ЯКЩО В СЕЛІ ТВОЄ́МУ НЕ СТРІЛЯЮТЬ

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що в нас війни́ нема,
Не означа, що більше не вбивають…
В обі́йми взя́ла нас усіх пітьма́.

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що в нас панує МИР,
Раschиsти нашу неньку спопеляють,
Воює дев’ять років в нас упир.

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа – біду можна забуть,
Потво́ри, де лиш можуть, нас сягають,
Й смертельні нам салюти подають.

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа – отямилась орда,
Герої наші го́лови складають…
В нас горе, біль, і сльо́зи, і біда.

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не означа, що спокій вже настав,
Убивці від життя нас визволяють,
Смертельні кри́ла вбивця розпластав.

Якщо в селі твоє́му не стріляють,
Не значить, що закінчилась війна,
Не значить, що в могили не лягають,
Не значить, що вступився сатана.

22.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977977

ПЛАЧ УКРАЇНИ

В нас плаче Ржищів, плаче Запоріжжя,
І Краматорськ, і Харків, І Херсон…
Не гори це, й не б’ють у їх підніжжя!
Й на жаль, це не страшний наснився сон.

Усюди плач, плач неньки-України…
І Суми, і Одеса, і Дніпро…
Стають щомиті згарища-руїни.
Чому́ в нас біль й не сіється добро?

У жодному кутку нема споко́ю,
Усюди кров, трагедія і біль,
Прийшов раschиsт із клятою війною,
Прийшла гнила смердюча раsch@цвіль.

Людей вбивають всюди щохвилини,
Удари завдають зі всіх усюд,
І згарища, й руїни, й крівця плине,
На кожнім кроці гине неньки люд.

За що ж потвора в нас людей вбиває?
За що він позбавляє їх життя?
Коли Госпо́дь за це їх покарає?
Коли зупи́нить кровопролиття?

Нема безпеки в жодному куточку,
Бо всюди доліта ракета й дрон,
Вдаряє й по дитячому садочку…
Коли ж прийде́ усім убивцям скон?

За що ж потвори чинять так із нами?
За що стирають нас з лиця землі́?
Цвинтарі повні доньками й синами…
Життя усіх лишають моsk@лі.

23.03.2023.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977957

В МОЇЙ УКРАЇНІ ВІЙНА

В мої́й Україні війна,
В мої́й Україні вбивають,
Воює раschиsт-сатана,
Та зрадники їх прославляють.

В мої́й Україні терор,
Вбивають людей у домівках,
Взяв зброю поет і актор
І в засвітах в вічних мандрівках.

В мої́й Україні біда,
Та зрадник на ворога боці,
Скрізь мова ворожа… Ганьба!
Звучить в нас на кожному кроці.

В мої́й Україні ллє кров,
Війна не вщухає ні миті,
Бо в зрадників зрадна любов,
Раschизмом вони оповиті.

В мої́й Україні є біль,
І рана все більше ятриться,
Та сипле туди зрадник сіль
Й за мову убивців гордиться.

В мої́й Україні війна,
Та рідную мову цурають,
За неї висока ціна́…
На мові орди розмовляють.

В мої́й Україні війна,
Ми чуєм ворожую мову,
Щоразу йде звістка сумна,
Та всюди потвор мова знову.

В мої́й Україні війна,
А зрадник різниці не бачить,
Гордиться із мови-лайна,
Ціни́ йому мова не значить.

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977842

НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Я покажу́ вам ті усі руїни.
Ви світові про все це розкажіть,
Повідайте про рани України.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Не ви, а й ми живемо в цьому пеклі!
Війну цю зупинити поможіть,
Хай скі́нчаться бої́ усі запеклі.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
І гляньте сво́їм оком на жахіття,
Відчуйте цю трагедію століть,
Страшне й жорстоке наше лихоліття.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте, що скажуть наші люди.
Ще й ви про допомогу нам просіть,
Поглятьте на жахіття скрізь і всюди.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
На рану гляньте, яку нам зробили.
Покваптеся, в домівках не сидіть,
Дізнайтеся скількох потвори вбили!

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте повітряну тривогу,
Побаченим, черстві́ серця́ торкніть,
Відчуйте біль вкраїнського порогу!

19.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
ID: 977524

ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ

Чому́ такий плакучий березі́ль
Так хочеться для світу розказати,
І ворог нас узяв собі́ за ціль,
Чому́ із горя посивіла мати.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може сльо́зи він не лити?
Щомиті виливає сильний біль,
Яким ми, як ніко́ли, дуже ситі.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може висушити сльо́зи?
Немов відкрив з сльоза́ми він артіль,
Де точаться війни́ страшної гро́зи.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
І плакати коли він перестане?
Із сліз і крові стала вже купі́ль…
Коли вже мирний час у нас настане?

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Він плаче й плаче, й сльо́зи ті рікою,
На рани насипає ворог сіль,
Прийшовши в Україну із війною.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Чому́ не може він радіть, смія́тись?
Чом шириться ця віха божевіль
Й доводиться з життям за це прощатись?

19.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977521

БЕРЕЗІЛЬ – те саме, що БЕРЕЗЕНЬ

НІ ВІРИ, НІ ДУХУ НЕ ВБИТИ

Народ Вкраїни точно не пробачить,
Й Госпо́дь їм то́го, звісно, не прости́ть,
Не каїться нелюдство це бидляче,
Прийшли усе розтро́щить, розломи́ть.

Життя забрали не́люди ці кляті
У мо́лоді, дорослих й немовлят,
Вбивають нас у нашій рідній хаті.
Вони за це живцем в вогні згорять.

Не каються й ніяк не схаменуться,
Із розуму вже вижили усі,
Парадом по Вкраїні не пройду́ться,
Потонуть в власній кро́ві, не в росі.

І стяг вкраїнський не́людам не зняти,
Й свою́ ганчірку, звісно, не піднять,
Не хоче й трупи та орда забрати,
Що здохли тут – не хочуть сповіщать.

Нам довело́сь жахіття це побачить,
Дитячий страх, і біль, і крик, і плач,
Ніхто й ніко́ли цьо́го не пробачить,
Господь усьо́му – головний гляда́ч.

Людей дірявлять клятії ординці,
Вбивають тих, хто хоче в мирі жить,
Та не здаються щирі українці
Й зуміли більше неньку полюби́ть.

Людей вбивають – не вбивають віру,
Й любов до України не уб’ють,
Супро́тив чинять українці звіру,
Тому́ війну ординці програю́ть.

За нами буде, вірю, ПЕРЕМОГА,
Не зможе нечесть знищувати нас,
Нам Господом прокладена дорога,
А їм диявол віддає наказ.

Ми вистоїм, ще трішки залиши́лось,
В серцях у нас всі ті, хто полягли,
По всій Вкраїні болем покотилось…
Простіть за те, що Вас не вберегли.

17.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

А КВІТИ ПІД СНІГОМ БУЛИ НА ПЕРОНІ

А квіти під снігом були́ на пероні,
А інші зостались під снігом в саду́,
Та наші герої в ворожім полоні
Тортурів зазнали і бачать біду.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Голівки схилили вони до землі́,
До неба тягнули пелю́стки-долоні,
Щоб їх не вбивала орда-моsk@лі.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Вони оніміли, скував їх мороз,
Ще й ворог-ординець стояв на кордоні,
То ж маємо втрати і страх від загроз.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Зігрітись хотіли, та бракло тепла́,
А кулі ворожі торкались до скроні,
І кров, як водиця, із рани текла.

А квіти під снігом були́ на пероні
І мовчки благали, щоб їх врятувать,
Та й зе́млі Вкраїни від крові червоні,
Бо клятий ординець нас взявся вбить.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Хоч мріяли квітнуть у наших садах…
Це го́лови склали синочки і доні,
Та житимуть вічно у наших серцях.

12.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 977235

НЕМА В ОРДИНЦІВ ТИХ РАКЕТ

Нема в ординців тих ракет,
Які убили б нашу віру.
Для вбивців ми -пріоритет?
Ми на життя даєм офіру!

Нема в ординців тих ракет,
Які би дух у нас вбивали,
Це ні для ко́го не секрет,
Та вбивці цьо́го не чекали.

Нема в ординців тих ракет,
Щоб нас у кут глухий загнали,
Для себе чорний в них пакет,
Щоб рештки всі запакували.

Нема в ординців тих ракет,
Щоб руки змусили підняти,
І не знайдеться в них тенет,
Щоб неньку з нами в пастку взяти.

Нема в ординців тих ракет,
Щоб ми сказали: «Ми здає́мось»,
Хоч ними роблять й рикошет,
Але парадом ми пройде́мось.

Нема в ординців тих ракет,
Аби незламність нашу вбили.
Собі зламають цим хребат,
А нас зламать – нема в них сили.

15.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

З ПОЛЯ БОЮ НЕ ВСІ ПОВЕРТАЮТЬ

З по́ля бо́ю не всі повертають,
Повертають додому не всі,
Сво́ї го́лови там і складають
І вмиваються ж бо не в росі.

Клятий вбивця стріляє й стріляє,
Але краю стрільбі тій нема,
Він безжально наш нарід вбиває,
У напрузі роки вже трима.

Ні жалю́ в них нема, ні сумління,
Без різниці куди їм стрілять,
Нам дісталося горе й терпіння,
Ми ніза́що не хочем вмирать.

Гинуть воїни наші щоднини,
В домовинах вертають з війни,
Голосіння і плач всюди лине…
Не вертають і до́ньки, й сини.

Не для ворога всіх їх ростили,
Не для то́го, щоб ворог вбивав…
Скільки цвіту лягло у могили…
Від життя їх ординець звільняв.

З по́ля бо́ю не всі повертають,
Хоч не їхали там помирать…
У сльоза́х всіх героїв стрічають,
Та слізьми́ з домовин не піднять.

02.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ВІН ПРИЙШОВ ВІД ЖИТТЯ ВИЗВОЛЯТИ

Він прийшов від життя визволяти,
Але то́го не прагнули ми,
І для цьо́го він взявся вбивати,
Та за це сам поляже кістьми.

І домівки орді на заваді,
То й від них визволяти взяли́сь,
А людей хоронили ми в саді,
Їхні ду́ші злетіли у вись.

Але жоден з життям не прощався,
Бо його забирали у них,
На прощання лиш стогін роздався
Й через мить там наза́вжди він стих.

Силоміць від життя визволяють,
Бо з дияволом в змові вони,
Так щомиті народ наш вбивають…
Вони прагнули за́вжди війни.

В то́му пеклі нам вижити важко,
Бо ординець ні миті не спить,
І ракета летить, а не пташка.
Не дає нам спокійно прожить.

Він прийшов від життя визволяти,
Й це потворі вдається роби́ть.
До кінця ми всі будем стояти,
У Соборній Вкраїні нам жить!

20.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976251