для нас обох, як сонце ти світила
закривала очі і багато, що терпіла,
твоя віра була щира, і мов багаття,
моє серце з льоду розтопила
пороки ж мої, не дали цілком зігрітись,
не зміг позбутись усіх чвар,
часом мені хотілось в них згубитись,
і від любові залишивсь тільки жар
впевнений цей жар ще загориться,
і розпалить пожежу в наших серцях,
але прийдеться знову на шлях цей стати,
і щоб не загубилась ти,
світитиму, як моряку маяк
hide_fulkrum
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
