Мистецтво бачити минуле Таким, яким воно було
(Ефект Расьомон) Ні, ми нічого не забули І нашу пам'ять не знесло - Ми добре знаємо минуле, Яким і де воно було. Чому була несправедливість І хто її культивував, І хто із нас явив цнотливість, А хто боровся і програв, Хто вперто рухався угору, Хто падав долі нижче […]
Міра
Життя нам жалує дарунки й рани. І не завжди однакове число. Приносить поодинці й цілі клани - Незмірне їх у нього джерело. Для ран у нього - сходинки з туману, В бездонну душу падають, як тло: Ніколи не буває так погано, Щоби ще гірше стати не могло. А […]
Дім як рубіж
Дім на війні — це розірвана навпіл аорта. Струм по металу в окопах — запекла межа. Це коли серце випльовує душу за борта, Ніж у ребро — й по живому кромсає іржа. Він не у стінах. Він там, де вгризаєшся в землю. Де під ногами сирени ламають хребти. […]
Власний край
На годиннику плавиться тінь, Замість хмар — сірий зношений пил. Я крокую в нічну тінь склепінь І шукаю слід втрачених крил. У кишені збираю туман, І рахую обмани й зірки. А цей світ — лиш казковий капкан, Що тримає у сутінках сни. Допиваю вечірній я чай. Час застиг […]
Ти саме така
Ти виткана з тиші і шуму причала, Зі скла, що не б’ється під тиском розмов. Зі Смертю стрічалася — і не зникала, Щоб вперто з асфальту пробитися знов. Тебе не вблагати, тебе не змінити, Ти дикий полин у паркетних садах. Ти дихаєш — всупереч правилам світу, Гіркий смак […]
За крихту втраченої правди
Вона летіла крізь вогні — де рвались на шматки тумани… шукала відповідь на дні, де кровоточили ще рани. Крізь попіл спалених надій, крізь грози й спалахи заграви — вела свій вічний, тихий бій за крихту втраченої правди… Іскрились ночі у вогні — тріщали крила, наче крига… Але у […]
Між Розумом й Душею
У скованих кайданами руках Тримаємо в долонях вільну Душу. Двобій цей ми несемо на плечах, І вибір робимо між «хочу» й «мушу». Горлає скутий Розум: «Не іди!» Душа шепоче: «Полети до неба». А час, мов злодій, що краде сліди, Лишає вибір, де жила потреба. І серце — немов […]
Починається політ
Ранок. Тиша. Нитка пару. Філіжанка у руці. Аромат гіркої кави, сонця промінь на щоці. Час стікає чорним глянцем у порцеляновий полон. Всесвіт крутить в ритмі танго, проганяючи мій сон. День малює свіжі плани в темних лабіринтах дна. Змиє залишки туману хвиля магії зі скла. Крок за кроком, звук […]
Дім як рубіж
Дім на війні — це розірвана навпіл аорта. Струм по металу в окопах — запекла межа. Це коли серце випльовує душу за борта, Ніж у ребро — й по живому кромсає іржа. Він не у стінах. Він там, де вгризаєшся в землю. Де під ногами сирени ламають хребти. […]
Слова летіли у холодне скло
Він рахував хвилини самоти. А кожен крок розлукою болів. Розсипались невидимі мости, Що час колись між ними спорудив. Вона ховала очі від дощу. Він у юрбі шукав її сліди, Але образи й гіркота плачу, Мов запеклися в серці назавжди. Минали роки — і росли міста, Вона вже іншим […]
ДВОЄ
Наш мозок еволюційно запрограмований шукати найпростіші та найшвидші шляхи обробки інформації, і мова ідеально підходить для цього. "Ми окремі, як два континенти" "Ти не кажеш мені компліменти" - Вирішують проблеми через рот Відразу попадаючи в цейтнот. Адреналін вихлюпує у спорі - Не кожен знАйдеться в такім розборі. За […]
Павутина
Люблю бувати на вокзалах. Отут життя своє снує, Як павутину у підвалах, Звичайний мир, проста громада, Яка дає країні ладу, І без якої світ не є Самодостатнім, досконалим, Зухвалим, вдалим і повсталим, Коли він голос подає. Йдуть молоді і бородаті, Тверезі йдуть, ідуть піддаті, Веселі, злі, невинуваті... І […]
Бентега
А іноді - хвилюючо яскраве, Коли здіймає сонячна заграва Тваринні почуття. ВогнЕнний сонця схід Бентежить у душі потужний світ Ілюзій і Оман. Карбує і мережить! Що від Бентеги до Життя належить? Мо' Сумнів, мо' Вагання, Недовіра, Підозра до Агресії й до Миру, Експансія і Злість? Живи потиху І […]
АНДРЮША-ЗАКАРПАТЕЦЬ
Про що думаєш ти, повернувшись у мирне минуле, Після пекла смертельних боїв, незагоєних ран? І раптово зустрівши знайомих від віку сутулих, Ти не стримав сльозу, що зрадливо відкрила вразливий твій стан. Ти багато побачив того, що людини не варте й жахливе, Ти боявся, але попри все осідлав ту […]
Вечірня тиша
Вечірня тиша сплітає мрії з теплом Тихесенький вітер шепоче за склом. І зірки блищать у чарівному небі, Де світлі надії живуть лиш для тебе. Вечірня тиша загубить печалі, І ніжно обійме серце вуаллю. Вечірня тиша пробудить любов, І ніжністю вкриє доріженьку знов. 20.06.2026, Івушка Моргентал
Блукач чи шукач?
Живе на світі добрий блукач, Постійних «перлів» шукач. І мудрує, і дивує, Зорі в небі всі рахує. Йде в безмежжя світлих мрій, У далеку путь мерщій. І захоплює весь світ, Мов багряний той зеніт. Живе на світі хвацький блукач, І часу, і мрій шалених шукач. Шукає, шукає — […]
Шлях
Музика надихає, музика ранить, То ніжно підносить, то в вирій злітає. Буває засмутить і сльози потоком Та все, як завжди, обернеться уроком. Чуттєвим на стезі музичній нелегко, Та світло мелодій веде нас далеко. Бувають нотки, мов подих душі Що тихо бринять у вечірній тиші. То смутком огорнуть, то […]
Катрени
1. Безмежжя простяглося в кілометри, Ілюзії розвіялись в моментах, Свого життя ми - режисери, І глядачі своїх концертів. 29.05.2026, Івушка Моргентал 2. Тихоплин несе думки у далеч золотаву, І огортає днину ніжністю ласкаву. Вабить, вабить та не тліє, Радістю він душу гріє. 19.06.2026, Івушка Моргентал 3. Осонцений простір […]
