Моє рідне село... Квітень. Весна - в самому розпалі. Малесенька дівчинка... Над дорогою - гірський схил... Там фіалочки розгубили красиві й духмяні коралі. Відстань швидко долають ніжки з усіх сил.
Перед дитиною відкрилась неймовірна краса. Мініатюрні чарівниці манять, ваблять її зір. Чудодійний запах підсилює й вранішня роса. Блаженна природа. Фіалки - дуже тендітний витвір...
Наша місцевість - заквітчана, багата на красу. Вдало доповнюють пейзаж низькорослі красунечки. Дівчинка всміхається. Робить веселу гримасу. Пестить оченятками запашні пелюсточки.
Налічила їх всього п'ять: дві - вгорі, три - внизу. Зачарований погляд - на фіолетове забарвлення. Подорослішає, стріне багатоколірну, білу, жовту, голубу, Але той фіолет зі запахом - найбільше задоволення.
Фіалочки заворожили душу на все життя. Вони - скрізь, але в пам'яті - саме той схил гори. Тепер там - зарослі... В те минуле нема вороття. Нема на тім шкарбі первоцвітів й зачарованої дітвори.
Любов до природи - закладена з дитинства. В дорослому житті відлунюються його фрагменти. Ті фіалочки - сповнені неймовірного чаклунства. З віком все більше згадуються такі милі моменти.
Думки, наче птахи, линуть туди, Де вічно-зелені сосни й смереки Струнко здіймаються в небесну вись. Зовуть, манять й кличуть мене. Там солов'ї беруть високі акорди. Злітаються з вирію білі лелеки. Мохи між деревами в любові сплелись. Рідна гора в добрі сни промайне.
Жіночою уявою лину туди, Де ранкові тумани зодягають пелену Й пахне духмяним повітрям від хвої. Кущі калини й жасміну мають вроду свою. Там багатий світ фауни залишає сліди. Гірчавим на смак є лист полину. Різнотрав'я встелило яскраві сувої. Я, ніби зачарована, в ньому стою.
Щирим серцем я лину туди, Де житами й пшеницями - багата земля. В кожному дворі - не одна калина. Чорнобривці говорять про селян здаля. Там буйно розцвітають весною сади. В вишитих узорах - і мале немовля. Українською розмовляє кожна людина. Я горджуся тим, що є саме звідтіля.
Вдячною душею лину туди, Де дарували життя мама з татом, Зігрівали любов'ю й сердечним теплом. Їхньою людяністю до нині - багата. Там всі ми в щасті жили, не знали біди. Раділа ними, сестрою, кожним братом. Повнився розум щедрістю, добром. Радістю була сповнена наша хата.
Нинішнім розумом я лину туди, Де залишилось моє родинне коріння, Пишні мамині троянди й самшитові вали, Майстерно зроблені татові роботи. Там - вже тихо... Не цвітуть так квіти, сади. Сумно... Пізно приходить прозріння. Прийшов час, за обрій батьки відійшли. Залишився отчий край з чашею скорботи.
В спогадах й далі лину туди, Де не судилося в дорослому житті жити. Знаменита одинока сосна над нашою хатою Задумано, стримано зустрічає мене. Там, у долині на цвинтарі - батьки. Святі люди... Вдивляюсь в обличчя... Як не тужити? Пахне отча земля чорнобривцями, м'ятою. Туга за татом й мамою ніколи не мине...
Символом мудрості чи уособленням якогось зла Є легендарні та міфічні сови - природні хижаки. Колись ця птиця на горісі нашого подвір'я жила. Познайомитись з нею хотіли дорослі й малюки.
Є понад чотириста видів нічних мисливців - сов. Лиш снігова полює вдень. Видає крики диких птахів. Сова ельф одна єдина з усіх вживає рослинну їжу. Різновидні сови стають мішенню поміж собою.
Пугачі - найбільші з хижих птахів на всій планеті. Вони полюють на беркутів і молодих кабанів. Сови бачать вухами. Рибу ловлять кігтями в злеті. Майже всі переслідують рептилій, комах, птахів...
Приносячи змії в гнізда, захищають свою здобич. Ті їдять, все, що рухається, собі в насолоду. Мало хто в дикій природі спостерігає совину велич. Найчастіше красиві птахи помирають від голоду.
В природі перуанська карликова сова - найменша. Вона важить менше від колібрі - тридцять грам. Зі совиних видів птаха євразійський філін - найбільша. Всі полюють вночі. Карликова вдень розсікає повітрям.
Сова - пташина з великою, пухнастою головою. Їй бачиться весь світ лише в чорно-білих кольорах. Самка - важча від самця на чверть за вагою. Сови клацають зубами, коли настрої - в мінорах.
Це - прекрасні, дивовижні, розумні, загадкові птахи... Масово поширені майже на всій нашій земній кулі. Про їх життя, полювання в темряві й сутінках - міфи. Вони - досить граціозні, несподівані та витривалі.
Асиметричні вуха миттєво розпізнають звуки. Мають три пари повік - для сну, захисту, моргання. Три четверті оберту голови. Вуха - зі складок шкіри. Нерухомі очі. Дуже рухлива шия. Плоске обличчя.
Сови зовсім не п'ють воду. Дивляться лише вперед. Їх очі - без очного яблука, добре відбивають світло. Не мають зубів. Цілою ковтають здобич навперейм. Їжаків, очищених від голочок нігтями, їдять сміло.
Чутливі, безшумні - найтихіші з птахів планети... Живуть парами до десяти, в неволі й до сорока років. Їх вірність та відданість оспівують в віршах поети. Вони є володарями цікавих й кумедних звуків.
Пташенятка народжуються сліпими з білим пухом. Самець добуває їжу. Агресивна самка дітей доглядає. Далекозорі. Наділені великою швидкістю й слухом. Сова захищає потомство. Іноді на людей нападає.
Совине подружжя один раз за життя створює сім'ї. Раз у рік самка висиджує від трьох до п'яти яєць. Ці птахи - не помічені в господарському гніздів'ї. Займають щось готове й маскуються на взірець.
Росла й виросла домашня пташечка... Охижилась... Батьки просили: "Не чіпайте та не будіть, діти, сову". Ми - ще малі. Заглядали в те совине гніздо, грались... Тато відніс її на природу до здичавілого, зарослого саду.
Потаємно викладу в маленькому вірші До польових волошок одвічну любов. Їх делікатні, чепурненькі суцвіття-чаші Романтичну душу розхвилювали знов.
Яскраво-сині, білесенькі, блакитні та рожеві Вклоняються сонцю на вільних просторах. Фіолетові, жовтесенькі, бордові й червоні - На узбіччі доріг та узліссі, на берегах рік, у горах.
В Україні ультрамаринові волошки мережать Посіви зернових: жита, ячменю та пшениці. В ландшафтних дизайнах веселково манять. В садочках і на клумбах - теж улюблениці.
Трав'янисті рослини - з родини айстрових Є в південному та помірному поясі Європи. Все життя - в захваті від волошок польових. Довіра, вірність, простота - їхні символи.
Вродливі квіточки в посівах злаків - бур'яни. В їх очах - синь, голубінь неба... Очей не відвести... Неповторною красою манять вони. З липня та до кінця літа можуть цвісти.
Листя має аромат гвоздики, лимона, м'яти. Милі волошки - лікарські рослини, медоноси. Зовсім невибагливими вважаються квіти. Люблять сонце, дощі й вранішні роси.
Лік різновидів й сортів йде на сотні Та деякі, на жаль, занесено в Червону книгу. Скромні лучні... Ефектні декоративні... Вони ніжно запрошують до приємного діалогу.
Витончені пелюсточки сплітають віночки. Вклоняються небесам, несуть радість. Дякую природі за такі даруночки. Волошки символізують красу й молодість.
На українських теренах волошкові узори Навіюють романтику, освіжають подих. Несуть світу відлуння війни, наш біль і подвиг, Силу, красу мудрої нації та її непокори.
Моя Україна, моя Батьківщина розкішна, прекрасна, чарівна.Тут мій дім, моя родина. Природа з посмішкою дарує нам гарний настрій, натхнення жити, радіти, кохати і просто любити... Природа жива, казкова, неповторна і така багата. В Україні є густі ліси, просторі степи, лани широкополі, сині річки, тихі озера, різнобарвні квіти і багато різних птахів, звірів і тварин. Скільки б не гнітили нашу неньку, нашу рідну земельку, ми маємо вірити в неї, в її світле і найкраще майбутнє, бо ми її діти - сини і доньки, патріоти. Ми повинні захищати, обороняти, робити її кращою. У кожної людини в серці Батьківщина - це місце, де вона народилася та виросла. Тут мама і тато, бабуся і дідусь. Рідна стежинка, яка веде до моєї домівки... Я так мрію про мирне і чисте небо, про волю, свободу та незалежність моєї держави. Я живу тобою моя Україно, в моєму серці ти одна і єдина, неповторна і красива. Обожнюю спів соловейка, твою мову мелодійну, мамину українську колискову, червону калину. А який має свіжий аромат квітучих садів, гарних і пахучих квітів, трав, які навіть лікують, а як же смачно пахнуть спілі яблука і груші... Вірю, мрію і знаю, ми всі - єдиний народ, ми - сильні і непереможні, ми - Україна, нас ніхто не поставить на коліна!
01.04.2023. С.М. Онисенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
