Вже українців дістала несусвітня брехня,
Що ллється кругом оманливими ріками.
До влади рветься проросійська "гопота".
Посібники росії є моральними каліками.

За українські гроші нашу землю нівечать
І, вміло оббріхуючи, знищують все живе.
Вітчизняні паростки під корінь рубають...
Вони знають, що з них Україна проросте.

Ворожа брехня лягає на благодатну ниву
"Пригодованих" росіянами політичних кіл.
Несвідомих громадян гречка задовільняє,
Бо не дбають про майбутнє дочок й синів.

Сміло йде Україною проросійська навала.
Нахабно підминає під себе нашу Вітчизну.
Відчуваю злість, коли українська людина –
Падка на кошти й має моральну гнилизну.

Хочеться скрикнути продажним нелюдам:
"За що ненавидите та продаєте край свій?
Не може наша країна бути тим знаряддям,
Що збагачує вас в огидній, нелюдській грі.

росія для українців – чужа і ворожа земля.
Наш народ про свою країну мусить дбати.
Давайте, припинимо зрадливе божевілля.
Вже згуртуємось, щоби ворогу відсіч дати.

Коли не будемо дбати про свою державу,
Вони зникне з карти світу раз й назавжди.
Земля і всі її багатства належать по праву
Кожній людині від народження до тризни.

На всіх фронтах гинуть українські солдати.
Дбають не про себе, а про наше майбуття.
Честь, гідність, розум й совість треба мати!
Любімо свою рідну землю до самозабуття.

Всі разом розбудуємо українську державу
Та наведемо лад на нашій, славетній землі.
Викинемо за межі України частину ржаву –
Тих продажних зрадників, які зраджують її".

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Горджуся в житті тим, що я – українка!
На рідних просторах процвітаю і живу.
Патріотичною в мені є кожна клітинка.
Щиро радію, що у світ українське несу.

Шаную цінності народу... Люблю мову.
Вона нагадує мені ніжний спів солов'я –
Мила, мелодійна. Пам'ятаю колискову.
Співучою й працелюбною є нація моя.

Захоплююсь пересічними українцями,
Які культуру, мову й традиції бережуть.
Милуюсь вишиванками з візерунками.
Вони щастя дарують і нам долю кують.

Горджуся в житті тим, що я – українка!
Сердечно славлю Батьківщину, люблю.
Ці почуття – ще зі сповиття. Галичанка.
В часи смути ми разом стоїмо на краю.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Відчуваю під ногами українську землю.
Вона безкорисливо життєдайні сили дає.
На величному Дніпрі бачу гарну греблю
І Дніпрові схили, що символом України є.

Високо в небі пливуть небесні хмаринки
В далекій й чарівній, первозданній красі.
Виглянуло сонечко... Ніде – а ні росинки.
Я подаю скориночку хліба співучій птасі.

Радісно дивлюсь на вітчизняні простори
І ніяк не натішуся лісами, горами, ріками.
Дякую небесам за їх блакить, милі узори
Й люблю Україну аж до сліз за повіками.

Живу в цьому світі між небом та землею.
Прокидаюся ранесенько під спів солов'я.
Дорожу Батьківщиною, дітьми та ріднею
І, завдяки їм, відчуваю себе щасливою я.

Нема ж ріднішого краю, ніж Батьківщина.
Українське буду любити й леліяти в серці.
Радію та горджуся, що я – її рідна дитина.
Хай купається земля в щасті, як у веселці.

Люблю символіку, калину й чорнобривці,
Нашу мову, культуру та роботящий народ.
Вірю у відвойований мир у рідній домівці.
Нехай минає Україну темна хмара незгод!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Не злякати українців холодом!
Не зморити народ наш голодом!
Не спинити життям у темряві!
Не здолати в вогні й у тісняві!

Ми - сміливі... Не звикли здаватися.
Ми є горді... Будем захищатися.
Не жахають нас дрони й ракети
Під українських пісень куплети.

Не змінити нас! Прагнемо волі!
Не заслужити б поразки у долі!
Не згинути б... Ні!!! Сонце зійде!
Не визнати таку націю?! Не вийде!!!

Ми - нащадки народу славного...
Ми є варті життя гідного.
Ще трішки... Туман у долині розвіється,
Хоч не раз ще наш люд слізьми вмиється.

Не злякати українців війною!
Не зморити народ наш пітьмою!
Не спинити цю переможну ходу!
Не здолати росії нас, їй на біду!!!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Спи, моя внученько. Спи, моя рідная.
Часи - тривожні... Скоріш засинай.

Вже небо - хмарнеє... Ворони - чорнії...
Спатки спокійно Тобі не дають.
Вставай, моя любая. Зі мною і з мамою
Поїдемо в дальнюю путь.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Колеса вистукують... Пора - вечірняя.
Ми вже - у потязі... Татка згадай.

Тобі посміхаємось, а сльози котяться.
Як тяжко лишати свій край
Та Україною війна вогнем множиться...
Краще про це Ти не знай.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Краків - чудовий... Польща - прекрасная.
Серця - в Україні! Ти знай!

Під цю гарну пісеньку знов засинаєш.
В Тобі, моє серденько, розраду маю.
Ти ще - малесенька. Мало що знаєш.
Співаю Тобі вже в чужому краю.

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай..."
Сльоза скотилася... Україна нам - рідная!
Про отчую землю й Ти пам'ятай.

Набрав свій ритм потяг. Нічка - безсонная.
Внучечка й донечка - навпроти очей.
Діти... Родина... Сторона рідная...
Скільки ж не спала за них я ночей?!

Знайомий вокзал... Перон... Ми - у Києві.
Ти - знову з татом і з мамою теж...
Дивлюся я в очі дочці і синові.
Люблю Україну й українців без меж!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Вітри на шматки рвуть струни душі.
Безжально шмагають, руйнують тіло.
Над Україною - закривавлені дощі.
Захисники стоять на варті сміло.

Хочеться сколихнути повітря словом.
Закричати вголос аж до хрипоти.
Де мрії ночували за видноколом,
Зажурено стоять українців хрести.

Пошматоване небо - мов на сторожі.
Руїни й пожарища випромінюють жах.
Знищити Україну - плани ворожі.
До волі крізь пітьму торуємо шлях.

Густа пелена цих днів та ночей
Вправно кує українську ідентичність.
Священна земля - не російський трофей!
Народ відчеканює свою величність.

Такого патріотизму не бачив світ.
Батьківщина зростила справжніх Героїв.
Проти московії повстав народний цвіт.
Йде боротьба. Ворог лиха накоїв.

Розійдуться хмари. Розпогодиться...
В жилах українців тече мирна кров.
Наша нація з попелу вкотре зродиться.
Хай живе до України незрадлива любов!

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко