясний рядок —-
У цьому твій фронт, у цьому твій крок.

Коли рація свистить, а код —- це пароль,
Ти збираєш життя, мов скрипаль свою роль.
І в тиші ефіру, де крихкість —- луна,
Твоя місія —- мир, твоя суть —- глибина.

Де б ти не був —- окоп чи бліндаж,
Ти завжди в строю, порятунок ти наш.
Бо без зв’язківця мовчить весь загін
І боле бою стає як тінь.

Тож честь тобі, воїне, сильний і вільний,
Обов’язок твій —- нелегкий, але вірний.
У кожному слові паролів набір,
Твій позивний виходить в ефір.

Під хмарами диму, де блискає грім,
Відьма ступає, як тінь між руїн.
В очах її буря, в долонях —- вогонь,
Вона —- воїтелька, захист і бронь.

У сутінках ночі, де тиша глуха,
Чутно шепіт заклять, мов пісня дзвїнка.
Закляття її —- не для зла, не для бід,
Вона захищає козацький наш рід.

В бою, де вороги втрати несуть,
Від відьми вони нікуди не втечуть.
Рукою махне —- і противник тікає,
А якщо піймає, на шматки розриває.

Сильна, як буря, і мудра, як світ.
Її сила —- не з крові, а чорний кіт.
Вона —- символ відваги, міцна, мов брили,
Бойова Відьма —- це є спецсили.

За спинами воїнів, на їхньому боці,
Вона —- щит невидимий в кожному кроці.
Її чарівність нагадує зброю,
Що швидко виводить орків зі строю.

І нехай вороги її бояться й клянуть,
Бо в кожному жесті її могуть.
Вона міцно тримає правди меча,
Бойова Відьма —- рубає з плеча.

Він на дорозі, як на війні,
Санітар-водій —- герой у тіні.
Поспішає крізь грім і дощі
Врятувати життя у скрутній глуші.

Його авто —- мов янгол крилатий,
Несе надію усім, він завзятий.
Метр за метром, хвилина за мить,
Там, де хвороба у серці болить.

Вночі і вдень без відпочинку
Він прокладає життю стежинку.
Де кров і страх —- несе тепло,
В його руках —- життя джерело.

Санітар – водій, мовчазний спаситель,
Ти світу світанок, ти долі хранитель.
Земний твій шлях —- герой-рятівник,
Слава тобі, водію, ти до труднощів звик.

Від ранку до ночі у небі летить,
Летить безпілотник ворога бить.
Раптом скид, мчить міна,
Продуктивно працює кожна зміна.

Без звуків моторів, без відблиску крил
Вони майструють мости поміж сил.
В очах у них —- спокій, у серці —- мета.
Вірять, що кожна ця дія свята.

Там, де туман і тиша навколо,
Дрон стане очима, чи ліс це, чи поле.
Ні грім, ні вітри, ні пітьма не злякають,
Пілоти дронів майбутнє тримають.

В них місія —- небо, а зброя —- знання,
В них шлях —- це дорога до кращого дня.
Хай зорі їм світять, хай вітер співає,
Пілотів дронів народ пам’ятає.

Під крики вітру і гуркіт грому
Вони стоять без страху, мов граніт.
Мінометники тримають оборону,
В їхніх руках —- перемоги мить.

На плечах —- сталь, у серці —- відвага,
У погляді —- рішучість і вогонь.
Вони —- опора, міцна, як присяга,
Що захищає нас та плавить бронь.

Координати вирахують чітко,
Удар точний, як наказав командир.
Їхня робота —- вражати мітко,
Щоб в Україні запанував мир.

В ночі глухій, де зорі мовчать,
Їхні постріли —- це гімн свободи.
Вони навчені мітко влучать,
Несуть надію крізь негоди.

Мінометники —- герої землі,
Їхня мужність —- приклад для нас.
Хай буде їм честь у вічній хвалі,
За мир ї свободу в скрутний час.

Десантно-штурмові війська—-
Сталева воля, міцна рука.
Вітри свободи крізь бурю й грім
Завжди готові в бою страшнім.

У небі синьому вони живуть,
Летять орлами й безжально б’ють.
За рідний край, за кожен дім,
Стоять, як щит, бо зброя в нім.

Камуфляж і стяг, вогонь в очах,
Непохитні в вірі, без страху в руках.
Міць і честь у кожнім строю,
За Україну стоять в бою!

Десант—- це гордість, це наша броня,
З ними —- свобода і воля моя,
ДШВ —- це сила, це наш оберіг,
Захисники неба, землі і доріг.

Тихий ліс, в гілках шелестить,
Мовчазний, як тінь, він сидить.
Очі, мов сталеві ножі,
Відшукують ворога в його межі.

Вдих і видих —- і час зупинився,
Пульс у грудях, мов бій завершився,
Вогонь в прицілі холодний і чіткий,
Суддя невидимий, та дуже міткий.

Не для слави і не для пісень
Його життя —- мов осінній день.
Між світлом і тінню, між миром і боєм
Він служить свободі, стоїть він героєм.

Ворог не знає, звідки удар,
Хто зірвав з нього смерті тягар.
Снайпер —- це вітер, невидимий слід.
Що несе правосуддя у темний світ.

Він мов маяк у грозових вітрах,
У серці має ввогонь і страх.
Плече підставить, коли тяжко йти,
І першим стане під час біди.

Його слова —- це наказ і закон,
За ним —- мости, за ним —- рубікон.
Веде до світла крізь морок і дим,
Він завжди поруч, а ми —- за ним.

В очах його мудрість і біль війни,
На плечах —- шрами тяжкої ціни.
Та він на сторожі і день, і ніч,
І ми йдемо поряд пліч-о-пліч.

Хай буде йому честь і слава,
Хай береже його доля ласкава.
Він —- наш маяк у складний час,
Командир —- це символ наш.

Відвага й серце в одного єдині,
Тримають життя на тонкій павутині.
Лікар військовий —- солдат у халаті,
Боротьба —- його зброя, а не автомати.

Він чути не може про втрати і біль,
Рятувати поранених —- це його ціль.
Під обстрілами —- його поле бою,
Де світло життя оберігає з собою.

В руці його —- скальпель, клинок мов живучий,
А очі горять, як вдалині маяк блискучий.
Він часом без зброї —- а все ж переможе,
В його руках життя, йому Бог допоможе.

В наметах чи в бліндажах під землею
Він ділить хлібину з війною своєю.
Лікар —- герой, що рятує життя,
Щоб у світі світило нове майбуття.

Пам’ять і честь у серці несімо
Про тих, хто лікує і зцілює з миром.
Бо лікар військовий —- то ангел без крил,
Що в пеклі війни береже Божий мир.