Так багато на Землі людей призивають цей "Кінець світу",
А в слів велика сила є,
Що кличеш то прийде що гониш то піде,
Скільки раз на день ти кличеш цей феномен,
Стільки ж раз ти Життя від себе відганяєш.

Придумали за людей чотирьох вершників і сміло їм стежку підстелили люди враз.
Невже ніхто не бачить що двоє навіть троє з чотирьох вже тут на Землю прийшли вони уже,
Та план свій хитрий виконують вже.

А що для нас Земля являє собою,
Запам'ятайте друзі: "Що всередині те й і зовні",
Пора нам проганяти з нашої Свідомості ворожі до Життя думки.
Сказати сім'ї із чотирьох сказати НІ!
А Життю сказати Так!!!

"Що угорі те й внизу!"
" Що всередині те й і зовні!"

22.11.23

Потаємно викладу в маленькому вірші
До польових волошок одвічну любов.
Їх делікатні, чепурненькі суцвіття-чаші
Романтичну душу розхвилювали знов.

Яскраво-сині, білесенькі, блакитні та рожеві
Вклоняються сонцю на вільних просторах.
Фіолетові, жовтесенькі, бордові й червоні -
На узбіччі доріг та узліссі, на берегах рік, у горах.

В Україні ультрамаринові волошки мережать
Посіви зернових: жита, ячменю та пшениці.
В ландшафтних дизайнах веселково манять.
В садочках і на клумбах - теж улюблениці.

Трав'янисті рослини - з родини айстрових
Є в південному та помірному поясі Європи.
Все життя - в захваті від волошок польових.
Довіра, вірність, простота - їхні символи.

Вродливі квіточки в посівах злаків - бур'яни.
В їх очах - синь, голубінь неба... Очей не відвести...
Неповторною красою манять вони.
З липня та до кінця літа можуть цвісти.

Листя має аромат гвоздики, лимона, м'яти.
Милі волошки - лікарські рослини, медоноси.
Зовсім невибагливими вважаються квіти.
Люблять сонце, дощі й вранішні роси.

Лік різновидів й сортів йде на сотні
Та деякі, на жаль, занесено в Червону книгу.
Скромні лучні... Ефектні декоративні...
Вони ніжно запрошують до приємного діалогу.

Витончені пелюсточки сплітають віночки.
Вклоняються небесам, несуть радість.
Дякую природі за такі даруночки.
Волошки символізують красу й молодість.

На українських теренах волошкові узори
Навіюють романтику, освіжають подих.
Несуть світу відлуння війни, наш біль і подвиг,
Силу, красу мудрої нації та її непокори.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Я ІЗ ТВО́ЇХ ДЖЕРЕЛ, ЗЕМЛЕ, ВОДУ ПИЛА́

Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Я пил́а ту цілющу водицю,
Мене доля у сад навпросте́ць повела́,
Там, де викопав тато криницю.
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
В тій воді чародійная сила,
Додавалось мені і любові й тепла́,
Виростали і мрії, і кри́ла.

ПРИСПІВ

Низьки́й тобі уклін, святає земле,
Що ти мене з дитинства напува,
В тобі́ щось є заховано таємне,
Таке лиш у землі́ святій бува.
Низький тобі уклін, свята землице,
Подяка за джере́ла всі твої́,
Багата і розкішна чарівнице,
Про тебе засівали й солов’ї.

Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Ще й в душі розводи́ла багаття,
Срібні па́сма давно доторкнулись чола,
В серці ти і моє́ Прикарпаття.
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Від душі́ ти мене напувала,
Смак твоє́ї води́, як любов, зберегла,
До джерел я вуста прикладала.

ПРИСПІВ

Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Я із тво́їх джерел багатіла,
Чари вічні свої́ ти воді додала́,
Все найкраще ти вкласти зуміла.
Я із тво́їх джерел, земле, воду пила́,
Нею спрагу свою́ тамувала,
І без неї ні дня я прожить не змогла,
До джерел я защора́з припадала.

ПРИСПІВ

30.09.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 961504