Вірші про кохання: сучасна любовна лірика від наших авторів

« Прости мене» 1-ий куплет По хвилинах, розбігаються, Падають, із небесних сил. Раннім ранком прокидаються , Від рухів необережних . Зоря б немов блищить із далека , Нас вкрито необережністю . Тут часто би наче знайшлась чиясь родина, І звичайно ж , ми б розійшлись з тобою . […]

Стихає місто, гаснуть ліхтарі, І тиша знов торкається плечей. Ми шукаєм відповіді угорі, У темряві холодних цих ночей. Але всередині горить вогонь, Який ніхто не зможе загасити. Від тепла твоїх міцних долонь Так хочеться знову просто жити. ​ Бо в кожному серці є свій океан, Де хвилі тривоги […]

Ти народилася вночі. І я про це не знав ні разу. Лежав ще сніг. А на печі Хтось проказав крилату фразу: "Ми плачем, в світ приходячИ, І, з'ясувалося, недарма..." Бо ми тут лише глядачі - Такою стала наша карма. Але життя взяло своє - І ти росла. Активна […]

40 літ і три роки живемо з ТОБОЮ, То разОм, то нарІзно нашу долю плетем. Ми обтяжені? Так. Я - тобою, ти - мною. Чи щасливі? Траплялось. Ми - надійний тандем! Ми мрійливі були і наївно щасливі, Пізнаючи сімейні ази. Мали сонячні дні, мали бурі і зливи, Мали […]

Охоплений і розтерзаний нетрями, Я в полоні твоєму назавжди. Кохаю ж бо так сильно, до нестями, Що не знаю навіть йду куди.   Можливо знаєш ти, підкажеш? Чи плануєш все так само - Зробиш полоненим і відкажеш: «Мені все можна, бо я дама!»   О, повір, хотів би […]

Думки не покидають твої стегна, Доведені до досконалості. Пам’ятаю, наскільки ти ревна І як в свідомості залишаєш парості. Ти була пісочний мій годинник, А голос твій – ознака ідеалу. Шкода, завадив нам містичний чинник. Хотів з тобою я до балу. З тобою був завжди content, Рожева аура в […]

Як береза і сік, Як місяць і рік. Як зграя круків, Як симетрія боків. Як мозок і серце, Як картопля й реберце. Як підлога й цигарки, Як плітки і панянки. Як боржник і колектор, Як метал і детектор. Як курка і пірʼя, Як війна й перемирʼя.

Думки мене не покидають Про ту, чий геній - срібло кіс. За неї, знаю я, карають, Вона - мов пломінь на біс. Розсудливість, холодний розум - Титанка думки, вища за усіх. Натхнення, впевненості доза Від тої, в кому світ застиг. Твої відчужені зіниці Направляють і керують. Промови світлі, […]

Навіщо залишати те, що не зрослось? Навіщо знову ріжеш свою душу? Покинь усе, чого в житті не відбулось, Себе до цього більше не примушуй. Навіщо нам іще одне таке життя? Ми те, що було, не пройшли з тобою. Не треба нам із вироком цим каяття, Навіщо знову зустрічатись […]

Нарешті прийшов Сказати "Вітаю" І зацілувати Гарячі вуста, Коли твоя ласка Свята. Чому ж ти плачеш? Нічого лихого. Так, стужився, бачиш? Знаю, як довго Чекала... Зате тепер вогню Чимало! Розвіва, бурунить Твоє волосся... Так нетерпляче Марили - Сьогодні збулося, Настала мить! Та вечір Шумить... Як же бути? Ти […]

Пелюсточки душі такі виразні, І ніжноосяйні, люб'язні, Торкнулись Всесвіту й зорі, Розквітли світлом угорі. І тихо впали на долоні Небесним сяйвом у безсонні, Щоб крізь століття і віки Нести любові пелюстки. 14.07.2026, Благовіщенська

Пелюсточки душі такі виразні, І ніжноосяйні, люб'язні, Торкнулись Всесвіту й зорі, Розквітли світлом угорі. І тихо впали на долоні Небесним сяйвом у безсонні, Щоб крізь століття і віки Нести любові пелюстки. 14.07.2026, Благовіщенська