ВВІ СНІ

Я руки зво́дила до неба,
Благала Господа вві сні,
В ту мить просила не за себе…
Скрізь звуки бу́ли голосні.

В бою́ я бачила солдатів,
Було́ вві сні, як наяву,
Стрільба продовжила лунати,
Мішень знайшла собі живу.

А далі – зарево усюди,
І знову вибухи гучні,
Кричали, бігли, мліли люди…
Поклажі в ко́гось з них ручні.

І знову постріли й сирена,
Здійма в повітрі всюди дим.
Це ж наші рідні всі терени
і не ходи́ть по них чужим.

І знову вибух, жах охо́пить,
На танках суне скрізь орда,
Все хоче нечесть ця захо́пить,
Все далі шириться біда.

Проснулась я, та піт холодний
Мене облив, тремтіла я.
Ми не забудем вчинок жодний
Катюги-вбивці-моsk@ля.

10.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 979868

НАЧЕ В ВОДУ ДИВИВСЯ

Наче в воду, ти дивився, великий пророче,
Клятий ворог моskовитий нас знищити хоче.

Сунуть далі в Україну ці́лою ордою,
Та наш нарід, духом сильний, став з ними до бою.

Ро́бить лихо лютий ворог із нашим народом,
Ненька вже заполонена тим раschиsтським збродом.

Терпить нарід наш знущання, ракетні атаки,
Не вгамуються потвори, вбивці-посіпаки.

Кожну мить у нас стріляють, нема супокою,
Стоїмо в борні запеклій з клятою ордою.

То ж надія в нас на Бога, що нам допоможе,
Щоб вступилось з України це сміття вороже.

Нам нелегко, наш Кобзарю, воїни все гинуть,
Наче цвіт, падуть на землю і на Небо линуть.

Ти із круч Дніпрових бачиш всю біду і лихо,
Дев’ять років нас вбивають, в нас давно не тихо.

Помолись за Україну на Небі, Шевченку,
Щоб Госпо́дь вберіг наш нарід й Україну-неньку.

Щоб лани широкополі знову колосились
І незламні українці нічи́м не журились.

10.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979809

РУКИ, ЩО ВИБОРЮЮТЬ СВОБОДУ

Ру́ки, що виборюють свободу,
Зброю, що тримають день і ніч,
Біль і гордість нашого народу,
Смерть все зустрічають віч на віч.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Ру́ки болю нашої землі́,
ПЕРЕМОГУ їм у нагороду,
А не піт кровавий на чолі.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Їм би матір й рідних обіймать,
Це життя й коріння родоводу,
Що взяли́ся неньку захищать .

Ру́ки, що виборюють свободу,
Рана України вся на них,
Не дають до нас ординцям ходу,
В багатьох наза́вжди голос стих.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Вік нам тії ру́ки на забуть,
Ру́ки, що позбутись хочуть зброду
Й нас, немов зіницю бережуть.

Ру́ки, що виборюють свободу,
Золото із ними не зрівнять,
Не зреклися нації і коду,
Їх, немов святиню, цілувать.

21.03.2023

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979549

ЩЕ СКІЛЬКИ?

Ще скільки журавлів забе́ре ця війна?
Журавок скільки не верне́ додому?
Чорніє з горя мама не одна…
Відомо це лиш Господу святому.

Ще скільки пта́шок в вирій полетить,
Та са́ме в той, з якого не вертають?
Чому́ війну нічо́го не приспить?
Журавлики в могилоньки лягають.

Ще скільки нам купатися в сльозах?
Ще скільки нам від вибухів здригатись?
Лишень війна і горе на вустах.
Над нами скільки будуть ще знущатись?

Ще скільки цвіту згине у бою́?
Могил ще скільки виросте, мов квітів,
Коли орди не буде в нас в краю́
Й не будуть гинути невинні діти?

Ще скільки вдів наро́дить ця війна
Й сиріт ще скільки з’явиться усюди?
Ще скільки карбувать нам імена?
Коли в нас МИР і спокій знову буде?

Коли захочуть нам допомогти
Брудну війну наза́вжди закінчи́ти?
Як нам життя й Вкраїну зберегти
Й ціну страшну за це щоб не платити?

01.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978895

ЧОТИРИСТА ДІБ ПЕКЛА

Чотириста, а наче сталось вчора,
Чотириста страшних запеклих днів,
Коли ввірвавсь вже сповна́ потвора,
Й тоді в нас розгорівсь страшенний гнів.

Ввірва́лися потвори в нашу хату,
До то́го – Кримом й Сходом був похід.
Ніко́ли не забудемо ту дату,
І від потвор страшний болючий слід.

Чотириста… число росте щоднини,
Чотириста – це пекла всюди в нас,
Та дев’ять років крівця наша плине,
Жалоби дзво́ни дзвонять раз у раз.

Та на число вкраїнці не зважають,
Бо ворог не дрімає і не спить,
Вкраїну-неньку мужньо захищають
Й благають Бога ворога спини́ть.

У сні страшному нам колись не снилось,
Що кров роками будем проливать,
Та наше людство в пеклі опинилось
Й взяло́сь себе й Вкраїну рятувать.

Чотириста ночей, і днів, і ранків,
Що терорист зміта з лиця землі…
Не лишиться у нас від них останків,
Наві́ки згинуть кляті моsk@лі.

30.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978776

РІК МИНУВ, ТА БІЛЬ ЗОСТАВСЯ

Звільнили Бучу та Ірпінь,
Вже рік минув, як це відбулось.
А скільки крові і терпінь...
Вже рік минув, та не забулось.

Катівень скільки і смертей,
Могили братські, руйнування,
Дівчат зґвалтованих й дітей,
У муках із життям прощання.

Нестерпні муки від катів,
І вижити не всім вдалося,
Відтятих ворогом голів...
А скільки зникло й не знайшлося...

Мороз, мурахи, стине кров
Від того, що орда вчинила.
Ще час розплати не прийшов
Й земля потвор ще не накрила.

Що пережили люди ті,
Які ховались у підвалах?
Це все не буде в забутті...
Руйнація, усе в завалах.

Вже рік минув, та біль не вщух,
Воно болить, бо це трагічно,
Смердить й по нині вражий дух,
Це в пам'яті тепер навічно.

31.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978765

МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ

Тримаю вервичку в руках
Й молю́ моли́тви без упину…
Чому́ війна, неначе птах,
До нас все далі й далі лине?

Благаю Бога, щоб поміг
Війну з ординцями спинити,
Щоб щезли орки, наче сніг,
І в МИРІ ми зостались жити.

Лягаю й вервичку молю́,
Встаю і знов беру́ у ру́ки,
Пішли із ворогом на прю…
На нас летять, неначе круки.

Аби Всевишній відвернув
Від нас убивців-сатанистів,
В опіку всіх нас огорнув,
Закрив щитом від терористів.

Аби не гинув неньки цвіт,
Щоб не росли війни́ могили,
Аби пропав й ворожий слід
Й жалобні дзвони не дзвонили.

Тримаю вервичку в руках,
В зернятка віру я вплітаю,
Аби війни́ скінчився жах,
Молю́ й надії не втрачаю.

29.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

***

Тримаю вервичку в руках
І милитви шепчу я Богу,
Щоби війни забрав він жах
І дарував нам Перемогу.

Благаю Бога, щоб поміг
Русню прокляту подолати,
Щоби нарешті народ зміг
Спокійно жить й спокійно спати.

Аби пропав ворожий слід,
Щоб не росли війни могили
І щоби клятий той сусід
Більш воювати не мав сили.

Щоби Всевишній відвернув
Від нас ту нечисть препогану,
Щоби нас миром огорнув,
А Україні приніс славу.

Тримаю вервичку в руках,
Молюсь на кожній в ній зернині,
Щоб Бог забрав все горе й страх
Й зберіг життя кожній людині.

30.03.23 р.
©Стефанія Терпеливець, 2023

НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ

Тримаю вервичку в руках…
Молитва, біль, думки́, Вкраїна,
Жахіття бачимо у снах,
Болить нестерпно й солов’їна.

Потворів щоб позбулись ми,
Щоб не лякались ми тривоги,
Щоб не вмивалися слізьми́
І дочекались ПЕРЕМОГИ.

Зерня́тка вервички усі,
Неначе сльо́зи й краплі крові,
Це сум, і страх, і крик душі́,
Який звучить у кожнім слові.

Благання Бога, сльо́зи, біль,
Душа і серце рвуться в шмаття,
Багно ординських божевіль,
Вкраїни бачимо розп’яття.

Та молитви́ молю́ усі,
Щоб розіп’яти не зуміли,
Щоб ми вмивалися в росі
Й герої наші не німіли.

Тримаю вервичку в руках,
Із нею я не розлучаюсь,
Вкраїна й люди у думках…
На ПЕРЕМОГУ сподіваюсь.

30.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 978698

НА ПЕРЕМОГУ СПОДІВАЮСЬ

( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «МОЛЮ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ» )

Тримаю вервичку в руках…
Молитва, біль, думки́, Вкраїна,
Жахіття бачимо у снах,
Болить нестерпно й солов’їна.

Потворів щоб позбулись ми,
Щоб не лякались ми тривоги,
Щоб не вмивалися слізьми́
І дочекались ПЕРЕМОГИ.

Зерня́тка вервички усі,
Неначе сльо́зи й краплі крові,
Це сум, і страх, і крик душі́,
Який звучить у кожнім слові.

Благання Бога, сльо́зи, біль,
Душа і серце рвуться в шмаття,
Багно ординських божевіль,
Вкраїни бачимо розп’яття.

Та молитви́ молю́ усі,
Щоб розіп’яти не зуміли,
Щоб ми вмивалися в росі
Й герої наші не німіли.

Тримаю вервичку в руках,
Із нею я не розлучаюсь,
Вкраїна й люди у думках…
На ПЕРЕМОГУ сподіваюсь.

30.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 978673

МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ

Тримаю вервичку в руках
Й молю́ моли́тви без упину…
Чому́ війна, неначе птах,
До нас все далі й далі лине?

Благаю Бога, щоб поміг
Війну з ординцями спинити,
Щоб щезли орки, наче сніг,
І в МИРІ ми зостались жити.

Лягаю й вервичку молю́,
Встаю і знов беру́ у ру́ки,
Пішли із ворогом на прю…
На нас летять, неначе круки.

Аби Всевишній відвернув
Від нас убивців-сатанистів,
В опіку всіх нас огорнув,
Закрив щитом від терористів.

Аби не гинув неньки цвіт,
Щоб не росли війни́ могили,
Аби пропав й ворожий слід
Й жалобні дзвони не дзвонили.

Тримаю вервичку в руках,
В зернятка віру я вплітаю,
Аби війни́ скінчився жах,
Молю́ й надії не втрачаю.

29.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978602

ЖУРАВЛИК

Журавликом синок злетів у небо,
Курличе тужно в небі з вишини,
Не ве́рнеться, матусенько, до тебе,
Хіба що лиш прилине в тво́ї сни.

Не ве́рнеться, матусенько, ніко́ли,
Його не зможеш більше обійнять,
Не вийде на світанку з батьком в поле,
В сирій землі́ зостанеться лежать.

Не вийде більше вранці на подвір’я,
Босо́ніж не пройде́ться по росі,
Лиш з піднебесся скине сво́є пір’я,
Й скупаєте його в свої́й сльозі.

Лиш з піднебесся пір’ячко він скине,
У ньому буде ту́га і печаль,
Але в домівку більше не полине,
Його відліт поселить біль і жаль.

В домівку більш ніко́ли не полине,
Не заспіває пісню він дзвінку…
Курликання прощальне журавлине,
Й могила, що заквітчана в вінку.

Курликання прощальне журавлине
Наза́вжди в піднебесся полетів.
В сирій землі журавлик наш спочине…
А жити він… А жити він хотів.

22.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
ID: 978034