Поміж шаленого потоку в коридорі Ловлю обличчя незнайомі і суворі. Із початком повномасштабної війни Всі лікарі - варті найвищої ціни. Коли на каву ми з колегами зібрались, Секретами про "наречених" обмінялись. Нас на роботу і з роботи проводжають, Принести торт і квіти - завжди привід мають. "Полікуйте від […]
Знову пташка стукає в вікно, Вітер теж, підкравшись серед ночі, І стає відразу холодно, Та страхо́м наповнюються очі. Усе ж зірко дивляться у тьму, Все хотять кого́сь там розшукати, На поду́шку я їх покладу І до ранку бу́ду присипляти. 21.08.2026. Ганна Зубко
Поскрипував ясен побіля дороги, І втома вечірня тулилась воріт, Втомилися й руки, і очі, і ноги, Що мають немало прожитих вже літ. Не віриш у старість, поки́ не відчуєш Кволість у тілі та шаркання ніг, І планів ніяких уже не будуєш, Коли зависоким здається поріг. Коли вона встигла?.. […]
Я вкинула всю сіль у темний глек, де мляво плавали розмиті зорі, Час уповільнив свій тривожний біг, застиг в нічному, дивному фарфорі. Там проростали нитки кришталю, в’язали вузликом важкі сувої. Я ще ретельно жаль свій досолю, щоб він застиг у мовчазнім покої. Там фосфор розчинявся без слідів, і […]
Впіймавши тишу за крило на склі, Коли нічні сковзкі бетонні вежі Заснули в попелі, в густій смолі, Я розтягнула вутлі її межі. Вона була як ртуть, як мокрий лис, Що дихав м’ятою в мої долоні. Її хребет під пальцями провис, Застиг вогнями на німім пероні. Я вкинула трофей […]
Невже я зникну? Світ закриє очі? Вже не почую галасу пташок? І сон крутити перестануть ночі, І стихне світ нечитаних книжок... Невже мій попіл стане просто клеєм Для вже розтрощених скляних розмов? І час ковтне мене м'яким єлеєм, Перетиратиме кістки знову і знов... Застигне сріблом ртуті на підлозі, […]
Годинник ріже вечір без ножів, Цілує осінь холодом у скроні. А в кулаці — лише замерзлий гнів І попіл, що зостався на долоні. Ми так ретельно пестили свій страх, Своє скляне, тонке, вельможне его, Що не помітили, як на мостах Дощ змив сліди останнього ковчегу. І тане звук, […]
Буря кипить в порцеляні, крізь запахи кави, Кришаться чорні масні тектонічні пласти. Крапля, що пальці пече аж до болю, мов лава, Палить мости, які я не встигаю звести. Шторм пахне терпким медово-гречаним полином, В піні його закипають полярні сніги. Час перестав бути тихим сповільненим плином — Б’ється об […]
Обіймаю очима, що бачу, Не втомився мій погляд ще, ні, І хатину навпроти, як дачу, І хмарини, що виснуть хмурні. Обіймаю квітник і садочок, І фігурки усі ті чудні́, І алеї між ті́ней шматочок, Виноградні де в'ються кущі. Обіймає ще погляд машини, Й недалекі фігури людські́, Йде-крадеться позаду […]
Світ раптом вицвів, як старий екран, Де замість фільму — сіра пелена. Розвіявся із сподівань туман, Лишилась тільки тиша крижана. З ілюзій вже осипався фасад, Зів’яли квіти в горщиках скляних. І внутрішній, колись яскравий сад, Тепер — склад меблів, ламаних, чужих. Слова котились, наче доміно, Та жодне не […]
Як злили мрію в раковину ночі, Вона пішла по трубах, мов бензин. Тепер палають пластикові очі, І серце, як порожній магазин. Вона цвіла, як кактус з порцеляни, І пахла струмом, нафтою, вогнем. Тепер потрощені скляні мембрани, У рани влитий липкий штучний джем. Замість ідей лиш гуща в чашці […]
Гординя пахне димом і вапном, Вона будує стіни — не мости. Страх тулиться за блимаючим склом, Розсипалися в пікселі листи. Підносили своє уявне «я», За золото з фольги вважали бронь. А повз ішла нестримана весна, Та душі не торкнула — згас вогонь. Тепер у серці лиш полинний щем […]
Життя кожної людини — це унікальний шлях, сповнений несподіваних поворотів, випробувань і моментів абсолютного щастя. Іноді нам просто бракує слів, щоб описати стан душі, або не вистачає підтримки, щоб зробити наступний крок. У такі миті на допомогу приходить життєва поезія. У цьому розділі автори нашої спільноти діляться своїми найщирішими творами, пропущеними через серце. Це справжня мудрість, перекладена мовою поезії, яка заспокоює у періоди тривоги та нагадує про те, що справді має значення.
Читання таких віршів — це чудова можливість зупинитися у щоденній метушні, видихнути та прислухатися до власних думок. Рядки, написані сучасними поетами, часто стають тими самими «правильними словами у правильний час».
Спільнота наших авторів охоплює найрізноманітніші грані людського досвіду, щоб кожен читач зміг знайти вірші, які відгукнуться саме йому. Серед основних мотивів публікацій:
На нашому порталі ви маєте змогу не лише читати життєву лірику, а й створювати власні книжкові колекції. Додавайте туди найвлучніші твори, щоб повертатися до них у хвилини роздумів. Взаємодійте з авторами: залишайте коментарі, діліться враженнями та пересилайте посилання на вірші друзям. Пам’ятайте: хоч би яким складним здавалося життя, у ньому завжди знайдеться місце для краси та поетичного слова!
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.