Українські вірші

Минає день, минає ніч, минають осінь, весна, ще й літа, і знов незмінним холодом зустрічає нас зима. В її обіймах всі тремтять. Вона, неначе смерть на крилах вітру й хуртовини, літа по світу і шука місцини для того, щоб зігрітися та й розтопити теє крижане сердечко, яке давно […]

Жарцвіт… Жаданий, багряний Вогняний й прекрасний, Мов той обрій неосяжний, Небосхил безкрайній, Хто знайде цей цвіт незвичний, Той навіки щастя матиме, Тому будуть раді люде, Той смерті не знатиме. О, Жарцвіт, де ж тебе шукати?! В яких лугах твоє серденько? В яких степах шукала мати? Неосяжний та жаданий… […]

То ти його чекала? Таким, яким він був? Сама собі брехала, Та він того не чув. Просто гуділо в голові, На шиї вени пульсували, Він сам, один, сам у собі, І голоси братів звучали. Тих, що давно уже нема, У грудях жар, вогонь… З ним поряд ти — […]

Прокинеться море, змиваючи втому, І піна торкнеться гарячих камінь. Ти чуєш? Цей шепіт кличе додому, Крізь роки розлуки і тіні видінь. Там пахне полином, лавандою, сіллю, Там гори тримають склепіння небес. І серце, що довго тривожилось болем, Чекає найбільшого з див і чудес. Впадуть всі затвори, розтануть тумани, […]

Зіркою в небі живеш, Тебе на землі не буває, І тихо пісню співає Струмок за моїм вікном. Щоночі дерева шепочуть, Сказати щось, знаю, хочуть, Про те, що забули ми — Діти страшної війни. На правому боці — життя, На лівому — тільки смерть, І віри лишилось на чверть, […]

За моїм вікном хурделиця, Сніг м’якою стежкою стелиться, Радо всіх зустрічає, І мороз за щоки кусає. Білим кольором чистим — скрізь, Для зими це звичний реліз, І на цьому мольберті сама Пише поки лише зима. Чуєш тишу? Ні — все мовчить, І ніхто не біжить, не спішить, І […]

Знаю, тобі так непросто — Зерно від полови ділити, Щоб на посів зібрати, І поле знов оживити. Щоб зерна в землі не пропали, Проросли і набирали сили, Щоб колоски виростали, І щедрим врожаєм зріли. Щоб дощ не залив і вітер Не вирвав з корінням душу, Я доглядати буду, […]

Борись, не зупиняйся, І серця не шкодуй, Зігріти світ старайся — І сам себе почуй. Плювати, що недовго, Не вічність — ну й дарма, Зірви з плечей старого, Іржавого ярма. Не будь таким, як інші — Ти інший, та не сам, Часи ще стануть ліпші, Це не глухий […]

Поснідали з вечора, Завтра рано вставати,до бою, Україну, рідну матір, захищати Від заліза закривати, Своєю душою. Круком чорним, закрутить лихо, Над нашою головою, У янголів під крилами, Залишимося, чуєш брате, самими-собою. Поснідали з вечора, на силу, Бо каменем в горлі, Ставав шматок хліба, І за братчиків помолились, Знайшли […]

Дорогою далекою До тебе, додому, Гніздо на нім з лелекою, Уклін батьку старому. І матір сиву, рідную, Нарешті обійму, І за життя подякую, Й до серця пригорну. Я зморений дорогами, Побитий і сліпий, Вітрами і тривогами, До ніжності глухий. Та на порозі рідному, Де спогади живі, Мені, малому, […]

У містах, де нині війна, Де стогнуть гармати, Наче й людей нема — Правди не сховати. Де люди стомлені, глухі До болю, бруду й пилу, Гудуть ракетами нулі, А десь — дуріють з жиру. Нема доріг — лиш танків слід І щебінь, що лишився, І я побаченого від, […]

Билось серце — та й замовкло. Заплакала мати. Сина, рідного, малого, В землю закопати. Рвало душу. Текли сльози — Не чисті, дівочі. Сльози матері — мов грози, Щоночі, щоночі. Небо ріжуть, мов ножами, Темряву лякають, Гіркотою вже віками Землю напувають. На могилі квіти — Щодень нові. У землі, […]

Цвітом квітів, життям — весна, Голос, мовби, дзвенить струна. Вінок із кульбаб — та й сама Ще зовсім, зовсім юна. Що не ступить — цвітуть сади, Чути спів живої води. Вже далеко втекли холоди, І на вулицях людно. В цю пору приходить любов, Прискорено б’ється серце, Дотиком теплим […]

Сто метрів над рівнем моря, 25-й чи 26-й Мира, На поверх нижче життя старого, Була наша з тобою квартира. У ній сміх був, рідше сльози, І надії, і сподівання, Ми хотіли прожити в мирі, Ми хотіли прожити в коханні. Розвело нас кутками тихо, Розірвало на дрібні шмаття, Так […]

І знову дорога, І знову далеко, І знову тривога, І знову нелегко. І знову надія Живим повернутись, До серця твого Своїм пригорнутись. Сірими туманами — ранок, Ще раз день побачити і світанок, Ще раз — захід сонця, щоб згас… Бережи, Боже, всіх нас. Хочу ще почути голос твій […]

Я був роздертий болем, відчаю чумою, Коли побачив і коли прожив, Як у вогні душа може горіти Впродовж століть, впродовж віків. Коли ти вбитий холодом заліза в серце, Коли тому секунду ти ще дихав, жив, Ти навіть не встигаєш зрозуміти, Ти наче був — і в одну мить […]

Знову кличеш голосом тихим, Я стомився, я йду туди, Довкола - безмежне світло, І чисті ріки води. Дерева руками гілок, у небо, До сонця свій шлють привіт, Полями ромашок білокурих, Прикрасили цілий світ. І вітер розносить пахощі квітів, Серед лісів, степів, Птахом вільним душа літає, Й немає війни […]