Весня́ний рай обіймає віти,
Шепочуть трави між собою,
Шумлять струмки, малюють квіти,
Котиться небо синьою дугою.
Тендітний і лагідний вітерець,
Несе прохолодне і чисте повітря,
Гарний світ подарував наш Творець,
Божественну красу сонячного світла...
Дикі голуби́ па́рами летять,
Весна прийшла! Тихенько туркочуть,
На гіллі сороченята сидять,
Щось базікають, тріскочуть.
Все живе, все жити хоче,
Потребує нашої ласки і любові,
Вітерець тебе за вушко лоскоче,
Природа співає свої колискові.

23.03.2023. С.М. Онисенко

Наша душа все пам'ятає,
Переносить і біль, і радість,
Вона мовчить, нічого не питає,
Не показує свою слабість.
Не дратуйте живу душу,
Вона інколи страждає,
Гармонію свою не порушуй,
Тоді душа, як сонце, засяє...

20.03.2023. С.М. Онисенко

Присвячую вірш загиблому мужньому Герою Котінову Володимиру Олександровичу ( Позивний БАЙРАКТАР)

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ!

Мужній воїн тепер на небесах,
Рідненькі у вічність його проводжають,
Полетів до Бога невинний птах,
Найкращі хлопці нас залишають...
Його дружина тепер одна,
Плаче бідненька, розривається душа,
Чорна хустка покриває волосся,
Її бажання: "Повернися живий!" - так і не збулося...
Синочок і доня тепер без тата,
Його забрала війна проклята,
Плаче село, сонечко сховалось,
Матінка свою кровину так і не дочекалась...
Тато в розпачі, синочок його загинув,
У небуття він Героєм полинув,
Сестра втратила свого ніжного брата,
Тепер тільки пам'ять і тяжка втрата...

18.03.2023. С.М. Онисенко

Страх переповнює живі душі,
Людське горе зростає на очах,
На допомогу приходять небайдужі,
Гарячі сльози ллються по щоках.
Мрії розвіялись як густий туман,
В полоні усі наші думки,
Біль не стихає від кровавих ран,
Плинуть страшні дні і тяжкі роки...
Холодні та німі вуста мовчать,
Бездонні очі потонули в озері зла,
Їх ніхто вже не буде зустрічать,
Сповиває могили жовто-гаряча мла...
Тільки пам'ять залишиться на віки,
Закарбовані обличчя, тяжкі повіки...
Неподвижні губи, кам'яні серця,
Не оживити вже ніколи, жалю по самі вінця...
Вітер виє, ридає земля,
На могилах полягло нещасне гілля,
В повітрі запахло воском,
Навколо палає свіча...
Наших Героїв не забудемо!
Ворогів ніколи не пробачимо!
На коліна не впадемо!
Славу Україні збережемо!

17.03.2023. С.М. Онисенко

Коханням наповнене моє серце,
Один єдиний і на все життя!
Хризантеми справжніх почуттів джерельце,
Амур веде нас у найкраще майбуття.
Нам Бог подарував щастя,
Найкращі моменти - наші відчуття,
Я завжди теплом твоїх рук зігріваюся.

КОХАННЯ ВІЧНЕ, Я ТОБІ ВСМІХАЮСЯ!

Пророчі слова розквітають мов квіти,
На папері лягають правдивії віти,
Розлітаються по всьому світу чарівні рядки,
Мов ті могутні і прекрасні перелітні птахи.

Вірші Ліни Костенко неповторні і вічні,
Зігрівають наш розум всі її думки,
Твори і оповідання безсмертні і магічні,
Біжать вдалечінь як глибокі струмки.

В них щастя, біль і щире кохання,
Людське горе, їхнє хвилюваня,
Пронизують серце, душу втішають,
В наше майбутнє як талісман вирушають.

Добром налита до краю душа,
Її відкритий погляд завжди заспокоює,
Гордість і неповторність поетесу прикраша,
А наші знання тільки поповнює.

Геніальність поетеси надихає народ,
Боротись за правду, не боятись перешкод,
Вона сильна духом, щира людина,
Наша талановита творча перлина!

19.03.2023. С.М. Онисенко

Біля біленької хатинки,
Зібралися три українки,
Навколо їх панує тиша,
На небі світяться зірки,
Десь у нірці пискнула миша,
Дівчатка плетуть сітки́,
Тихенько заспівали
Наші українські пісні́,
Та й гірко засумували,
Адже їхні хлопці на війні.
Потрібно йти спати,
Та їм немає куди поспішати,
Помоляться вони Богу,
Попросять легку дорогу,
Для половиночок коханих,
Хай загояться всі їхні рани,
Від тих ворожих куль,
Хай прилетить зозуля
І накує довге життя,
Щоб закінчилося це кровопролиття!
Хай буде мир і перемога,
В душі солдата розвіється тривога,
Хлопці і дівчата повернуться до рідних,
Проженемо з України негідних!
Закінчили молитись,
Поплакали гірко,
Сплели дівчатка останнюю сітку,
Та й пішли до хати
Нехотя спочивати...

15.03.2023. С.М. Онисенко

#поглядидуші