Його «Садок вишневий коло хати»
Той «Заповіт» де є Дніпро і кручі
Це ті вірші, які не треба забувати
Хоч в них й рядкі для серця є болючі

Він научав, попереджав своїми творами
Стільки подій із тих писань здійснилося
Він українців називав нескореними
Й до цих часів усе так і лишилося

Тарас Шевченко - постать крізь століття!
Борець за Волю й українську мову
У спадок залишив нам розмаїття
Своїх картин думок і творів

Сьогодні всі його звертання до народу
Близькими стали навіть тим хто із даля
І знають всі тепер із заходу до сходу
Величного пророка Кобзаря!

Духовний батько нашого народу
Герой! Національний символ для всіх нас!
Повстали ми за Незалежність та Свободу
Як заповів колись славетний наш Тарас!

Автор: Лілія Ходус

Легендарний воїн відлетів у вічність
Був добровольцем, Герой України!
Поліг у бою славний воїн Да Вінчі
Загинув під Бахмутом за Батьківщину!

Спочивай із миром хоробра Людина
Янгол - охоронець ти тепер усім
Ніколи не пробачить твоя Україна!
Що тобі навічно тепер 27…🕯️

Автор: Лілія Ходус

Україно, схили голову в жалобі
У вічність пішов твій іще один син
Крається серце… На ворога злоба
Скільки зустрінемо ще домовин?

Вже стільки батьків поховали дитину
А скільки жінок овдовіли
Прийміть там на небі поважну людину!
Ще зовсім недавно, щоб вижив молили…

Та вкотре країна осиротіла
Вони всі найкращі, цвіт нації гине!
Іще одна мати за день посивіла
Ховаючи рідну дитину…

Пішов, відлетів - не хотів помирати
Але на війні не питають
Він віришив сам - я піду захищати
І ось страшне горе - сьогодні ховаємо

Вшануй Україно, Воїна Славного!
Нехай він тепер спочиває…
Божого сина, навіки шановного!
Молитвою вже відспівали…

©️Лілія Ходус

Вони разом життя будували
І ростили чудових дітей
Ось квартиру відремонтували
Стільки мали ще добрих ідей

Тільки бути цьому не судилося
Бо лютневого ранку вірвалась біда
У жахливому сні наче все це наснилося
Їхнє місто руйнує проклята орда

Все навколо горить і палає
В Азовсталі заручники, люди налякані
А сусідів, що поряд жили вже немає
І на все оце дивляться очі заплакані

Враз життя у сирому підвалі
Окупанти, ракети і гради
Перші дні у війні, все немов би в тумані
Куди бігти шукати поради?

І в думках у людей лиш питання
Нас покинули? Ми не потрібні?
Вони згадують ті тогорічні страждання
І страшні відчуття серед тисяч загиблих

Потім бігли, від смерті тікали
Щоб подалі від тих, що прийшли «визволяти»
Як вчинити, щоб вижити люди не знали
Бо й в дорозі могли їх усіх розстріляти

Все було, мов написана книга
І до тексту страшна ілюстрація
А у пам‘яті в них вже навіки застигли
Ця принизлива втеча, блокпост і фільтрація

Вони зараз живуть за кордоном
І зібравши себе по шматочках чекають…
Сподіваються, що повернуться додому
Але скільки чекати, ніхто ще не знає

Вони дякують Господу Богу
Що в безпеці в Європі немовби під куполом
А ще мріють і молять про день Перемоги
Щоб відвідати свій Маріуполь!

©️Лілія Ходус

А знаєш що? Ти спробуй будь собою
Як у дитинстві, не ховаючи емоцій
Не треба прикидатися святою
Міняти маски для людей на кожнім кроці

А знаєш що? Давай без лицемірства
Тобі це важко, ти завжди не щира
Нажаль твій кращий друг блюзнірство
А подруга у тебе лиш зневіра

А знаєш що? Мені тебе не жалко
Бо ти самотня жінка по своїй провині
Не вмієш покохати палко
Але чомусь у цьому всі навколо винні

А знаєш що? Якщо ти це не знала
Ти з разу в раз лишаєшся одна
Бо ти ж сама собі таке життя обрала
Така нещирості твоєї є ціна

А так то взагалі ти добре знаєш
Що лиш в тобі самотності причина
І поки ти себе не поміняєш
Не схоче таку жінку не один мужчина.

©️Лілія Ходус