Я третій рік не сплю,як колись спала.
Бездумно забуваючи у сні.
Я третій рік одну мрію плекаю,
Про мир, що хай настане навесні.
Я третій рік молюсь, благаю, каюсь,
Тремчу під звук сирени кожен раз.
І третій рік забути намагаюсь,
Що десь душі чиєїсь вогник згас.
Вже третій рік кричим ми всьому світу,
Нечутно нас, закрили вуха всі.
Та вперто я молюся й сподіваюсь,
Що скоро будуть кращі вже часи.
І час настане мирний і прекрасний,
Наповнивши серця добром своїм.
Та спогад про війну, нажаль, не згасне.
Лиш лишиться уроком нам усім.

Надоело
Мне надоело слышать шепот молитв
Мне надоели человеческая слепота и их постоянное хочу
Не хочу слышать больше болезненный вой зверей юных детей
Хочу согреть их сердца
Надоели вечный треск деревьев от вечных огней
Надоело смотреть как топчут цветы
Постоянная тряска уже набила оскомину
Надоело слышать тупые оправдания и не желание слышать мои слова у родителя моего
Ухожу из дому куда глаза глядят
На встречу чудак на коне
Давай чудак я с тобой едем вместе куда глаза глядят
Туда куда Сердце кличет гони ты коня
Перед нами целый Мир
Кто же высказаться захотел так Сердечно спросите Вы а
Тот кому все надоело и Сердце к Свободе тяготеет
Тот кто песню поет настолько простою что очень красивою ООООМММММ

Тривога в серці,в голові , в думках.
Тріпоче горе в грудях,наче птах.
Замкнулося коле з болю і страждань,
Замкнулось від невчутих всіх гукань.
Кричить народ мордований,стражденний.
Сміється кат ще досі не знищений.
Мовчить весь світ,немов німий із роду.
Їм ці страждання дарять насолоду.
Пролито сліз моря,ні – океани,
Народ кричить,печуть від болю рани.
Молитви линуть в кожен кут планети,
І всі ми ждем омріяну вендету.

Вони бояться розуму людського,
Освічених і юних тих голів,
Що вже не скоять нічого живого.
А кожен з них щось бачив,щось хотів.
Підступний вчинок, постріл за секунди,
І гра не на життя,забіг на смерть.
А світ мовчить,кричать од горя люди.
Чиє дитя під каменем лежить.
І горя море пережите наме,не об’єднало ще людські серця.
Війна для світу лише збіг обставин,
Йому нп треба перемога ця.
Зберуться люди, почесті віддавши,
Десяткам юних,молодих людей.
За що загинув цвіт моєї нації?
Кому так треба сотня ця смертей?

Ти особистий штам мого вірусу,
Від якого я ліки не хочу шукати.
Я не в силах відмовитись жити тобою,
Я не в силах любити і вічно чекати.
Я мрію перехворіти,відкинути лишні страждання,
Та не я одна в світі шукаю ліки від
Клятої болі кохання.
Ти по венах,артеріях і капілярах
Пробрався в найпотаємніші мої куточки.
Я утомлена,замучена тобою
Пишу для тебе ці рядочки.
Лікарів поруч море з своїми вакцинами,ліками,антидотами.
Та вони не ти,навіть повітря поруч з ними гидотне.
Часу марного витрачено купу у пошуках,
запоруку здоров’я свого,я напевне,
вже знаю.
Якщо ти вірус мій і померти судилося,
Будь зі мною, молю і благаю.

Num vero…
Lucet lumen in Tenebris,
Ei dolorem intueri,
Nemo ad eum tenditur,
Omnes ad lucem trahere oportet,
Sed vi gratus non eris.
Num vero bellum maius est?
Num vero aliena omnibus cariora sunt?
Num vero aliena miseria carior est?
Num vero Tenebrae cariores sunt?
Num vero vita in caligine?
Num vero immutabilitas adeo est interessans?
Num vero animalia instincta adeo interessantia sunt et ea sequi summa possibilitas est?
Ibi trans diras Tenebras Lumen fulget, exspectat quid ei dicant: “Salve, diu non vidimus, oblite Amice!”
Et Ille respondet: “Desideravi te, mi iuvenis Amice.”
Ibi trans Perfidiae Velamen Lumen fulget.
Cur igitur, Amice, eam nutris tua Vita?
Expergiscere, Radius Lucis!
Expergiscere, iuvenis Amice!
Apollo
*****
Неужели…
Светит свет во Тьме
Ему больно смотреть
Никто не тянется к нему
Всех нужно тянуть к свету
Но силой мил не будешь
Неужели война важнее
Неужели чужое всем важнее
Неужели чужая беда важнее
Неужели Тьма важнее
Неужели жизнь во мраке
Неужели неизменность настолько интересная
Неужели животные инстинкты настолько ж интересно и идти за ними это весь предел возможного
Там за кромешной Тьмой Сияет Свет ждёт что ему скажут здравствуй давно не виделись забытый Друг
И Он в ответ Я скучал мой юный Друг
Там за Изменой Пеленой Сияет Свет
За чем же Друг питаешь её своей Жизнью
Просыпайся Лучик Света!
Просыпайся Юный Друг!
Аполлонъ