ВЕДЕ СТЕЖКА ВУЗЬКА
Не рахую давно вже зіро́к, Не цікаво, зізна́юсь, одній, Стоїть досі,(без нас вже),місток, Наші лавочки в па́рку пусті. Ходжу всюди минулим одна, До деталей усе огляда́ю, Жаль, природа не все зберегла, В її пам'яті й нас вже немає. Поміж лип всі змужнілі дуби, Вздовж ялинки стрункі край алеї, […]
ВІТАМІНИ (гумореска)
Забула смак чере́шень і више́нь, Є в магазині та не по кишені, Жила б без них іще не один день, Але ж кори́сні --- доказали вчені! Мені достатньо глянути в їх бік, Полюбуватись ягідьми на гіллі, Як рве у відра з жвавістю сусід, Коли звисають гарні всі, доспілі. […]
Етюд барвів слів
Рухаються люди по стежках, На лавочці сидять відпочиваючи. Книгу читаємо на ходу, Щоб стиснути задокументовати події в хроніку. Про людей, які боролися за свою свободу, Хтось отримав допомогу, І почав розвиватися далі. Комусь дали або пораду. Сьогодні жарко, а в парку чудово, Фонтани веселяться і дзвінчить вода в […]
Без відповіді
Вокзал, валіза та нуль відповідей. Куди поведе Провідник твій? Чи то місце, де квітнуть троянди, чи, скоріш за все, там, де таких, як ти, ненавидять. Де таких, як ти, нищити вони мають бажання, морально й фізично вбити тебе як основу прагматичного переконання. Прагнуть вони.
Місяць
На небі місяць - головний фіксатор, Нічних гріхів розгублених людей Він бачить все: і зраду, і розплату, І тінь чітку потрачених ідей Йому так важко цей тягар тримати, Й коли під ранок стихне шум нічний Усі секрети йде розповідати Життя нічного свідок мовчазний В небесній келії, […]
Час
В'ється полем білий цвіт Вітер в такт танцює Де спішиш, безумний світ? Мозок ледь працює Час рахує кожен крок, Стрілки б'ють по нервах, Я роблю скупий ковток В затяжних перервах З-поза хмарок, люд втіша, Сонце вже ставало, А моя німа душа Навіть не лягала Як би змити цей […]
Все як треба
Бачиш зіронька сяє Колишуться квіти Весь цей світ нас кохає Бо в ньому є ти Бачиш як посміхаються Ці діти в траві Це звичайно обставини збігаються Але ми такі ж смішні Бачиш цього їжачка Що біжить до своєї родини Він знаружі колючка А в середині в нього краєвиди […]
Закохався спасибіг
... Пригадалась і так само завмер розум Дійсно більше ніж четверта секунда Скільки вже бачив на вулиці, відео, світлин, за життя, в різних українських містах, в серіалах, фільмах, Буквально гарнішої за цю не бачив Найкрасивіша дівчина Вона, „Ти – космос", влоґ Відстань, обмежена можливість доторку. Виклик почуттів, Пригода Замиловуюсь […]
Дзеркальна вись
Тримає небо землю у долонях, і дивиться у глибину морів, де б’ється час в коралових безоднях і служить за колиску — для штормів. Внизу мовчать затоплені комети, загорнуті в холодний шовк води, а вись пряде з хмар ватні силуети, і вітер креслить на піску сліди. Цей світ — […]
На нулі
Мерехтить у зіницях залізо і сліпить утрата, Небо тисне на груди, мов кришка із дуба труни. Ми повземо крізь морок, де кожна секунда — засада, І вростаємо м’ясом у дикі закони війни. Ми йдемо крізь вогонь — в нім зростає руйнація смислу, Де обвуглені душі шукають у пеклі […]
Літо
Купалося сонце в блакитному небі, І хмари гойдались в небесній красі. Легесенький вітер колише всі трави, Й співають натхненно дзвінкі солов'ї. Літечко вабить і літечко кличе У щедрі обійми квітучих полів. Там маки квітують, голівки здіймають І пахне лаванда на всі манівці. Ромашечки в полі уже усміхнулись, Неначе […]
Палай мала в бездонні ночі
Палай мала в бездонні ночі Горять слова в устах твоїх Щоб позбутись всі ті ночі В яких сльоза твоя бренить Гори палай щоб знав тут кожен Що тебе не легко провести Нехай дивлячись всім в очі Згорала їхня впевненість в собі
***
Падає тіло. Трава, тепла шкіра, мляво Сік течії вабить смерть. Лежачи діти. Сковані рухи. Мариться ляля в розбитій, чужій голові. Лається смерті швидкий, тихий шепіт тягнуться щупальця до ніжних ручат червоне марення промені світла фари. Десь здалеку миготять
Дивний дотик
І відчула дивне почуття, Неначе крик із небуття. Що це може бути, Може хтось кидає в серце прути? Можливо це здалося? Що хтось чіпав волосся... Цей дотик,наче справжній І не пам'ятаю слів вчорашніх. Що зі мною? Що це?! Вже зайшло і сонце... А я досі як не своя! […]
І глухне канонада
Болото тягне чоботи на дно, Січе осколок, лається вся рота. Бліндаж без покриття живе давно, Там суміш — із заліза, крові й поту. Порожні гільзи сипляться до ніг. Навколо берці в жирному мазуті. І раптом з пітьми погляд — іскри крик у цій заляканій, залізній люті. Рука спіткнулась […]
Двобій фракталів
Зіткнулись два фрактали — дві стіни, Два абсолюти в радіусі его. Він — із бетону, криці і вини, Вона — скляного глянцевого Лего. Ніхто не ступить вбік із тих орбіт, Де кожен сам собі і вісь, і всесвіт. У нього в пальцях — лиш арктичний лід, У неї […]
Ще вчора – Сьогодні…
От що робити, коли тебе несе життя, Зі швидкістю патронів з кулемета?! Ще вчора, ти був жваве, мале дитя, Сьогодні – повільно змінює старіння... Ще вчора, грався з дітками в піску, Сьогодні – носиш його в мішку на спині... Ще вчора, ти дивувався новому дню, Сьогодні – дивуєшся […]
