Українські вірші

Не шукай це кохання в романах чи древніх листах, Його назви немає у жодній із тисячі книг. Воно не пульсує в гарячих, палких устах, І не гасне під тиском довгих, років. Це не спалах вогню, що лишає по собі дим, І не тиха гавань, де хвилі лягають спокійно. […]

Ти вимірюєш трасу своїми очима, Кілометрів п'ятсот проїжджаєш за день. І вважаєш, що вже невловима, Подих вітру торкає легень. Твоє дзеркальце зовсім не в хаті, Красу підкреслюєш у лобовому склі. Тональник, пудра і парфуми взяті, Не у трюмо - у «бардачку» вони. Ти погляди збираєш мимоволі, Не тільки, […]

Розквітало рідне слово У саду казкових мрій. Гріло сонце, і весною Огортало цілий світ. ​Розквітало рідне поле… Квітів барва й запах трав Розносився між словами — Тихим шепітом туман… ​Акт №2 ​Ангел 1: Розпалили біси багаття і собою задоволені всі, і стирали дитяче щастя у страшній гонитві війни! […]

В нічній пітьмі розп'ятий і розкутий В людській душі, похований замкнутий Людьми давно побитий і розбутий Горить вогонь занедбаний, забутий! Вогонь горить нащадками забутий В серцях героїв втілений і взутий У вчинках праведних озброєний і мудрий. У темнім лісі, непомітно розгорівся У славній Україні в давнину озвівівся, І […]

Завітала осіння пора, Жовте листя кружляє і падає, А на серці моєму журба — Ця краса мене більше не радує. Я ловлю на собі погляд твій, Серцю біль він лише завдає. Я не вільна, улюблений мій, Та й у тебе кохання своє. Як позвеш мене — не відповім, […]

*** Хай розкажуть дітям мами як діди на Валаамі утікали милицями скрижанілими полями і кидались вниз з дзвіниці бо забули їх в столиці. Стали всім вони ізгої покалічені герої. Кров пролили щоб ми жили хєр собачий "заслужили"!!! *** Расскажите детям мамы как деды на Валааме убегали костылями вдаль […]

Річка омиває скелю, Людина ходить по стежці. Трояндами встелена земля, А лілії пливуть по воді. Неначе небеса подарували нам мир, Десь спокій у душах людей. Та темрява неохоче відійти. Навіює страхи і біль. Хоче панувати всюди, Та хто дасть її сили. Як згине в своїй жадобі, І не […]

Вересень гримнув залпом над Польщею, Танки розпанахали мир. Варшава здригнулась від куль іржавих, А слідом — Норвегія впала в туман. Голландія, Бельгія, Франція, Дувр — Бліцкриг проковтнув узбережжя. Але над Ла-Маншем розбився об шквал Люфтваффе залізне угруповання. Дюнкерк ще димів, але Британія жила, Радар і пілоти стримали орду. […]

Минув рік. Я побачив тебе знову серед миготіння ліхтарів та натовпу осіб. Подивившись ліворуч, ти посміхнулась зорям, забираючи волосся із плечей своїх. Твої очі віддавали чимось кришталевим,наче сльози вмить обіймуть облідніле лице. Але сміх лунав так гучно,невимушено й влучно, що моментально я забув про все. Я стою подалі,ближче […]

Ніхто не злітає, ніхто не сідає, Донецьке летовище просто палає. Одні лише крики, команди лунають, То «кіборги» наші навалу спиняють. Не знають вони звідки взявся той танк, Піти на нього з Калашом – то ва-банк. Немає вже стін та нема укриття, Одна лише воля й жага до життя. […]

в моїх душевних поривах в верстаті, що тче полотно, безнадійно хвилюються грози, зриваючи в небо усе, що кріпилось за дно, у гніві потраченого часу, в безнадії знайти свій покій, я люто горю від образи, що лист мій облитий гущев подій, я врачаю бажання до змін, усе, що дається […]

У люті темні дні я відчувала в душі мряку: холодку й бридку, що змивала усе до останку. Я любила дивитись на світ очима, але одна мить — і я вже безсила. Не бачила ні дня я, ні ночі, усе розмито, заплющені були очі. Неправдою здавалось усе: ще вчора […]

Насправді тобі потрібно зовсім не багато- лиш спокій в душі, то є справжнє багатство! Його не так просто віднайти, але так потрібно шукати. Знайди його у гарних книгах, у музиці, що пробирає все тіло твоє. Я знаю — він там, в тобі є. Я знаю, що зможеш, бо […]