Ми часто задумуємось, а що ж буде далі!?
Тривога так гірко обвиває думки...
На місяць уже не будуємо плани,
Лиш "завтра" з надією чекаємо ми.

Колись планували на рік наперед
Відпустки, поїздки, мандрівки по світу.
А зараз ми вдячні за кожен наш день,
В якому живі всі - батьки наші й діти.

Колись споглядали у небі літак
Й раділи, що низько над домом літає...
А зараз в підвалах від жахливих атак
Ховаються діти, бо літак той стріляє.

Колись тиша довкола додавала лиш суму,
Та й нудьги додавала, як ми думали, нам.
А зараз ми просимо спокою й миру,
І тиші - без тривог і гармат.

Усе в порівнянні - прийшов час порівняти,
Урок свій жорстокий нам диктує війна.
Напевно, дійшло до нас, що нічого не варті
Усі наші плани, коли миру нема.

Та мусить вернутися мир в Україну,
Щоб ми знову навчились його берегти.
Напевно й для того, щоб ми зрозуміли,
Яка найдорожча цінність в житті.

І ніч пройшла, як добре, що ніч тиха...
І ранок, поки мирний, завітав ...
І навіть дощ осінній якийсь дивний...
Неначе вперше землю поливав.

Бо кожен ранок - ніби вперше все,
Туман і дощик, і калюжі в листях.
Мабуть, прийшов той час, коли ми всі
Навчились цінувати все в дрібницях.

Та й і дрібниці - не такі й дрібниці,
Хіба ж дрібниця - бачити життя!?
Життя - то трави, квіти, дощ і птиці.
Життя - то мирний ранок і сім'я.

І просто зранку пити каву або чай,
І просто усміхатись, коли сонні діти...
Так просто дякувати Богові за день,
За те, що можемо сміятись і радіти.

Ну а для радості причин багато маємо.
Ми ж бо живі! І навіть мрії є.
Мрій не багато. Почути, що перемагаємо
І повертаємо усе, що наше, що своє.

Тому за кожний ранок дякуємо Богу,
І кожному, хто на передовій.
Тримає небо, щоби наші діти
Були щасливі на своїй землі.

Для багатьох цей ранок не настав...
Закінчились для них і будні, й свята...
Для когось дитинство зупинилось враз,
А хтось оплакує героя - тата.

Та ми живі - то ж користуймося даром,
Даром життя - сьогодні він безцінний.
Вдихаймо тихий добрий світлий ранок,
Стрічаймо вечір в колі нашої родини.

Забудьмо прикре слово і образи,
Без них ми можемо чудово обійтися.
Бо ж ми не знаємо, що нам готує "завтра",
Бо не впевнені, що зможемо зустрітись

І знову побалакати, як завжди...
Тому спішімо як ніколи жити.
Бо головне - "сьогодні", а не "завтра"!
Бо головне - прощати і любити.

Нехай для нас настане вечір мирний,
Хай мирними будуть усі наші дні...
А тих, кого ми уже не повернемо,
Залишаться в пам'яті - і в пам'яті будуть живі...

У когось син, у когось їх аж два,
А в когось їх, на радість, є багато.
Нехай же їм дарує Бог в житті
Здоров'я, радості, відваги та завзяття.

Нехай сини мої та кожного і з нас
Ростуть під мирним небом України.
Нехай не чують вибухів ракет,
Нехай не бачать болю та руїни...

Нехай ми, мами, тішимось синами,
Радіємо з їх успіхів в житті.
Дай, Боже, щоби всі вкраїнські мами
Ще в старості своїй були з дітьми.

Не забуваймо ще молитися щодень
За тих синів, які на фронті зараз і не вдома.
Бо через них ми бачимо дітей...
Бо їх чекає мама - як ніколи ...

Чекає мама - день і ніч не спить...
А ми спимо й сини мої зі мною...
Я дякую тій мамі і прошу
Здоров'я сильного для її Героя.

Цінуймо мир і затишок сімейний,
Цінуймо радість у очах синів.
Не кожен син вернеться вже додому -
Бо він за мир для моїх дітей поліг...

Так хочеться дива, вже скоро Різдво,
Гірлянд, трохи снігу, візерунків на вікнах...
Так хочеться дива...Та зараз війна,
Вмирають на фронті і плачуть малесенькі діти...

Так хочеться дива ... Щоб тато вернувся із фронту
Й дитину свою тихенько увісні обійняв ...
Щоб мама живого діждалась синочка -героя
І спала, нарешті, спокійним, без остраху, сном.

Так хочеться дива... Щоб знову сміялися діти,
Співали колядки і світились любов'ю й теплом ...
Щоб хлопці з війни поспішали до своїх половинок
Й гуляли весілля й чекали своїх діточок...

Ми хочемо миру... І хочемо ми перемоги,
Щоб тихо навкруг, щоб тепло у домі було...
Ми хочемо щасті у кожній українській родині,
Ми хочемо вдома із дітьми зустріти Різдво...

І начебто мрії ці наші прості і звичайні,
Не хочемо ми океанів, Мальдів і морів...
Ми хочемо дива - щоб всі ми, живі та здорові,
На рідній землі спокійно жили без війни.

#віршімоєїдуші💛
Для щастя потрібно не багато,
Щоб мир був в рідній стороні,
Щоб всі були здорові та живі,
Щоб сміх дитячій скрізь лунав,
Щоб горя і біди ніхто не знав.