Коли повернуся
Коли повернуся додому, не треба буде гучних слів. Я просто обійму знайомі стіни і тихо скажу: «Я живий». Я зніму з плечей усе важке, поставлю зброю край дверей. І донька киниться назустріч — найкращий звук з усіх пісень. Я подивлюся на кохану, яку так довго бачив в снах, […]
Земля Бандурового
Земля Бандурового цвістиме суцвіттям, Доки є пам’ять його земляків. Доки живе в наших серцях покоління, Що берегло цю землю від віків. Тут кожна стежка пам’ятає кроки, Тут кожен пагорб має свою тінь. І тихо промовляють крізь століття Забуті голоси минулих поколінь. Тут вітер над полями не стихає, Несе […]
СВІДОК НАД ЯЛАНЦЕМ
Схилилась верба над водою Яланця, Де тиша нічна обніма береги. Тут спокій шукали козацькі посланці, Коли у степах замовкали шаблі. Стоять хати-сироти, вкриті снігами, А поруч — нові, де вирує життя. Тут земля просочилась козацькими снами, І звідси немає для нас вороття. Старий переписчик міняв топоніми, Ліпив нові […]
Від Бундурівки до Бандурового
Де Савранка несе свої води, де Яланець торкається нив, там крізь роки проходили люди, залишаючи слід поміж трав. Ще коли Україна козацька берегла свої землі й кордон, там звучала земля степова і стояв невеликий заслон. Бундурівка — ім'я поміж картами, поміж річок, доріг і степів. Тут проходили долі […]
Де кожен спогад ніжно-кольоровий
Я розчиняю дні минулі в снах І консервую в банки їх на зиму. В прозорому розсолі, у шарах, Вкриваю спогади солоним димом. Там сутінки згортаються в рулет, І бродять ночі, мов старе варення. Там, десь на дні, застиг твій силует, Мов тихе й недоречне одкровення. Я додаю туди […]
Тут кожен світанок стає обгорілим лицем
У чорних шпаринах підвалів густішає чад, І стіни приймають удари, як власну вину. Вимірюють час тут не стрілками, а невпопад: Між вибухом й тим, як залізо вбиває стіну. Земля запікається струпами вирв і траншей, І небо над нею — розірваний навпіл брезент. Тут тиша лякає сильніше за крики […]
Рятуючи від попелу свідомість
Я силоміць приборкую думки, Коли навколо простір пахне чадом. І обережно, наче черепки, Уперто розкладаю склад за складом. Цей внутрішній бетон — не для трибун, Він непомітний, як підземні води. Коли ламається остання з струн — Ламає час ущент замерзлі сходи. Думки заклякли, мов жуки в смолі, Але […]
За дужками лишився цілий світ
Ніч люто рветься на дрібні шматки, Бетон ковтає власний крик і дим. У вирвах задихаються зірки, І дім стає раптово нічиїм. Годинник, як нажахана свиня, У лабіринтах темних, вогких стін. Там невідомість кігтями щодня Рве тишу, що здіймається з колін. Летить залізо — вперте і тупе, Воно не […]
Між мокрим холодом й сухим теплом
Стріла не знає, де її стрілець. Вона летить крізь випалені дні — Незвіданого всесвіту кравець, Що кроїть на живому полотні. Час не ріка. Він — зголоднілий звір, Гризе й ковтає пил своїх вітрів. Ми пишемо майбутнє на папір, Який ще вчора у вогні згорів. Там хаос вигризає з […]
Клітинна памʼять
Душа моя десь там, на Прикарпатті, Знайомими стежками босоніж. В смарагдовім, мов із барвінку, платті Не розуміє, що блукає «між». Раціональність почуттів — лише ілюзія, Сумнівний щит від нападу хандри. Між розумом і серцем знов дискусія, Тисячі миль і два різних світи. Я свій чужак. Я по обидва […]
сон
спати в печалі, бачити сни. нікому не потрібна фантазія дії, яку ніколи й ніде не зустріти. побачивши в снах об'єкт свій любові, забудеш про те, що є в вашій мові. та загубили всі ті вірші, що присвячені тобі колись були. ти про них уже забув, а сняться лиш […]
Черговий жовтень
Ти уявляєш? За вікном вже жовтень, Черговий жовтень скороплинного життя. Ми вічно біжимо, бо справ — декілька сотень, До дірок стерши простодушність і взуття. За роком рік минає непомітно, А осінь пам’ятає різних нас. Дитинство снами усміхається привітно, Вечір життя вдивляється в анфас. Пожовкле листя — ніби фотокартка, […]
Ланцюги
У божевільній нинішиній реальності Все більше витинанок віртуальності, Секундним задоволенням відкриті, Яскравістю приваблюють щомиті. ШІ із людьми свої уміння зводить, Не конфліктує із клієнтом, годить, На вибір пропонує так багато, Що вже здається, наступило свято: Все легше інформацію шукати, Все менше можна думати і знати, Все легше тяжкі […]
Набрати води можна завжди у склянку
Життя — це не потім, Життя — це сьогодні сказати комусь, що давно не казав, і сісти в забутий, запилений потяг, який надто довго на тебе чекав. Вдихнути повітря, що пахне дощами, де вітер вичісує срібло з дротів, і слухати, як під тугими громами пульсує електрика втрачених слів. […]
А світ розпадався…
Ми пили з горняток придумані далі, І плавали в пахощах кави крізь сни, А простір горлав, прокладав магістралі, На ребрах розкритої навстіж землі. Хвилини кришилися — дзвінко й велично, Немов кришталевий спів диких степів. Асфальт розливався, як ртуть галактична, Ковтаючи тіні ліхтарних стовпів. І купчились хмари — перини […]
З’єднавшись з терпким присмаком утрати
Кружляє чайний лист на самоті Серед бурштинової порожнечі. Він думає, що сенс знайде на дні, Шукає шлях до спокою та втечі. Але кришталь тримає, як тюрма, Окріп загасить шепіт аритмії. Тут навіть час заварено дарма — Він стигне, немов замкнені стихії. Лягає лист на порцеляни брук, Де кип’яток […]
Я ЛЮБЛЮ́ ТЕБЕ
Я люблю́ тебе, осінь, люблю́! Дуже-дуже, по-справжньому, щиро! Вже радію твоєму теплу Й павутинню, що забіліло. І тривалим радію дощам, І туманам твоїм сивочолим, Й вечорам, і ранкам, і дням, І світанкам бузко́вим. Заглядаю у ніч із вікна, І за кленом дивлю́сь, як жовтіє, І немає претензій, нема, […]
ПОВІЯВ ВІТЕР
Повіяв вітер --- й мені добре, Пробіг промінчик --- краще всіх! Трава жовтіє, бур'ян сохне, Місцями іній уже ліг. Листя не все спішить додолу, Й хвилям під лід ще не кортить, Очі погля́дають угору, --- А раптом клин уже летить. Й почувся голос, знову й знову, Пташиний, ви́соко […]
