До Бога в звернутись хочу,
І у Рідних попросити.
Про велику допомогу,
Щоб прогнать ворожу свиту.

Всіх хто морди наїдає,
Хто продав людей довіру.
Попрошу тебе Перуне,
Знищити нечисту силу.

Хто за доллари зелені,
Продає життя і долі.
Всіх Морена їх покличе,
В підземелля гнить до скону.

Ті маєтки що нажиті,
На людській гарячій крові.
Не стоятимуть довічно,
Спалить їх вогонь Сварога.

Ой ви Боги справедливі,
Захистіть своїх онуків.
Від перевертнів проклятих,
Що народ ведуть на муки.

Хай Стрибог потужним вітром,
Рознесе всі їхні гроші
І жене продажні шкури,
В володіння Чорнобога.

Час Богам вернути силу,
Годі править Іудеям.
Повернути мир на землі,
Без мордатих мародерів .

Як я довго чекав коли з’явився ти,
Та зустрінусь з тобою мій сину.
Всіх Богів я просив,про появу твою,
Як тебе я на руки підніму.

Ти підтримка моя,вже дорослий такий
Та з теплом я завжди пам’ятаю.
Твої перші слова,перші кроки в житті,
Що не легко із страхом давались.

Перше збите коліно і перший синяк,
Хоч і плакав,але здававсь мужнім.
Як до школи збирався у свій перший клас.
Перший крок у доросле майбутнє.

Буду я все життя вірним другом тобі,
Передам всі знання які маю.
І ніколи тебе не залишу в біді,
Всі проблеми разом подолаєм.

Пам’ятай про батьків,хто привів тебе в світ,
Не роби зла і буде повага.
Щоб не сталось в житті руки не опускай,
Рід тебе все життя захищає.

Сонячне проміння світить у вікно,
Та немає радості на душі давно.
Бо моя країна бореться за всіх,
Проти тої сили,що лякала світ.

Злість тече по венах,що в такі часи,
Люди наживаються на чужім житті.
Як же ви не можете істини збагнуть
Гроші що ви вкрали, совість не спасуть.

Втратили підтримку ви своїх ідей,
Робите сафарі по вилову людей.
І по телевізору кожен час брехня,
Між людей ненависть сіють їх слова .

В темні дні лютневі, як прийшла війна,
Люди об’єднались стали як стіна.
Пробудилась нація, за свою землю,
А її продати хочуть куркулю.

Гарно так розказують що із нами світ,
Кланяємось,просимо гроші і ленд-ліз.
А свої заводи знищено давно,
Всі стоїть розвалені як в страшнім кіно.

Гроші по карманах,дорогі авто,
І мандат в кармані, щоб прикрити зло.
Смішно і згадати як клялися ви,
Що ви самі чесні,бідні як щури.

Вам народ довірив, владу і життя,
А ви до кормушки і гуляй душа.
Тільки кровні гроші вас не захистять,
Будете ви в муках старість зустрічать.

Дівчинка маленька сидячи на ліжку,
З татом розмовляє, витирає слізки.
Тату ти приїдеш? Бо у мене свято,
Хочу день народження разом відмічати.

Татку приїзди і без подарунку,
Тільки обніми,поцілуй дочурку.
Тиж нам обіцяв і мені і мамі,
Що тебе відпустять,і ти будеш з нами.

Батько це все чує,і ковтає сльози,
Доню я приїду,жди, обов’язково.
Може запізнюся,чуть пізніше буду,
А в самого серце коле мов від кулі.

Мама заспокоює, дочку обіймає,
Тато наш не може,він нас захищає.
Зараз він боронить землі України,
Ворога здолає і до нас приїде.

І донька чекає, кілька років тата,
Доки в Україні йде війна проклята.
Загасивши свічки,лиш одне бажання,
Тату повернися,ти наше кохання.

Я сам виріс в селі й пам’ятаю,
Як у них ще кипіло життя.
Коли ще до схід сонця доярки
Йшли на ферми надої збирать.

Як весь день за селом біля лісу,
Мов жуки там гули трактори.
А під вечір з далекого лугу,
корів стадо женуть пастухи.

Пам’ятаю на лавках бабусі,
Про новини розмови ведуть.
Також стежать як хлопці й дівчата,
Танцювати до клубу ідуть.

Те життя було тихе,спокійне,
І ніхто уявити не міг.
Звідки знайдуться у світі вандали,
Що захочуть село розвалить.

Тепер з ферм залишились руїни,
Ніби їх розбомбили в війну.
І поля поросли бур’янами ,
Де колосся росло ячменю.

І по вулицях вітер гуляє,
Де колись було чуть сміх дітей.
Через двір покосились хатини,
Що без вікон стоять, без дверей.

Та я вірю що села відродять,
Бо село це країни душа.
Тут з дитинства навчають любити,
Землю, працю ,і свій рідний край.

• Твір:

  Чому нас цікавить усе іноземне?
  Коли ми забули бабусі казки?
  Які із захопленням вечором зимнім,
  Ми слухали мовчки на теплій печі.

  У нашій уяві тоді оживали, страшні Вовкулаки,і дід Лісовик.
  А Водяний із Русалками грався,
  Та в домі хазяїном був Домовик.

  Не знали тоді ми ніякого Халка,а ні
  Супермена, людей Павуків.
  Нам розповідали про Кожум'яку,
  Який здолав змія доклавши зусиль.

  І рідні казки нас з дитинства навчали,
  Що треба з природою в злагоді жить.
  А духи які живуть поряд із нами,
  Тебе захистять, якщо зла не робить.

  Казки ці і міфи збирались віками,
  В них вкладена мудрість усіх поколінь.
  Згадайте як ми під казки засинали,
  І ніч мандрували в казковому сні.

  А також у пам'яті дід сивочолий,
  Який розповість як по лісу ходив.
  І бачив там Мавок красивих, веселих,
  До вечора з ними танок він водив.

  А ти рот розкривши, сидиш на колінах,
  У захваті слухаєш діда байки.
  Та щиро так віриш у кожну істоту,
  І в Бабу Ягу і хатинку її.

  Тепер розумію сам трохи проживши,
  Що казковий світ не покажуть в кіно.
  Цей світ відкривається нам у дитинстві,
  Так шкода що ми забуваєм його.

• Твір:

  Буває отак, сиджу на дивані,
  І в голову думи приходять такі.
  Не можу збагнути, де ми заблукали,
  Як в світле майбутнє дорогу знайти.

  Чому сталось так? Що на землях священних.
  Які мали назву Київська Русь.
  Яку поважали усі іноземці,
  Тепер в беззаконні люди живуть.

  Не можу згадати.Як ми допустили?
  Що в вільний країні ми знов кріпаки.
  Де наші закони, права і свободи?
  Які не у книзі, а в реальнім житті.

  Чому не щастить нам коли вибираєм,
  Того хто веде нас у краще життя.
  Коли забуваються всі обіцянки,
  Як тільки до влади добралась рука.

  І як вийшло так, що добро не в ціні вже,
  Усім правлять гроші, це є сенс життя.
  Народ розділили на заможних і бідних,
  А про рівноправ'я і мови нема.

  Та все ж таки вірю, що люди згадають,
  Про що наші предки казали завжди.
  Єднайтеся люди, у єдності сила,
  Шануйте свій Рід, рідну землю любіть.

  Що слово подяки дорожче за гроші,
  І справжня любов не має ціни.
  А дружба міцніша за діаманти,
  От тоді шлях в майбутнє побачать усі.

• Твір:

  Є на нашій планеті невелика країна,
  Вона дуже красива назва їй Україна.
  Та на протязі довгих років і століть,
  Безліч ворогів прагне її захопить.

  В її степи вривалась Татарська орда,
  Німці танками села палили й міста.
  Та незламна вона залишалась завжди
  Після битв піднімалась,зацвітали сади.

  Але зимнього ранку о четвертій годині
  Злі сусіди ракети їй в дім запустили.
  Потонула країна в крові і сльозах,
  А загарбник подумав, перемога в руках.

  Та якби він історію краще вивчав,
  То тоді б зрозумів не на ту він напав.
  Україна підніметься, витре сльозу,
  Рани швидко загоїть,лють збере всю свою.

  І в останнє пояснить усім ворогам,
  Українська земля їм не по зубам.

• Твір:

  Настане день, настане час,
  І зійде сонце України.
  Та все що так гнобило нас,
  Піде навік з країни милій.

  Не буде більше ворогів,
  Які весь час тягнули руки.
  Нарешті вдавляться вельможі,
  Які жирують вже від скуки.

  В Верховній Раді буде лад,
  Бо будуть думать про країну.
  На першім місці буде совість,
  А не мандат і крісло з шкіри.

  Не буде більше безробіття,
  Хабарників,в суді порядок.
  Країна наша розцвіте,
  На зло всім хто весь час знущався.

  Відновлять села і міста,
  Садки, заводи, школи, ферми.
  Таке майбутнє бачу я,
  І мрію як і всі з натхненням.