МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ

Тримаю вервичку в руках
Й молю́ моли́тви без упину…
Чому́ війна, неначе птах,
До нас все далі й далі лине?

Благаю Бога, щоб поміг
Війну з ординцями спинити,
Щоб щезли орки, наче сніг,
І в МИРІ ми зостались жити.

Лягаю й вервичку молю́,
Встаю і знов беру́ у ру́ки,
Пішли із ворогом на прю…
На нас летять, неначе круки.

Аби Всевишній відвернув
Від нас убивців-сатанистів,
В опіку всіх нас огорнув,
Закрив щитом від терористів.

Аби не гинув неньки цвіт,
Щоб не росли війни́ могили,
Аби пропав й ворожий слід
Й жалобні дзвони не дзвонили.

Тримаю вервичку в руках,
В зернятка віру я вплітаю,
Аби війни́ скінчився жах,
Молю́ й надії не втрачаю.

29.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978602

В МОЇЙ УКРАЇНІ ВІЙНА

В мої́й Україні війна,
В мої́й Україні вбивають,
Воює раschиsт-сатана,
Та зрадники їх прославляють.

В мої́й Україні терор,
Вбивають людей у домівках,
Взяв зброю поет і актор
І в засвітах в вічних мандрівках.

В мої́й Україні біда,
Та зрадник на ворога боці,
Скрізь мова ворожа… Ганьба!
Звучить в нас на кожному кроці.

В мої́й Україні ллє кров,
Війна не вщухає ні миті,
Бо в зрадників зрадна любов,
Раschизмом вони оповиті.

В мої́й Україні є біль,
І рана все більше ятриться,
Та сипле туди зрадник сіль
Й за мову убивців гордиться.

В мої́й Україні війна,
Та рідную мову цурають,
За неї висока ціна́…
На мові орди розмовляють.

В мої́й Україні війна,
Ми чуєм ворожую мову,
Щоразу йде звістка сумна,
Та всюди потвор мова знову.

В мої́й Україні війна,
А зрадник різниці не бачить,
Гордиться із мови-лайна,
Ціни́ йому мова не значить.

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977842

НЕ БІЙТЕСЯ, ПРИЙДІТЬ

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Я покажу́ вам ті усі руїни.
Ви світові про все це розкажіть,
Повідайте про рани України.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Не ви, а й ми живемо в цьому пеклі!
Війну цю зупинити поможіть,
Хай скі́нчаться бої́ усі запеклі.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
І гляньте сво́їм оком на жахіття,
Відчуйте цю трагедію століть,
Страшне й жорстоке наше лихоліття.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте, що скажуть наші люди.
Ще й ви про допомогу нам просіть,
Поглятьте на жахіття скрізь і всюди.

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
На рану гляньте, яку нам зробили.
Покваптеся, в домівках не сидіть,
Дізнайтеся скількох потвори вбили!

Не бійтеся, не бійтеся, прийдіть,
Послухайте повітряну тривогу,
Побаченим, черстві́ серця́ торкніть,
Відчуйте біль вкраїнського порогу!

19.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023 р.
ID: 977524

ЧОМУ ТАКИЙ ПЛАКУЧИЙ БЕРЕЗІЛЬ

Чому́ такий плакучий березі́ль
Так хочеться для світу розказати,
І ворог нас узяв собі́ за ціль,
Чому́ із горя посивіла мати.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може сльо́зи він не лити?
Щомиті виливає сильний біль,
Яким ми, як ніко́ли, дуже ситі.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Невже не може висушити сльо́зи?
Немов відкрив з сльоза́ми він артіль,
Де точаться війни́ страшної гро́зи.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
І плакати коли він перестане?
Із сліз і крові стала вже купі́ль…
Коли вже мирний час у нас настане?

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Він плаче й плаче, й сльо́зи ті рікою,
На рани насипає ворог сіль,
Прийшовши в Україну із війною.

Чому́ ж такий плакучий березі́ль?
Чому́ не може він радіть, смія́тись?
Чом шириться ця віха божевіль
Й доводиться з життям за це прощатись?

19.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 977521

БЕРЕЗІЛЬ – те саме, що БЕРЕЗЕНЬ

НІ ВІРИ, НІ ДУХУ НЕ ВБИТИ

Народ Вкраїни точно не пробачить,
Й Госпо́дь їм то́го, звісно, не прости́ть,
Не каїться нелюдство це бидляче,
Прийшли усе розтро́щить, розломи́ть.

Життя забрали не́люди ці кляті
У мо́лоді, дорослих й немовлят,
Вбивають нас у нашій рідній хаті.
Вони за це живцем в вогні згорять.

Не каються й ніяк не схаменуться,
Із розуму вже вижили усі,
Парадом по Вкраїні не пройду́ться,
Потонуть в власній кро́ві, не в росі.

І стяг вкраїнський не́людам не зняти,
Й свою́ ганчірку, звісно, не піднять,
Не хоче й трупи та орда забрати,
Що здохли тут – не хочуть сповіщать.

Нам довело́сь жахіття це побачить,
Дитячий страх, і біль, і крик, і плач,
Ніхто й ніко́ли цьо́го не пробачить,
Господь усьо́му – головний гляда́ч.

Людей дірявлять клятії ординці,
Вбивають тих, хто хоче в мирі жить,
Та не здаються щирі українці
Й зуміли більше неньку полюби́ть.

Людей вбивають – не вбивають віру,
Й любов до України не уб’ють,
Супро́тив чинять українці звіру,
Тому́ війну ординці програю́ть.

За нами буде, вірю, ПЕРЕМОГА,
Не зможе нечесть знищувати нас,
Нам Господом прокладена дорога,
А їм диявол віддає наказ.

Ми вистоїм, ще трішки залиши́лось,
В серцях у нас всі ті, хто полягли,
По всій Вкраїні болем покотилось…
Простіть за те, що Вас не вберегли.

17.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

А КВІТИ ПІД СНІГОМ БУЛИ НА ПЕРОНІ

А квіти під снігом були́ на пероні,
А інші зостались під снігом в саду́,
Та наші герої в ворожім полоні
Тортурів зазнали і бачать біду.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Голівки схилили вони до землі́,
До неба тягнули пелю́стки-долоні,
Щоб їх не вбивала орда-моsk@лі.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Вони оніміли, скував їх мороз,
Ще й ворог-ординець стояв на кордоні,
То ж маємо втрати і страх від загроз.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Зігрітись хотіли, та бракло тепла́,
А кулі ворожі торкались до скроні,
І кров, як водиця, із рани текла.

А квіти під снігом були́ на пероні
І мовчки благали, щоб їх врятувать,
Та й зе́млі Вкраїни від крові червоні,
Бо клятий ординець нас взявся вбить.

А квіти під снігом були́ на пероні,
Хоч мріяли квітнуть у наших садах…
Це го́лови склали синочки і доні,
Та житимуть вічно у наших серцях.

12.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 977235

НЕМА В ОРДИНЦІВ ТИХ РАКЕТ

Нема в ординців тих ракет,
Які убили б нашу віру.
Для вбивців ми -пріоритет?
Ми на життя даєм офіру!

Нема в ординців тих ракет,
Які би дух у нас вбивали,
Це ні для ко́го не секрет,
Та вбивці цьо́го не чекали.

Нема в ординців тих ракет,
Щоб нас у кут глухий загнали,
Для себе чорний в них пакет,
Щоб рештки всі запакували.

Нема в ординців тих ракет,
Щоб руки змусили підняти,
І не знайдеться в них тенет,
Щоб неньку з нами в пастку взяти.

Нема в ординців тих ракет,
Щоб ми сказали: «Ми здає́мось»,
Хоч ними роблять й рикошет,
Але парадом ми пройде́мось.

Нема в ординців тих ракет,
Аби незламність нашу вбили.
Собі зламають цим хребат,
А нас зламать – нема в них сили.

15.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ВІН ПРИЙШОВ ВІД ЖИТТЯ ВИЗВОЛЯТИ

Він прийшов від життя визволяти,
Але то́го не прагнули ми,
І для цьо́го він взявся вбивати,
Та за це сам поляже кістьми.

І домівки орді на заваді,
То й від них визволяти взяли́сь,
А людей хоронили ми в саді,
Їхні ду́ші злетіли у вись.

Але жоден з життям не прощався,
Бо його забирали у них,
На прощання лиш стогін роздався
Й через мить там наза́вжди він стих.

Силоміць від життя визволяють,
Бо з дияволом в змові вони,
Так щомиті народ наш вбивають…
Вони прагнули за́вжди війни.

В то́му пеклі нам вижити важко,
Бо ординець ні миті не спить,
І ракета летить, а не пташка.
Не дає нам спокійно прожить.

Він прийшов від життя визволяти,
Й це потворі вдається роби́ть.
До кінця ми всі будем стояти,
У Соборній Вкраїні нам жить!

20.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976251

МЕРТВИМИ КРОКАМИ ХОДИТЬ ВІЙНА

Мертвими кроками ходить війна,
Всюди сліди залишає,
Нею керує лишень сатана,
Міри ні в чо́му не знає.

Мертвими кроками ходить війна…
Горе, і втрати, і сльо́зи,
Звістка приходить болюча й сумна
Поки бушують ті гро́зи.

Мертвими кроками ходить війна,
Все на шляху́ спопеляє,
Дуже висока постала ціна –
Всюди життя забирає.

Мертвими кроками ходить війна.
Як нам її зупинити?
Сила велика її й руйнівна,
Кров нам доводиться лити.

Мертвими кроками ходить війна,
Втіху забра́ла проклята.
Що нам зроби́ть, щоб скінчи́лась вона?
Гинуть сини-соколята.

Мертвими кроками ходить війна,
Віру вона не розтопче,
Радо її не стріча чужина́.
МИР нам дорогу протопче.

11.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитріва,2023
ID: 976708

НЕСКОРЕНО СТОЇТЬ

А він неско́рено стоїь,
Він тут незламно нас вартує,
Бо бачить віху всіх жахіть,
І плач і стогін добре чує.

У нього лютий звір стріляв,
Бої́ точилися навко́ло,
Та він неско́рено стояв
Й казав напевно: «Згинь, потворо!»

Він ще колись пророкував,
Бо сам пройшов страшні знущання,
І за Вкраїну вболівав,
Пізнав за це в sибір вигна́ння.

Він тут стояв й на все дививсь,
Молив-благав за Україну,
Та ворогам він не скоривсь,
Не зрадив неньку й солов’їну.

Він тут, славетний наш Кобзар,
Його слова́ – це сильна зброя,
Пізнав ворожий він удар,
Бо в серці й слові правда сво́я.

Він тут неско́рено стоїть
І серце рве за Бородянку,
Не впав від тих усіх страхіть
І просто́яв аж до останку.

Стоїть й стоятиме віки,
Під обстрілом зумів вціліти,
Його слова́, його думки́…
І Україні-неньці жити!

10.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 976538