* * *
Помремо ми. І нас уже не буде В житті людському і на цій землі, І вже не треба прагнути нікуди, І слід заореться в мирській ріллі. Сьогодні ми ще топчемо цей терен, Добром притлумлюємо враже зло, Полову відділяємо від зерен І живимо етнічне джерело. Ми дивимось у вчора […]
Міліє русло…
Міліє русло могутнього Дністра, Дні посухи "стирають" його води. Оголюється площа старого дна – Очікує річка дощової погоди...
Побратими
Я з Херсона стійкість передам, Харків наш тримайся, науковий. На собі тримаємо цей шрам, За спиною наш народ чудовий. Полягли пустелею міста, Ті, що були поруч з нами. Видно вирішила доля так, Подвигу гриміти їх віками. Рвуть снаряди, бомби нам у вічі, ФПВ шматують наші плечі. Фланг тримаємо, […]
Мій сміх заіржавілий
Як мало зараз я сміюсь... Мій сміх заіржавів у скрині, Я спогадів своїх боюсь, Що загубилися в полині. Де дівся мій веселий сміх? Втопився в чашці з терпким чаєм? Чи просто у куток заліг — Лежить, а я його чекаю? Спить у розколинах думок, Закутий у холодну хмару, […]
Я ВСЕ ТАМ
Я все там, в тім селі, Що уздовж біля річки, Думки й ноги мої Біля верб та кринички. Ходять мокрим піском, Й по сухому ступають, По долині з горбом, По дорозі до гаю. Полем, між колосків, Будуть йти без зупину, Поміж трав, чебреців, Аж до са́мого тину. У […]
СМУТОК
Ще світанок --- в душі Уже смуток гуляє, Хоча поряд в кущі Тихий щебет лунає. Промінь. Сірі шибки́, Политі дощами, Корінь смутку якби́ Не зріс між думками. Свіжість вітру в вікні, Коридорі, кімнаті, І вже смуток в душі Починає вщухати. День світанок жене, Наступає на п'яти, Сонце теж […]
ВІТЕР КЛИЧУ ЗДАЛЯ
Ти куди так спішиш? --- Запитала у літа, Із-за спеки не спиш І дощами не вмите. І яскравість твою Сонце вже обпалило, Й землю скрізь, й де стою, Вже тако́ж перегріло. Вітер кличу здаля: „Жени хмари густенькі, Щоб полили поля І сади зелененькі. Щоб напи́лась земля І була […]
МОЛЮ́СЯ. КАЮСЯ. ЖИВУ.
Чого боюся я найбільше? --- Фіналу, звісно, зізнаю́сь, Усе міняється на гірше Та долі за́вжди я корюсь. Щодня прошу́ у Бога сили Та вибачаюсь за гріхи, Щоб руки вправно ще робили, А ноги з легкістю ішли. Щоб пам'ять, розум працювали, Не хрипнув голос, зір не зник, Щоб в […]
Напівосінній блюз
А у нас ллє дощ, мов із відра, Б'є чечітку на дахи бляшані. Осінь, ніби відьмина сестра, — Варить каву в сизому тумані. Небо — наче вицвілий атлас, Прохолода тиснеться під шкіру. Цей похмурий, півосінній час Перевірить нашу правду й віру. Краплі б'ють по склу, немов серця, Що […]
Напівосінній блюз
А у нас ллє дощ, мов із відра, Б'є чечітку на дахи бляшані. Осінь, ніби відьмина сестра, — Варить каву в сизому тумані. Небо — наче вицвілий атлас, Прохолода тиснеться під шкіру. Цей похмурий, півосінній час Перевірить нашу правду й віру. Краплі б'ють об скло, немов серця, Що […]
Симбіоз
Я, мов стріла, що в тебе в голові, Застрягла і не витягти вже звідти. Там, де думки іржаві і живі, Сигнал притих й не хоче далі бігти. Я вже вросла в кору, немов граніт, І нервами просочуюся в синус. Я твій приватний, злий метеорит, Який ламає звичний плюс […]
УЖЕ СОНЦЕ ЗІЙШЛО
Уже сонце зійшло, За вікном взявся вітер, Від роси усе скло Рукавом наче витер. І за тра́ви узявсь, Обсушив, приголубив, Листям теж переймавсь, Там, дивись, вже й полудень. Сонце в півдні стоїть, Геть усе зашарілось, Як танцює-летить Милувалось-дивилось. Та вже той вітерець, Що буває усюди, Полетів навпростець Вниз, […]
ВСЕ ЧЕКАЮ
Все чекаю листа, Як чекали на мо́го, Переписка проста, Там нічого складного. Все чекаю дзвінка Поміж днів місяця́ми, Й огортає журба, Мої діти, що з вами? Ні листів, ні розмов, Десь-колись привітання, Смуток знову і знов Безперервні чекання. Є розваги --- вірші́, Інтернет у смартфоні, Але сумно --- […]
УЖЕ СОНЦЕ ЗІЙШЛО
Уже сонце зійшло, За вікном взявся вітер, Від роси усе скло Рукавом наче витер. І за тра́ви узявсь, Обсушив, приголубив, Листям теж переймавсь, Там, дивись, вже й полу́день. Сонце в півдні стоїть, Геть усе зашарілось, Як танцює-летить Милувалось-дивилось. Та вже той вітерець, Що буває усюди, Полетів навпростець Вниз, […]
Я ВСЕ ТАМ
Я все там, в тім селі, Що уздовж біля річки, Думки й ноги мої Біля верб та кринички. Ходять мокрим піском, Й по сухому ступають, По долині з горбом, По дорозі до гаю. Полем, між колосків, Будуть йти беззупину, Поміж трав, чебреців, Аж до са́мого тину. У дворі, […]
Про життя
Що означає жити? Мабуть це - відчувати. Інколи це - радіти, Інколи - ще й страждати. Жити - бути в моменті, Вміти ним володіти. В кожному конкуренті Друга свого вглядіти. Жити - щиро любити Людство, людей окремих: Радісних і забитих, Різних - нерідних, кревних... Жити - любити тіло […]
СПЕКА
Вікно відкривши, вітру упіймала Приємний дотик до лиця та рук, Ті поцілунки з жадністю приймала Після вчорашніх кліматичних мук. Так, мук, бо сонце несамовитим стало, Рослинний світ поганить на ходу, Уже на сході зранку припікало, Й пішло на південь, в стадію жарку. Початок літа, далі що чекає І […]
Я вдячна долі за усе, усе
Я вдячна долі за усе безкрає й миле: За степів безмежжя і блакитне небо, За тихий вітер, що колосся колихає, І за надію, що ніколи не вмирає. За сонце, що яскраво світить вдалині, За роси перші на ранковому крилі, За спів пташиний, чистий і дзвінкий, За кожен день, […]
