‎Щось у світі сталося, все перемішалося,
‎Вже не розуміємо в чому справжній смисл.
‎Людей одурманили, очі затуманили,
‎Ніби в сні жахливому опинився світ.
‎
‎Ми за мир воюємо, ворога малюємо,
‎А чому ж не можна просто в мирі жить?
‎Чому прості люди, воювати мусять,
‎Доки ненормальні розділяють світ.
‎
‎Пів життя працюємо, копійки рахуємо,
‎Мріємо що стануть олігархи всі.
‎Ну а далі пенсія, не потрібний ти уже,
‎І тебе як кріпака вигнав пан лихий.
‎
‎За життя вбиваємо, доленьки ламаємо,
‎Людяність забули,у очах лиш злість.
‎А маніпулятори,що звели лобами всіх,
‎Стежать як ненавидить той хто мав любить.
‎
‎За здоров’я випити, дуже смішно це звучить,
‎І цигарку випалить щоб спокійним стать.
‎Так себе і травимо, молоді вмираємо,
‎Бо повірили що п’яним в світі легше жить.
‎
‎Ідеали змінені, цінності подмінені,
‎Все тепер вирішують гроші і зв’язки.
‎За красу ми платимо,все кругом підкачуєм.
‎І любов тепер за гроші,а не від душі.

‎

Я вам сказати мушу, друзі,
Що не сліпа і не глуха,
Бо, очевидно, ви в напрузі,
Коли я інша, не така,
Що всіх влаштує, зрУчна, вірна,
Неначе глУпа і тупа.
Та це не так. Сміюсь у вічі.
Ви чуєте? Усе не так.
І лицемірство, і підступність
Я бачу за мільйони верств.
А далі хто? І хто наступний?
Для чого це? Це – ваше все?
Як низько й примітивно гордо
Ви оцінили слово ,,ми”.
Сміюся тихо, бо уголос,
Як кажуть, смак дешевизни.
Живеш, щоб вижити (Дефо).
Тепер корисливість – ,,на гірко”,
А щирість – вже не комільфо.
Тепер улесливість – це модно,
Так треба. Змилуйтесь, навчіть!
Не до душі – для чого ж оди?
Я не така? Чи світ такий?
Та, зрештою, нема нічого!
Що є – пихато – говірке,
Веселе, радісне , крилате,
В як до діла – то пусте.
Я розумію, що змінити
Себе не можу – що там вас …
ШкодА. Життя перехитрити
Непросто. Вічність – без прикрас.

Чудовий слід в земнім житті
Залишив після себе, сину.
Лиш дуже сумно на душі й самотньо
мов в осінню днину.
Я в небо свої очі підійму
З надією зустріти
Чудову посмішку твою,
Що так давала жити.
Чарівні очі голубі,
Наповнені любов’ю
Й душевну пісню у садку
Проспівану з тобою.
Та все дарма……
І вже немає радості п’янкої.
Застигла в серці пустота
Розлуки із тобою.
Той біль що в грудях так щемить
Не в силі пережити.
Його я Богу віддаю.
Я вчуся з болем жити.

Не знаю як правильно, з чого почати?
Щоб мене почули народи країн.
Не будьте глухими,сліпими,німими,
Не дайте початись глобальній війні.

Хіба ви не бачите цього терору?
Де сіють ненависть при помочі СМІ.
Релігії, мови, етнічні різниці,
І це лиш частина,як нас розділить.

Не видимий ворог плете свої сіті,
Він схожий на рак з безліччю метастаз.
Безжально іде від країни в країну,
Щоб з часом всім світом йому панувать.

Він ніби хірург робить розріз в суспільстві,
Його інструментів,безмежний набір.
Спочатку наркоз,запускає він фейки,
Щоб люди не бачили море крові.

А потім красиво опише про цілі,
Що ніби він справжній спаситель землі.
І люди повірять бо їхня свідомість,
Набита брехнею за довгі роки.

Та справжньої цілі ніхто не озвучить,
Бо люди для них,це як пішки у грі.
Забудьте свободу і все що ви чули,
Повага відсутня, закони сліпі.

І що Демократія вже лише слово,
Її нищить в світі тотальний режим.
Щоб люди забули про єдність суспільства.
А жили в страху, як худоба в хліві.

Не треба нам вірити кожному слову,
Що в світі народи якісь не такі.
Вони усі люди під небом під сонцем,
Що мріють прожити без сліз і війни.

Відкрийте вже очі, довкола погляньте,
Що в світі повальний іде геноцид.
Винищують цілі народи відкрито,
А інші мовчать, не стосується їх.

Але ж зрозумійте,якщо промовчати,
То зло те прийде і у ваші хати.
І знайде причину,щоб вас покарати,
Бо ви не підходите в світовий стрій.

Мій світ надто вільний,
Бо я в ньому сильна.
Мій подих надійний,
Бо я завжди спокійна.
Я йду собі тихо
Повз перешкоди.
Я бачу, де лихо,
Що не вб’є насолоду

Тільки в своєму світі ти будеш почуватись як риба в воді. Ти розправиш свої крила, здійсниш свої мрії та засяєш яскравіше за сонечко. Я в тебе вірю!

Сьогодні програла,
Але це тільки раз.
Бо я завжди вставала,
Не слухала всіх фраз.
Я відчиню собі усі двері,
Навіть якщо їх нема.
Напишу своє ім’я на папері,
Який сховаю в туман.

Мій світ надто сильний,
Я тут королева.
Лиш разом зі мною
Долетить він до неба.
Хто, як не я, його
Зможе тримати?
Тільки моя рука
Не здатна втрачати

В мені міцний стержень
Він щодня сильніше стає.
Я готова до звершень
До кінця поборюсь за своє.
Я не замовкну, бо це не можливо.
Я не розмокну у світі, де злива.
Мій голос лунатиме всюди –
Хай його почують люди

Мій світ надто вільний,
Бо я в ньому сильна.
Мій подих надійний,
Бо я завжди спокійна.
Я йду собі тихо
Повз перешкоди.
Я бачу, де лихо,
Що не вб’є насолоду

Тільки в своєму світі ти будеш почуватись як риба в воді. Ти розправиш свої крила, здійсниш свої мрії та засяєш яскравіше за сонечко. Я в тебе вірю!

Сьогодні програла,
Але це тільки раз.
Бо я завжди вставала,
Не слухала всіх фраз.
Я відчиню собі усі двері,
Навіть якщо їх нема.
Напишу своє ім’я на папері,
Який сховаю в туман.

Мій світ надто сильний,
Я тут королева.
Лиш разом зі мною
Долетить він до неба.
Хто, як не я, його
Зможе тримати?
Тільки моя рука
Не здатна втрачати

В мені міцний стержень
Він щодня сильніше стає.
Я готова до звершень
До кінця поборюсь за своє.
Я не замовкну, бо це не можливо.
Я не розмокну у світі, де злива.
Мій голос лунатиме всюди –
Хай його почують люди

А хмари дощ і сльози сіль
І радість мир – образа біль
Зима морози заметіль
І тільки щастя наша ціль

Душа то плаче то сміється
Ріка життя пливе і ллється
Відчуй свободу все минеться
Написане лиш не зітреться

Вдивлявшись в новий горизонт
У нові дні у майбуття
Ще непомітна залишилась
Вся простота цього життя

І ми на рівні відчуттів
Інстинктом мислення і слів
Не розміняли свої душі
На те що світ цей заповів