Нашій нації не потрібно
мотивації!

Вірші, книги та новини

Воєнні

1248 віршів у цій рубриці

Олешки 3(росіянам)

Не перепрошуйте, бо марно. Немає прощення катам. Біль не минається безкарно. Сторицею воздасться вам. Пройде байдужість і покора. Не допоможе: "це не ми..." Все повернеться вам на горе: Війною, кров'ю і слізьми. Коли земля здригнеться грізно, Зірве розмірене життя. Ви схаменетеся, та пізно: Не допоможе каяття. Цей вірш написано після варварських обстрів рашистами Києва. Але і в Олешках відбувається те ж саме. Російська КАБ впала на приватне подвір'я. Безліч руйнувань. Я своїми очима бачила нерозірваний касе

Автор Оксана Бойко

Читати повністю

Олешки 1(ура)

Ура! Ми знищили ворожого солдата. А решті заховатись ніде буде, Бо вигоріли вщент сарай і хата. Супутні втрати: вбиті мирні люди. Ми перекрили мінами дороги. Шкода, що підриваються цивільні, Та попри все ми йдем до перемоги. Вцілілі громадяни будуть вільні. Олешки, край козацького завзяття, Блоковане і виснажене місто. Ми звільнимо вас, українці-браття, Коли помруть від голоду рашисти. 2026 рік. Січень. В одне їз подвір'їв Олешок забіг солдат, ховаючись від дронів. Заховався у гаражі. Пізніше втік. А вночі

Автор Оксана Бойко

Читати повністю

Олешки 28(незручне)

І жодного питання: "нищить хто? Мовчать із цього приводу в столиці. Гуманітарний захід для годиться Здійснили, наче грались у лото. Безсилий омбудсмен на сполох б'є, Олешківців вмовляє виїжджати. Звичайно, мертве місто "визволяти" Зручніше, ніж коли там люди є. Охоче звинувачують Москву Кореспонденти багатьох держав. Та жоден з них чомусь не запитав: "Можливо, місто нищать ЗСУ"?

Автор Оксана Бойко

Читати повністю

Ти знаєш що таке війна

Ти знаєш, що таке війна? Ти знаєш — по-справжньому? Якщо ти думаєш, що війна — це те, про що нам розповідають на уроках історії, то ні. Війна — це страшно. Це вибухи, ракети, обстріли. Це окупація, захоплені міста й села, люди, які сидять у полоні. Але найстрашніше навіть не це. Ти щодня думаєш не тільки про себе. Ти думаєш про інших. Про своїх котів, собак. Думаєш: «А як їм зараз страшно?» Під час обстрілу вони приходять до тебе й тремтять від страху. А ти теж боїшся. Тобі страшно. І ти не розумієш, як їх підтрима

Автор marinkamalinka231113

Читати повністю

ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ ВІЙНИ.

‎Прийшов цей день і сльози на очах, ‎Схилилось жито, тихо плаче небо. ‎У пам'ять тих, кого взяла війна, ‎Горить свіча, для тих хто вже на небі. ‎ ‎Мовчать поля, де грім колись лунав, ‎Де біль і кров змішалися з росою. ‎Та кожен, хто за рідний край упав, ‎Навік безсмертні героїні і герої. ‎ ‎Летять роки, але не гасне біль, ‎У кожній хаті пам'ять не згасає. ‎Вона живе крізь бурі і крізь пил, ‎Бо кожне серце біль утрати знає. ‎ ‎Ми пам'ятаємо про кожного бійця, ‎І тих дітей, чиє замовкло слово. ‎Їх світлий шлях немає

Автор SERHII VERESHCHAKO

Читати повністю

Назавжди гості

Назавжди гості ми тепер, через війну Яка не залишила прав на інший вибір Змінив омріяне життя за мить одну, Покинув дім свій полетіли птахом в вирій. Востаннє глянули з любов’ю на свій дім Душа боліла на очах бриніли сльози. Тепер, повіки самота лишилась в нім І омиватимуть сльозами його грози. А вночі часто сниться батьківський поріг Дорога жадана, що нас вела до дому. Верба розлога, що схилилась до воріт Любов до краю і тяжка пекельна втома. Назавжди гості ми тепер, через війну Яка порушила мій край в страшні

Автор Іщенко Ірина

Читати повністю

ЧОРНІ ПТАХИ СМЕРТІ.

Знов по небу летить, смерть у лапах несе, Чорний птах, який зветься Шахедом. Хто ж із пекла тебе полювати пустив? В цю країну, з ясним синім небом. Чи у того бійця, ще існує душа, Що тебе запускає на вбивство? Як він спить уночі, коли сниться той плач, Коли мати хоронить дитину. Мати в чорній хустині стоїть край землі, А в руках лише рамка і фото. Хоч над нею синіє небесна блакить, Та для неї весь світ - як чорнота. Ще учора дитина сміялась в дворі, І тримала матусь за руку. А сьогодні земля обіймає її, І мовчит

Автор SERHII VERESHCHAKO

Читати повністю

Розбиті. Нескорені.

Сотні міст полягли у долонях землі, І їх вулиці знищені боєм, Їхні мрії, мов зорі, навіки живі, Вічно світять у тихому полі. Там Бахмут у руїнах мовчить у пітьмі, Його стіни - відлуння відваги. Поряд з ним Соледар у гіркій самоті, Що утоплений в ріках виснаги. Стоїть мовчазливо чийсь дім - Вугледар, Й чекає, що розпач розтане. Що звуки війни врешт затихнуть як жар, І місто живим знову стане. Маріуполь ховає у морі свій біль, Але стіни його памʼятають. Хоч малюють йому псевдо радості тінь, Та за зроблене не проба

Автор Ірина Ковальчук

Читати повністю

А тиша іде…

Сирена надсаджує горло. До крові, до хрипу, до м’яса. Крізь зранений простір залізо іржею протягує трасу. А ніч пережовує крики, як жуйку просолену чадом. Під зорями дрони несуться голодним, розлюченим стадом. Тут навіть повітря клекоче, розбризкує кулі, мов сльози. Суглоби застиглих будинків тріщать, наче в люті морози. Судомить земля. Час вдавився гарячим і гострим уламком, А смерть переорює ночі, рве сни і надії на скалки. Коли ж ця залізна потвора уже захлинеться від злоби? І зригне кишками, наївшись свавілля

Автор Світлана Сомош

Читати повністю

Щеплення від катів

Зробіть нам щеплення від катів, І не комусь, а всьому народу. Вживіть відразу до «братів», Які прийшли до нас зі сходу. Стосунків з ними нам не мати, Лише в двобої та в борні. «Дарунків» їхніх не приймати — Вони в крові, вони в вогні. І дітям, внукам накажіть, На сотні років, сто століть: Кацапа в дім свій не зовіть, Бо по собі залише слід. І буде тхнути все лайном, І горе прийде у ваш дім. Стрічайте ворога з кайлом, І на порозі зупиніть. Зробіть нам щеплення від тих катів, На сотні років від «братів». А антива

Автор Віктор Сєргєєв

Читати повністю

”Адін народ”

Поневолені у рабстві, Безпорадні жебраки. І гадають, що у панстві, Вони будуть, мов птахи. Перламутрове намисто, Штані чистий кашемір І поклін їм урочисто - Жалюгідний кругозір. Там холопи виживають І харчуються, мов скот. Та їх, наче не турбує... Каші ж дали грам п’ятсот. “Процвітають різнобарв’ям, Колосом доробку мрій.” І “всі” люди “з зазіханням” Дивляться убік боліт. Ніби там повітря зразу Золотом вас осипа. А воді чистіш за сльози Всі хвороби “єрунда”. “І культура - мов гроно: Витончена, с

Автор Михайло Берегуленко

Читати повністю

Як це — починати життя спочатку?

Як це — починати життя спочатку, Коли за спиною стільки пережитих днів? Коли ховаєш біль у кожну валізу І вже не віриш у прості слова? Як це — шукати дім серед чужого, Знайомитися з містом, наче з нуля? Коли так хочеться хоча б одного — Прокинутися й знати: це моя земля. Спочатку вчишся не боятися мовчання, Потім — засинати, не прислухаючись до звуків. Та навіть після довгого чекання Ти пам’ятаєш вибухи і крики. Ти знову будуєш плани на майбутнє, Знаходиш друзів, звички і слова. Та серце іноді п

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Дорога, що не має кінця

Дорога тягнеться крізь міста і села, Крізь дні, коли не знаєш, де твій край. Моя валіза знову вже готова, Та я не знаю, де знайду свій рай. За склом вагона пропливають станції, Незнайомі вулиці, чужі двори. І кожна зупинка — наче запитання: Коли закінчаться ці довгі переходи? Я їхав, щоб знайти безпечне місце, Щоб знову засинати без тривог. Та відстань не лікує серце швидко, Коли за спиною залишився дім. Дорога, що не має кінця, Навчила мене цінувати зупинки. Навчила шукати у темряві світла І б

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Дитинство, залишене на вокзалі

На вокзалі залишилось дитинство — Між валізами, людьми і потягами. Я не знав тоді, що означає Попрощатися з рідними місцями. Я дивився на колії залізні, На вагони, що везли нас у світи. І не розумів, чому дорослі Так бояться назад повернутись. Я хотів додому, до знайомих вулиць, До простих, звичайних, тихих днів. Та навколо тільки голоси лунали, І ніхто не знав, що буде далі з ним. Дитинство не питає дозволу, Коли війна приходить у життя. Воно дорослішає занадто рано, Втрачаючи спокійне майбутт

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Місце, яке я називав домом

Було місце, яке я називав домом, Де знав я кожен звук і кожен крок. Де день здавався звичним і знайомим, Де не рахував я прожитих тривог. Там стіни пам’ятали мої мрії, Там речі мали значення своє. Там я не знав, як швидко змінять дні Усе, що найдорожче в мене є. Тепер дивлюся на минуле здалека, Немов на світ за товщею дощу. І пам’ять повертає мене тихо Туди, куди я подумки лечу. Чи можна дім забрати у людини, Якщо він назавжди в її душі? Чи зникнуть спогади від довгої чужини, Чи залишаться у ко

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Харків у моєму серці

Харків — ти місто сили і надії, Де навіть тиша сповнена життя. Ти пережив страшні, важкі події, Та не віддав ворогу майбуття. Твої проспекти пам’ятають кроки, Твої будинки бачили вогонь. Та ти стоїш крізь темряву і роки, Немов незгасний уночі вогонь. Я бачу Харків навіть на відстані, У кожній звістці, у новинах, у думках. І хоч дороги нині розділяють нас, Ти залишився у моїх рядках. Твоє ім’я — це більше, ніж географія, Це біль, надія, пам’ять і любов. Це незламна, справжня біографія Людей, які

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Лозова, я повернуся

Лозово, місто рідне і знайоме, Ти в моїм серці залишилась назавжди. Хоч нині я далеко від свого дому, Я пам’ятаю вулиці й мости. Твої вокзали, ранки і тривоги, Знайомі вікна, стежки край доріг. Я пам’ятаю наші перші кроки І кожен день, який прожити зміг. Ти бачила, як виростало дитинство, Як я навчався вірити й любить. Ти знаєш, скільки болю і неспокою Довелося нам із тобою пережить. Я не забуду днів, коли тривожно Дивився в небо, слухаючи грім. Коли здавалось, що вернутись неможливо, Що назавж

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Чужі стіни, рідні спогади

Чужі стіни зустрічають тишиною, Чужі вікна дивляться у двір. Я тут живу, та думкою зі мною Мій дім, де залишився цілий світ. Усе навколо начебто звичайне: Стіл, підлога, ліжко і вікно. Та серце відчуває невипадкове — Тут не моє минуле і давно. Я пам’ятаю запахи кімнати, Де кожна річ історію свою несла. Тепер не можу двері ті відчиняти, Хоч пам’ять знов туди мене звела. Чужі стіни не винні в моїм болі, Вони прихисток дали в важкий час. Та я шукаю у житті тієї долі, Де рідний дім обійме знову нас

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Я знову став переселенцем

Я знову став переселенцем, Знову збираю власне життя. Із болем, що ховається під серцем, Із вірою, що буде майбуття. Знову чужі кімнати й незнайомі люди, Знову питання: «Де тепер твій дім?» Ніхто не знає, що зі мною буде, Коли залишиш рідне за вікном. Я вже колись проходив цю дорогу, Вже чув сирени, бачив валізи. Я вже благав у неба допомоги, Щоб не було ні вибухів, ні кризи. Здавалося, що все позаду буде, Що можна знову жити без тривог. Та знову світ змінився за секунди, І знову я шукаю свій п

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Між двома адресами

Між двома адресами — моє життя, Між двома дорогами — мої надії. Там залишилось давнє майбуття, А тут я вчуся жити, як умію. Одна адреса знає мій початок, Де кожен двір знайомий до дрібниць. Друга дала мені новий світанок, Хоч не стерла пам’яті моїх облич. Я наче тут, але думками там, Де кожен звук знайомий і близький. Я звик ділити тишу пополам Між тим, що втратив, і життям новим. Між двома адресами — роки, Дороги, переїзди та вокзали. І скільки б не мінялися шляхи, Мене минулі дні не відпускал

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Моя валіза пам’ятає все

Моя валіза пам’ятає все — І дні, коли тікали ми від грому, І те, як сонце падало на скло, І сльози, що не показав нікому. У ній — не тільки одяг і книжки, Не тільки речі, зібрані поспішно. У ній живуть розгублені думки І спогади, що повертаються навмисно. Вона мовчить, та знає кожну мить, Коли збирав я речі серед ночі. Коли хотілось просто зупинить Усе, що так боліло в мої очі. Моя валіза бачила вокзал, Чужі кімнати, незнайомі двері. Вона зі мною сотні раз мовчала, Коли я втрачав залишки довіри

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Війна, яка забрала мої спокійні ночі

Війна забрала мої спокійні ночі, Мій тихий сон і ранкову блакить. Тепер я заплющую втомлені очі, Та серце від страху не хоче спочить. Я вчуся заснути під звуки тривоги, Вчуся не слухати кожен удар. Та пам’ять малює знайомі дороги, А ніч повертає пережитий кошмар. Колись я не думав про те, що настане, Не рахував відстань між домом і сном. Тепер кожна тиша підозрілою стане, А спокій здається далеким вікном. Я втомився боятися ночі, Втомився чекати поганих новин. Хочу бачити радість у рідних очах,

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Молитва за тих, хто не повернувся

Сьогодні я не прошу багато. Не прошу золота чи нагород. Я просто хочу, щоб настав світанок, У якому більше не вмиратиме народ. Я прошу за тих, хто не повернувся, За тих, чиїх голосів уже не чути. За тих, хто в небі назавжди лишився, І за тих, кому не судилося вернутись. За матерів, які чекають дзвінка, За батьків, що ховають біль у тиші. За дітей, які не знають, що таке війна, Але вже знають, як від втрати дихати тихіше. За тих, хто залишився без домівки, Хто втратив друзів, спокій і роки. За ти

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Коли вибухи замінюють світанки

Коли вибухи замінюють світанки, А небо червоніє не від сонця, Коли тривоги рвуть нічні світанки, І страх у кожне серце тихо ллється, Тоді ми забуваємо про втому, Ховаємо надію у долоні. Ми хочемо вернутися додому, Де сонце не ховається в полоні. Я хочу бачити світанок справжній — Без спалахів, без гуркоту, без сліз. Щоб день почався мирний і відважний, Щоб страх назавжди з наших вулиць зник. Нехай колись прокинеться країна Від співу птахів, а не від сирен. Нехай настане мирна світла днина, Якої

Автор Данило Жуковський

Читати повністю

Вірші про війну українською — поезія про Україну, захисників, втрати та незламність

Вірші про війну — це свідчення часу, у якому особисті історії переплітаються з долею всієї країни. Українська поезія про війну говорить про мужність захисників, біль родин, вимушене переселення, очікування рідних, втрату дому, пам’ять і віру в перемогу та мир. У цій добірці зібрані твори, що допомагають осмислити пережите й зберегти людські почуття перед обличчям важких подій.

Сучасні українські вірші про війну не обмежуються описом боїв. Вони розповідають про тих, хто чекає дзвінка, про матерів і дітей, про міста, які пережили обстріли, про військових на передовій і людей, які щодня допомагають одне одному. У цих текстах є біль і гнів, але також любов до України, взаємна підтримка, стійкість і надія.

Поезія пам’яті, вдячності та підтримки

У розділі можна знайти вірші про українських воїнів, ЗСУ, волонтерів, полеглих героїв, рідний дім, розлуку та прагнення миру. Такі твори читають для себе, публікують у соціальних мережах, використовують під час пам’ятних заходів і тематичних виступів. Обираючи поезію про війну, важливо зважати на її зміст і тональність, адже кожен текст передає окремий досвід.

Читайте українські вірші про війну на i2.com.ua. Нехай поетичне слово допомагає зберігати пам’ять, підтримувати одне одного та говорити про те, що не можна забувати.