-
Нумо, браття, всі - до бою!
Треба землю захищати.
Тих, хто прийшов з ворожбою -
Здатні ми перемагати.Нумо, браття, всі - до праці!
З руїн встане Україна.
Жити буде, мов в палаці,
Тепер кожна в нас людина.Нумо, браття - до молитви!
За Вітчизну помолімось.
Тим, хто з ворогом до битви
Став за неї, поклонімось.Нумо, браття, всі - до пісні!
Лине серцем "Гімн України".
З росією - несумісні...
Начувайтеся ж, вражини.Нумо, браття - до перемоги!
Мир хай буде в усім світі.
В нас назад нема дороги.
За Батьківщину ми - в одвіті...Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Позначка: Патріотизм
Я мрію про світ без росії
-
Я мрію про світ без росії
Ця недокраїна, суцільна пухлина
Страшна, руйнівна, як природня стихія
Схилила нам нашу калинуЯ мрію про світ без терору
Щоб згинули ті, хто прийшов нас убити
Сидіть би вам краще у себе в мордорі
Так тягне ж вас вічно війною ходитиРаніше я мріяла про відпочинки
Мандрівки собі планувала
Та зараз я мрію, щоб в наших домівках
Спокійне життя, як колись, панувалоВсі мають велику надію
Щоб наші бійці здобули Перемогу
Такі в сьогоденні у нас спільні мрії
Щоденно ми молимось Богу!Я мрію про світ без росії
Щоб з мапи агресорка зникла
Хай обраний ними призвідник «месія»
Прийме смертоносний той викликХай втіляться мрії в життя
Я так щиросердно бажаю!
росія вже впевнено йде в небуття
Весь світ цьому факту сприяє!
©️Лілія Ходус
Художнику
-
Художник, напиши таку картину
Де сонечко, поля, луги і гори
Де процвітаюча і мирна Україна
В якій немає місця цій війні і горюХудожник, напиши для нас картину
Де всі щасливі, щирі українці
Де мати колисаючи дитину
Захищена й спокійна у своїй хатинціХай ця картина буде кольорова
Щоб не було на ній лиш біле й чорне
Нехай цей витвір славиться любов‘ю
Все інше згине, що було потворнеХудожнику, створи таку картину
Щоб милувала око на тисячоліття
І коли стане вона старовинна
Щоб випромінювала мир, а не жахіттяЗнайдись митець талановитий!
Який напише нам таку картину
Прохання витвір цей здійснити
Щоб таким автором пишалась Україна!
©️Лілія Ходус
Ключ до відновлення України
-
Розлоге дерево - сильне міцним, розгалуженим корінням.
Людина з усього роду черпає свої життєдайні сили.
Врожайне пшеничне поле славиться здоровим насінням.
Трави мріють, щоб тумани спадали й роси росили.Стрімка ріка набирається сил із дрібних потічків.
Впевнено й красиво несе спільні води в море.
Людська слава починається з вчинків і чесних оплесків.
Вмілий і здоровий кінь вправно борозну оре.Гора набирається сил і краси від свого підніжжя.
Вранішня природна краса робить неймовірним день.
Кожен, з нас, витримає незгоди і пройде всі роздоріжжя,
Якщо є заради кого жити в свято і в будень.Польова квітка зросте від теплих дощових краплин.
Мило розквітне й привітно всміхнеться до сонця.
Душевна краса, що живиться з моральних підвалин,
Не впустить фальші до глибин духовного денця.Буйні вітри не висушать вміло оброблену землю.
Яблуневий сад не злякається вітрів та негоди.
Особистості ні на що не проміняють свою волю.
Поведуть за собою народ, відкинуть незгоди.Бруньки на гілках з'являються в конкретний час.
Дозрівають і перетворюються в квітучі суцвіття.
Молюсь, щоб національний код нашу націю спас.
В ньому - ключ до відновлення України і її майбуття!Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Не плач, Україно, не плач!
-
Не плач, Україно, не плач!
Журбі та розрусі слізьми не поможеш.
Конає в конвульсіях горе-палач.
В стремлінні до волі лиш славу примножиш.Ти - горда і світла, незламна та сильна.
Хижий ворог - не рівня: нікчемний й слабкий.
Сміло скинь пута! Стань знову вільна!
Твій шлях крізь віки - тернистий й тяжкий.Не сумуй, не журися, українська калино!
Вродиш ще рясно. Зелен лист відросте.
Вкотре з іскри воскреснеш, моя Україно!
Чом життя українців з року в рік - непросте?!Ти - ненька, найрідніша в буремному світі.
Силі, мужності й витримці - рівних немає.
В грізних боях - перемоги здобуті.
Бог Тебе любить та сонечко обіймає.Не хилися над річкою, плакуча вербо!
Випрями стовбур, негараздам всміхнись!
Відійди від героїчного народу, москальното!
Вже, щаслива доленько, українцям встелись!Не плач, Україно, не плач!
Зростила Ти добрих дітей.
Ще трошки і згине одвічний палач.
Ти світиш всьому людству, як той Прометей.Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Моя душа вмирає й оживає в віршах…
-
Моя душа вмирає й оживає в віршах...
Лиш в них буваю я сама собою.
Там оживають всі думки, що заховались в нішах,
І я вже - не сама! Сміло зливаюся з юрбою.Тут викладаю на папір звичайне, сокровенне.
Душа - відкрита та й що вже таїти:
Життя - святкове чи ж життя буденне?
Воно - лиш мить. Хочу не тліти, а горіти.Тихо приходить муза й заповняє серце.
Де б не була, спиняюсь мовчки та пишу.
Думок по вінця назбиралось не одне відерце.
То ж викласти їх Вам завжди спішу.Живу з народом. Всі мої думки - про нього.
Радію з ним і плачу, і сміюсь.
Картаю тих, в кого в душі - убого.
В мудрих вчинках і словах відігріваюсь.Люблю людей простих, порядних, добрих -
Тих, хто слова не сіє за вітрами.
Гордість й повагу відчуваю за хоробрих
Та зневажаю тих, хто нас привів до драми.Сміюсь та плачу я з Тобою, Україно!
Донькою вірною завжди й була.
Єднає ниточка нас тонко і незримо.
В моїй поезії не раз страждала Ти, як квіточка, цвіла.Моя душа вмирає й оживає в віршах...
Рими приходять в гості і вночі, і в день.
Така - як Ви я, просто - трішки інша
І сипляться мої слова із вуст, немов зі жмень.Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Хоч би нам перемогти, встигнути, возвеличити…
-
хоч би нам зуміти в світі мінливих цінностей, подій, дум
відрізнити красиве, здорове зерно від порожньої полови
в тиші почути галас і крик, по нотах прочитати ворожбитський шум
від завуальованого й другорядного перейти до основихоч би нам встигнути простягнути надійну руку допомоги
тим, хто її, дійсно, потребує й лише тим, хто того - вартий
зробити особистий вагомий внесок до історичної перемоги
разом зі світовою спільнотою зшити світ цей роздертийхоч би нам вволю напитись кришталевої, джерельної води
надихатись найкращим у світі вітчизняним повітрям
від України, мови, символіки, калини, чорнобривців набратись снаги
сплести віночок любові землі, народу, родині, сім'ї, дітямхоч би нам змогти свій національний код возвеличити, розумом осягнути
побачити в ньому наш головний, одвічний сенс і народний скарб
чим далі від хижих внутрішніх та зовнішніх ворогів сягнути
набратись життєдайної сили й відвоювати власні кордони картхоч би нам віддати гідну шану патріотам - тим, хто покинув
тихе, спокійне і мирне життя заради світлого майбутнього й нас
тим, хто воює чи вже воював на фронті, хто на "нулі" чи в тилу загинув
у воєнний, неймовірно важливий, вирішальний для держави часхоч би нам переступити через високі пороги і гострі внутрішні граблі
достойно й гідно об'єднатись навколо національних цінностей
відбудувати повоєнну Україну, цивілізовано піднятись на верхні щаблі
свідомо привести народ до демократичних закономірностейхоч би нам перемогти холодну, безпросвітну, рашистську пітьму
священною водою окропити святу, неозору, багатостраждальну землю
благодатним Господнім вогнем нещадно випалити московську тьму
знищити ненависть до людей, притаманну комунізму, росії, кремлюМарія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
СОБОРНІСТЬ НАМ, ВСЕВИШНІЙ, ЗБЕРЕЖИ
-
СОБОРНІСТЬ НАМ, ВСЕВИШНІЙ, ЗБЕРЕЖИ
Нам, Господи, СОБОРНІСТЬ збережи,
Не дай орді нас знищити, Всевишній,
І шлях до ПЕРЕМОГИ нам вкажи,
Прости за те, що на землі́, ми грішні.СОБОРНІСТЬ ми орді не віддамо,
Ще й маєм НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, маєм ЗЛУКУ,
Зі зброєю за це ми стоїмо,
Пізнали вже і біль, і горе, й му́ку.СОБОРНІСТЬ ми вже маємо роки́,
Та ворогу вона не до вподоби,
З недоброї ординської руки́
До знищення СОБОРНОСТІ йдуть спроби.Не знищить оркостан СОБОРНІСТЬ в нас,
І кловаки́ при цьо́му поламає,
Буремний проживаємо ми час,
Та покидьок той нас не роз’єднає.Хоч болю нам потвори завдають,
І кличуть на підмогу з бульболенду,
СОБОРНОСТІ ніза́що нам не вб’ють,
Та вигадають там якусь легенду.Нам, Боже, Україну вбережи,
Не хочемо ми йти в ярмо ординське,
СОБОРНІСТЬ нам наза́вжди збережи,
Наза́вжди відверни зло сатанинське.22.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
https://youtu.be/-a4E4bQ3mQw
ID: 971694
В кожному рядочку тільки біль і гнів.
Я дивлюсь на світ цей через призму днів.
В кожному рядочку тільки біль і гнів…
Виходу шукаю в лабіринті снів,
І шукаю захисту у прийдешніх днів.
В кожному рядочку тільки біль і гнів,
Якби ж то словами викопати рів,
Щоб туди загнати клятих ворогів,
Що вбивають українців – “названих братів”.
Все, що відбувається – це війна, війна…
Кров‘ю умивається лютий сатана,
Кров’ю умивається, сміється в лице,
Все ж попаде нелюд у своє сільце!
З появою світла – злі духи в вогні,
З появою ЗСУ – “хробачки” в труні.
Не можу писати, бо забракло слів,
В кожному рядочку: біль, сльози і гнів.
Свята проминули – не веселий спів,
Дзвони дзвонять гучно в просторах плаїв,
А в моїх рядочках тільки біль і гнів,
Бо кремлівський карлик геть оскаженів.
Так не буде завше, щоб народ терпів,
Буде й в моїх віршах веселий приспів.
Загояться рани всіх лісів, полів,
І розквітнуть маки на стежках боїв.
Марія Грушак. 19. 01.2023р.
Марія Грушак.
Осінній сніг із звуками війни.
Я слухала дощ, я слухала зливу,
Дивилась в вікно на погоду мінливу,
Хотілось тепла, але всьому свій час,
В житті так буває у нас повсякчас.
Опадає лист осінній, кружляючи в танку,
З сумом дивлюся на ліс, сидячи на ґанку,
І краплинки дзвінко падають із стріх,
А в Карпатах наших випав перший сніг.
Осінній сніг в горах, то ще не зима:
Холоднішає, дощить і тепла нема…
Нам не привикати, це не дивина,
Напросилась гостя в гори крадькома.
Мабуть, пораділи би і старі, і діти,
Якби не ридали гуцульські трембіти,
Бо трембіти грають – тільки серце крають,
Із війни страшної хлопців повертають.
Як трембіти грають – тільки плач і сум,
Кров капає з серця: Буча і Ізюм!!!
Скільки буде пити крові сатана?
Люта і безжальна, проклята війна.
Зупинися, путіне, не безсмертний ти!!!
В тебе на росії теж стоять хрести!
Не бажала смерті нікому, а нині
Я б хотіла бачити пуйла в домовині!
Щоб вслухатись знову і у дощ, і в зливу,
Дивитись на внуків усмішку грайливу.
– О, Боже Всесильний, прожени сатану!
Поверни всіх додому, закінчи цю війну!
Нема сили терпіти, бо й роки вже не ті,
Завидую мертвим десь на самоті.
Я знаю не треба, я знаю, що гріх,
А в горах Карпатах вже сніг, перший сніг…
Марія Грушак 18.09. 2022р.
Марія Грушак
