До Роду свого я звертаюсь щоденно,
І дякую що мені місце знайшли.
В цей світ я прийшов під опікою предків.
І пам’ять про Рід мені далі нести .

Ще щира подяка батькам за турботу,
За дідову мудрість, бабусі любов.
І те що навчили людиною бути,
Слова їх я згадую знову і знов.

Я дякую Роду за їхню підтримку,
Яка відчувалась в найтяжчі часи.
Коли пропадало бажання до всього,
Підказки давали і далі вели.

Свій Рід я кохаю і дуже шаную,
Бажаю здоров’я і довгих років.
А предкам що в Ірії вже спочивають,
Для них слова теплі і гарні дари.

До Роду любов передам своїм дітям,
Щоб знали коріння своє крізь віки.
Традиції вчили і не забували,
В свій Рід не ганьбу,а лиш гордість несли

Як тільки нас не називали,
Хохлами, Бендери, Укропи.
Роками нам розповідали,
Що ніби то ми Малороси.

Нам землі багаті й родючі,
Боги дарували з любов’ю
Бо ми Українці безстрашні,
Народжені з вільною кров’ю.

І скільки б вони не старались,
Історію нашу змінити.
Козацького сильного духу,
Іще не вдавалось зломити.

Віками йде протистояння,
За волю, за землю,за спокій.
Бо завжди знайдеться нахаба,
Який панувати тут хоче.

З початку Русі і по нині,
Ми боремось проти свавілля.
І кров’ю залита вся наша земля,
Без війни не живе не одне покоління.

Я знаю настане той час,
Ми вистоїмо , знайдемо сили.
Щоб наші нащадки без грама жалю,
казали що ” Я УКРАЇНЕЦЬ.”

До Бога в звернутись хочу,
І у Рідних попросити.
Про велику допомогу,
Щоб прогнать ворожу свиту.

Всіх хто морди наїдає,
Хто продав людей довіру.
Попрошу тебе Перуне,
Знищити нечисту силу.

Хто за доллари зелені,
Продає життя і долі.
Всіх Морена їх покличе,
В підземелля гнить до скону.

Ті маєтки що нажиті,
На людській гарячій крові.
Не стоятимуть довічно,
Спалить їх вогонь Сварога.

Ой ви Боги справедливі,
Захистіть своїх онуків.
Від перевертнів проклятих,
Що народ ведуть на муки.

Хай Стрибог потужним вітром,
Рознесе всі їхні гроші
І жене продажні шкури,
В володіння Чорнобога.

Час Богам вернути силу,
Годі править Іудеям.
Повернути мир на землі,
Без мордатих мародерів .

Як я довго чекав коли з’явився ти,
Та зустрінусь з тобою мій сину.
Всіх Богів я просив,про появу твою,
Як тебе я на руки підніму.

Ти підтримка моя,вже дорослий такий
Та з теплом я завжди пам’ятаю.
Твої перші слова,перші кроки в житті,
Що не легко із страхом давались.

Перше збите коліно і перший синяк,
Хоч і плакав,але здававсь мужнім.
Як до школи збирався у свій перший клас.
Перший крок у доросле майбутнє.

Буду я все життя вірним другом тобі,
Передам всі знання які маю.
І ніколи тебе не залишу в біді,
Всі проблеми разом подолаєм.

Пам’ятай про батьків,хто привів тебе в світ,
Не роби зла і буде повага.
Щоб не сталось в житті руки не опускай,
Рід тебе все життя захищає.

Сонячне проміння світить у вікно,
Та немає радості на душі давно.
Бо моя країна бореться за всіх,
Проти тої сили,що лякала світ.

Злість тече по венах,що в такі часи,
Люди наживаються на чужім житті.
Як же ви не можете істини збагнуть
Гроші що ви вкрали, совість не спасуть.

Втратили підтримку ви своїх ідей,
Робите сафарі по вилову людей.
І по телевізору кожен час брехня,
Між людей ненависть сіють їх слова .

В темні дні лютневі, як прийшла війна,
Люди об’єднались стали як стіна.
Пробудилась нація, за свою землю,
А її продати хочуть куркулю.

Гарно так розказують що із нами світ,
Кланяємось,просимо гроші і ленд-ліз.
А свої заводи знищено давно,
Всі стоїть розвалені як в страшнім кіно.

Гроші по карманах,дорогі авто,
І мандат в кармані, щоб прикрити зло.
Смішно і згадати як клялися ви,
Що ви самі чесні,бідні як щури.

Вам народ довірив, владу і життя,
А ви до кормушки і гуляй душа.
Тільки кровні гроші вас не захистять,
Будете ви в муках старість зустрічать.

Я не святий і бути ним не хочу,
Творив я різне у своїм житті.
Був юнаком гуляв і пив до схочу,
І нерви витріпав батькам напевно всі.

Я не задумувавсь про те що буде далі,
Жив одним днем ,веселі ті роки.
Знаходив друзів і втрачав кохання,
Та й друзями нажаль були не всі.

Старався всім завжди в пригоді стати,
І без користі просто по людськи.
А сам коли в халепи попадав я,
Лиш одиниці йшли допомогти.

В кохання вірю, хоч були і зради,
Не пробачав,та й злості не тримав.
Покаже час хто залишився правий,
А я до щастя далі шлях тримав.

Я не жалівсь ніколи на проблеми,
Свій шлях тернистий маю сам пройти.
І подолати сам страхи і слабкість,
Які мені прописані в житті.

Моя родина,це оазис щастя,
Кохана жінка, діти золоті.
Їхні слова дають мені натхнення,
Ставати краще у цьому житті.