-
Сначала ради интереса,
Потом из-за неверия
Потери веры в себя и в мир
Погряз я в грязной похоти,
Как подросток все новое познать хотел и взять для себя большей кусок пирога,
Скрыл факт я от других,
И от себя я правду скрыл,
Но считал я лучше и чистче всех других,
Но Мир давал знаки поломаному человечку,
И сам он знал что есть что большее чем только он и экран монитора,
И желания Знать найти источник Света взяло вверх,
И отвело от мрачных мыслей про бренность бытия,
И вот уже он искренне желает не терять связь из своей израненной Душой,
Кто то осудит а может и камень кинет,
Но так хотелось в те времена сочувствия,понимания и тепла.30.11.23
Позначка: світло
Блукання
-
Нічне блукання серед снів.
Удалині ліхтар палахкотів.
Легенький дощик накрапав.
Усе навкруг туман вкривав.Я йшов на світло ліхтаря,
Що тьмяно світить віддаля,
Як той маяк у темноті,
Показуючи шлях мені.Що я шукаю тут у снах? Не знаю.
Можливо від буденності тікаю
У світ чарівний поринаючи щоразу,
Як той пустельник, що знайшов оазу.Можливо я шукаю порятунку
Й найбажанішого у житті дарунку,
Який довіку хочу мати.
Його лиш сни спроможні дати.Та котрий саме сон мені потрібний?
На що він має буть подібний?
Без відповіді це питання.
Тому й продовжую блукання.Колись, можливо, я його знайду.
Колись. Колись, та не сьогодні.
До тої миті тисячі кілометрів пройду
По цій холодній і пустій безодні.
Вороженьки
-
У нас війна, а вороженьки все лютують,
не дають нам в ріднім краю жити,
але днем за днем вороженьки йдуть стіною,
прихопивши із собою злобну зброю
та заганяючи нас в темряву при цьому вороженьки,
стільки душ згубили,
від гніву Бога і людей втікають,
але від нас не втекти
бо у власній крові втоплюються,
в холодну землю лягають
і очі не піднімають.
Ви ж хотіли землі цієї
Тож тепер змішайтеся з нею.
Станьте самі моєю землею.
Так ми боремося з темрявою.
Бо нести світло можуть лише ті,
хто не боїться пітьми.
Темрява в людській душі
-
Темрява засіла у людській душі.
Зараз по будинках сидимо
в тишІ.
Хтось тримається, а хтось
і ні,
Важко всім, а важче
на війні.
Ми дістали старі ігри
з шафи
В темряві ми граємо
у шахи.
Воїни ж боронять у цей
час,
Наші мрії й тишу
водночас...
***
***
Антени вгору.
Мокрі стріхи.
Багато горя.
Мало втіхи.
Відрізане світло
Не відміряне.
Дерева – мітли.
Очі зневірені.
Неба сирість.
Тепло філіжанок,
Як Божа милість
На добрий ранок
Для мене.
Для тебе.
Для мокрої стріхи…
В безодні горя
Ковточок втіхи.
Дмитро Атасов (Урус)
