Ви відчуваєте, що вже прийшла весна?!
Чи бачили останні сльози хуртовини?!
То до останнього ще бореться зима,
Показує, що має повно сили ...

Та де ж та сила, коли вже листок
Так ніжно піднімається з-під снігу!?
Коли трава готує килимок
З весняних квітів, ніжних та красивих.

Коли і сонце посміхається крізь сніг,
Немов би каже до зими: "Пора тобі в дорогу!
Ми вже без тебе далі зможемо іти,
Ми не одні - ми поруч із весною!

Іди спокійно, зимонько- зима,
Бо прийшов час тобі відпочивати.
А ми так прагнемо весняного тепла!
Ну, все, бувай, весну йдемо стрічати!"

Вже березень, найстарший син весни,
Ввійшов в свої права, хоч ще й сніжок кружляє.
Дав він ще трохи часу для зими -
Щоби вона із нами попрощалась.

Ну, що ж, красуне наша весняна,
Ти там із квітами й теплом вже не барися!
Бо ми так хочемо вже миру і тепла!
Бо ж ми так хочемо квіток, трави і листя!

Щоби все зеленіло, пахло і цвіло,
І веселкові барви грали самоцвітом!
А ще б нам миру - принеси й добро
Для України нашої і для усього світу!

Ще літній дощ так щедро поливає
Квітник в саду. А пахощі ж які!
Немов парфум, що аналогів не має.
Бо складники він черпає з землі.

З землі, природи, сонця та дощу,
Так виростають айстри та жоржини.
Барвистим рушником радіють майори,
Багряні голови до сонця чорнобривці похилили.

Он там вже гладіолуси в саду
Так манять веселковою красою.
І скромна хризантема у тіньку
Милує око ніжністю своєю.

А ще троянда - всіх квітів королева!
Ну як без неї!? Точно, що ніяк.
Її пелюстки, білі, чи рожеві,
А чи червоні - все їй до лиця...

Квітує серпень, скоро уже й осінь.
Та вона буде повна красоти.
Бо ж літо квітів стільки їй принесе!
А нам би ними милуватись до зими!

Так хочеться трохи веселки сьогодні,
Барвистих, яскравих, ясних кольорів.
Щоб сонце ласкаве в блакитному небі
Проміння розкинуло між теплих вітрів.

Щоб квіти цвіли і не в'янули довго,
І трави буяли від лагідних злив.
Щоби спів пташиний літав між гілками
Й доносив нам рідний український мотив...

Хоч трохи, ковточок, тої радості треба
В природи "позичити" хоч на день, або два...
Природа квітує, хоч часто теж плаче,
Їй тяжко також, що в Україні війна.

Та природа тримається, навіть робить сюрпризи,
Дарує тепло і свою красоту.
То ж вчімось у неї - печаль проганяємо!
Надіймось на Бога та ЗСУ.

Милуймось природою, цінуймо цей день,
Пам'ятаймо про віру й надію.
І вже скоро веселка перемоги й добра
Осяє усю Україну.

Краса ховається у простоті:
В одній волошці, м'яті чи травичці.
У гілочці берези чи верби,
У полі житньому та у полях пшениці.

Знайди красу у буйних літніх травах,
В пелюстках чорнобривців чи троянд...
Краса сховалась і в листках багряних,
Які дарує восени нам сад.

Яка ж красива хмарка у блакиті!
Легка пір' їнка в небі голубому...
Віднайдемо таку красу ми тільки
На тій землі, де ми у себе вдома.

Ми можемо поїхати у світ,
І, може, краще будемо там жити.
Та завжди в серці батьківський поріг
Нас буде ніжним трепетом манити.

Ну і ті квіти, їхня простота,
Вони ж цвітуть лише на Україні!
Дай Боже, щоби мирною була
Земля вкраїнська, де мама із дітьми щасливі.

Ще літній дощ так щедро поливає
Квітник в саду. А пахощі ж які!
Немов парфум, що аналогів не має,
Бо складники він черпає з землі.

З землі, природи, сонця та дощу,
Так виростають айстри та жоржини.
Барвистим рушником радіють майори,
Багряні голови до сонця чорнобривці похилили.

Он там вже гладіолуси в саду
Так манять веселковою красою.
І скромна хризантема у тіньку
Милує око ніжністю своєю.

А ще троянда - всіх квітів королева!
Ну як без неї!? Точно, що ніяк.
Її пелюстки, білі, чи рожеві,
А чи червоні - все їй до лиця...

Квітує серпень, скоро уже й осінь.
Та вона буде повна красоти.
Бо ж літо квітів стільки їй принесе!
А нам ними милуватись до зими !