Перший день весни,
Хочеться ласки і тепла,
Щоб не було цієї війни,
Яка нам горя і біди принесла...

Се́рденько, щоб ні в кого не боліло,
І навколо нас все зазеленíло,
Зацвіли яскра́во всі наші сади́,
Ожили́ степи́, ліси́, широкопо́лі лани́...

Пишні первоцвіти земельку покрили,
Деревцята набра́лися весняно́ї сили,
З теплих краї́в повернулися усі пташки́,
І були щасливі наші маленькі діточки́...

Ми щиро віримо і сподіваємося,
Що страшно́го звіра подолаємо,
Буде Перемога! В цьому не сумніваємося,
Нічого, ще трішки почекаємо...

01.03.2023. С.М. Онисенко

Ви відчуваєте, що вже прийшла весна?!
Чи бачили останні сльози хуртовини?!
То до останнього ще бореться зима,
Показує, що має повно сили ...

Та де ж та сила, коли вже листок
Так ніжно піднімається з-під снігу!?
Коли трава готує килимок
З весняних квітів, ніжних та красивих.

Коли і сонце посміхається крізь сніг,
Немов би каже до зими: "Пора тобі в дорогу!
Ми вже без тебе далі зможемо іти,
Ми не одні - ми поруч із весною!

Іди спокійно, зимонько- зима,
Бо прийшов час тобі відпочивати.
А ми так прагнемо весняного тепла!
Ну, все, бувай, весну йдемо стрічати!"

Вже березень, найстарший син весни,
Ввійшов в свої права, хоч ще й сніжок кружляє.
Дав він ще трохи часу для зими -
Щоби вона із нами попрощалась.

Ну, що ж, красуне наша весняна,
Ти там із квітами й теплом вже не барися!
Бо ми так хочемо вже миру і тепла!
Бо ж ми так хочемо квіток, трави і листя!

Щоби все зеленіло, пахло і цвіло,
І веселкові барви грали самоцвітом!
А ще б нам миру - принеси й добро
Для України нашої і для усього світу!

Весна не знала, що прийде війна.
Вона птахів додому повертала,
Заквітчана, духмяна, запашна,
По вирвах, кров'ю скроплених, ступала.

Вона не думала, що досі сипле сніг,
І ставить лютий душі на коліна.
І первоцвіти слала під поріг,
Пелюстками квітчаючи руїни.

Вона лелеками летіла в небесах,
Сіяла першим несміливим сонцем.
Встеляла травами,розбитий в друзки шлях,
Проміння тепле сипала в віконце.

Веснянками, мов стрічками, в вінок
Березам юним коси заплітала,
І зі струмками у швидкий танок
Під пісню солов'я у такт ставала.

Весна не знала, що прийде війна.
Вона, як ми, на неї не чекала,
І просто йшла... Заквітчана й сумна...
Пташиним криком серце розривала.

Причаїлася холодна зима,
Не хоче покидати нас,
Вітер крильця свої підійма,
"Прихід весни ще не час!"...

Але природа хоче тепла,
Щоб сонечко лагідно світило,
Щоб скоріше прокинулися ліси і поля,
А холода як найшвидше відступили...

Зима морозцем землю вкрила,
А весна, хоч на хвильку, сонечком її зігріла,
Зима трішки сніжку пустила,
А весна, дощиком, земельку полила...

Змагаються все, а пташки співають,
На галявині свої танці затівають,
Таким чином весну закликають,
А холодну зиму проганяють.

Зима голівкою махала,
Все йти не хотіла,
Та весна її з посмішкою зустрічала,
Приколихала і теплом зігріла.

20.02.2023. С.М. Онисенко

Вербові котики м'якенькі і пухнасті,
Такі лагідні, шовкові і трішки довгасті,
Милуються на гілочках верби,
Наші перші передвісники весни.

Дивлюся і любуюся такою красою,
Як вітерець колихає вербу над водою,
Сонечко гріє її гілочки тоненькі,
Муркочуть, як дзвіночки, котики біленькі.

Похилили кошенята маленькі голівки,
Поховалися у свої рідненькі домівки,
Ніч прохолодна у лісі настала,
Вербові діточки спати полягали.

18.02.2023. С.М. Онисенко

ОСІНЬ І ВЕСНА

Зустрілись осінь та весна,
Таке буває раз в століття,
Та це не в маренні, не в снах:
І плід, і цвіт сіли на віття.

Зустрілись осінь і весна,
Й обом їм вистачило місця.
То ж хазяйнує не одна
Чарівна осінь у обійстях.

Зустрілись осінь і весна,
І так красиво поєднались,
Нас здивували всіх сповна,
Що цвіт до яблука приклали.

Зустрілись осінь і весна,
Та багатьом таке й не снилось.
Так мило поглядать з вікна.
Невже в природі щось змінилось?

Зустрілись осінь та весна,
На яблуневу гілку сіли.
Тут незбагненна глибина.
Як так зробить вони зуміли?

Зустрілись осінь та весна,
Змогли усіх нас здивувати.
Чаклуня осінь та весна
Шедевр зуміли вдарувати.

04.09.2019 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 961840

А вже весна готується в дорогу!
Пакує квіти у всі свої валізи.
Вона так хоче прилетіли до нас знову!
З собою візьме і всі свої капризи!

Бо ж як вона без них - весна ж примхлива пані:
Сумна й весела, радісна й печальна...
Та головне, що буде вона з нами,
Бо ж цілий рік на зустріч цю чекала!

Та поки лютий добіга свого фіналу
І незабаром скаже "до зустрічі" усім...
Він тішив нас, усе робив для того,
Щоб нам тепліше було на душі.

Та ми й не маємо до нього скарг й докорів,
Був лагідним до нас, не дуже й лютував.
Колись морозив, часом, й заспокоїв
Й біленьким снігом настрій рятував.

Яке ж то щастя зиму зустрічати,
А потім проводжати і вже спішить весна.
Як добре потім й літа дочекатись,
А там і осінь, за нею знов зима...

В природі все прекрасне, щире, ніжне.
То ми взаємністю не платимо завжди...
Природа ж нам дарує, не шкодує
Ні крапельки своєї красоти!