Українські вірші

Чийсь малюнок увагу приве́рне, А чийсь спів --- цілющий бальзам, І уяву, бува, переве́рне Вірш, в якого душу хтось вклав. Чийсь малюнок несе насолоду Від гармонії фарб та краси, Хтось словами опише ту вроду І запа́дуть у душу рядки. Проспіває рядки ті чийсь голос, Що відлунням озветься в […]

Чи погода на стан так впливає, А чи вік? --- напевно усе, Й небо вигляд раз-по-раз міняє, То не дуже, то дуже сумне. Уже дощ постукує стиха, Жвавий вітер насвистує щось, Та не робить ніякого лиха, Не засмучує --- тішить когось. Свіжість, шелест в вікно заганяє, Трохи бавиться […]

Минає день, і знову ніч чарує, По світу тиха благодать вирує. Затихне все: і гомін, і птахи, Заснуть усі тривоги і страхи. Минає день, і знову тиха ніч, Я залишаюся з собою віч-на-віч. Думки, мов зорі, линуть в небеса, І народжуються Божі чудеса. Минає день, і нічка кличе […]

Усе тимчасове : і радість, і біль Зранку добавлю у каву ваніль. Очі як завжди зведу догори, Де небо дарує нові кольори. І жити, радіти, сміятись, любити, Ще трохи печалі тієї згубити І мріями жити, на крилах летіти Всю біль свою тиху в безодню впустити. Усе тимчасове : […]

Я не боюся смерті. Я — муслім. Переді мною — лиш Аллаха страх. Боюсь, що в Рай мені не увійти, Коли в огні палатиме весь прах. Боюсь, що діти не підуть за мною, Що ця помилка, яка зветься «світ», Затягне їх багнюкою нічною, Засмокче душі й обірве політ. […]

Навіщо на чорта жалітися, Він, роботу свою робить, Треба собі, під ноги дивитися, Він дурить нас та по колу водить. Ми з чортом нераз побачимось, Він посеред нас ходить, Ще в досталь в зажурі наплачемось, Він зрадить, продасть та нашкодить. У нього свербить проказою, Куца душа запродана, Побита […]

Ллється проміннями срібло у прірву глуху, Лагідно треться смичок об тремтливу струну. Музика лине, і час уповільнює біг, Місячний промінь упав на замерзлий поріг. Свічі згасають, і тіні повзуть по стіні, Спогад про літо ми топимо в синьому сні. Простір стискається, небо стає як кришталь, Звуки сплітають духмяну […]

Розмова тиші поміж нами — Це не мовчання, не застій. Це шепіт, тканий вечорами, Прозорий, легкий і святий. Коли слова немов завада, І голос — зайвий у пітьмі, Ми тишу п’ємо, як відраду, У безумовній глибині. Там кожен погляд — ніби фраза, Зітхання — крапка у рядку. Застиг […]

Цей біль не має дна. Він палить груди. Там пустка замість серця запеклась. Стоїть одна. Застигла серед люду. І в небо — крик, мов дамба прорвалась: — Будь проклята війна й криваві руки, Що цілили у сонечко моє! Нехай моя біда й сльоза розпуки Караючим вогнем на них […]

Липневий вечір... За містом тиша... Так тихо, що чутно як в траві Шарудить маленька миша... Чутно як дзищить вгорі комар – Розглядаю небо, що ще не зоряне, Але й без купчастих, темних хмар... На лоні природи, свідомість відкрита – Розглядає саму себе гармонійно, І вбирає спокій – як […]

Чорне сонце застрягло у горлі, як грудка вапна. На колінах повзе по кімнаті гнучка тишина. Твоя хата тепер — понівечений і пустий дот, Руки стримують крик, затискаючи скошений рот. Ти не плачеш сльозами, бо сльози занадто малі, Ти стікаєш мазутом у тріщини горя й землі. Батальйон відійшов в […]

Чорне сонце застрягло у горлі, як грудка вапна. На колінах повзе по кімнаті гнучка тишина. Твоя хата тепер — понівечений і пустий дот, Руки стримують крик, затискаючи скошений рот. Ти не плачеш сльозами, бо сльози занадто малі, Ти стікаєш мазутом у тріщини горя й землі. Батальйон відійшов в […]

Любов — це тільки увертюра Перед виставою життя. Любов як спалах промайнула, І час настав для сприйняття. Шторми, негода, сонце, спокій — Усе минає у житті. І в цій борні, щодня жорстокій, Хтось поруч йде в твоїм взутті. Любов — страждання й насолода, І в їхнім вирі — […]