Відтанцювало літо по стерні
Відтанцювало літо по стерні, Наповнюючи засіки зерном. І згинуло в холодній тишині, Під осені розгорнутим крилом. А сонця ґудзик держить висоту, Кидаючи проміння крізь дощі. Щоб обігріти осінь-сироту, Яка тупцює під дощем в плащі. І витягнулись тіні, як шпильки, Що тягнуться до вимоклих садів. Зависли яблука, немов жуки, […]
Відтанцювало літо по стерні
Відтанцювало літо по стерні, Наповнюючи засіки зерном. І згинуло в холодній тишині, Під осені розгорнутим крилом. А сонця ґудзик держить висоту, Кидаючи проміння крізь дощі. Щоб обігріти осінь-сироту, Яка тупцює під дощем в плащі. І витягнулись тіні, як шпильки, Що тягнуться до вимоклих садів. Зависли яблука, немов жуки, […]
Неподільне коло
Я просочилася у вени ртуттю, Ти не забудеш вже мене ніколи. Ми стали єдністю — одною суттю, Замкнувши гостре, неподільне коло. Я впала в сни твої важким оксидом, Де замість кисню — присмак хризантеми. Наш спільний простір пахне антрацитом І спалахами спаленої схеми. У венах чуєш мій далекий […]
Розлетілось насіння
Тріснула чаша — і бризки розлитої ртуті Впали на рейки, що зв’язують материки. Ми — лише дрібка тепла серед простору люті, Що у тривозі летить в невідомі кутки. Нас викидало з домівок, як вибиті вікна, Вибухом вирвало літери із сторінок, Що спалахнули, в безмежності простору зникли, Але лишилися […]
Вікна
Інколи дивно чому люди до всього живого прикладають свою дурнувату раму з брудними шибками? Тоді хочеться їсти гіркий шоколад і дивитись в відкрите вікно у сад, Іноді важко жити без самоіронії маленьким життям у великому місті і садити на підвіконні акуратні кущики бегонії, бо більше подобаються дикі квіти, […]
Кордон
Паралельні лінії не перетинаються життя і смерть, проявлення і небуття по обидві сторони кордону питання в тому що кордон як кривий зигзаг
Твоя весна – моя любов
Твоя весна, моя любов розквітає. Квітне все: розум мій, тіло й душа. Серце немовби розпирає, набуває, Набухає паростком теплої пори. Твоє проміння – лід мій потопає, Плавить стіни, маски, оборони Та страхи жене поганою мітлою Кожен раз і кожну світлу мить. Твій погляд світ мій урятує, Сумніви дурні, […]
Незгасне
Через гори, через скелі, Через пагорби, ліси, Через міста, села й мости Я пам'ятатиму про тебе. Крізь час, простір та віки Щодень б'ю по собі минулим, Картаючись за несказані слова. Гублюся думками безворотньо, Марно чекаючи на наше диво. Та навіть так, коли душа спадає, Тоне в горі, сумі […]
Серпень прийшов
Серпень прийшов Намаже нес медом Зверху накида яблук Трохи притрусить маком І у осінь полетить стрімголов
Непросте слово має у запасі
В людському словникову запасі Багато є різноманітних слів, Бо мова - основний, природний засіб Для спілкування за усіх часів. Та з поміж слів, які чудово знаємо Одне коротке є, но два склади, Воно клубком у горлі застряг Як хочеш десь його сказати ти. " Пробач!"- це слово вимовити […]
Що таке справжня війна
Ти знаєш, що таке війна? Ти знаєш — по-справжньому? Якщо ти думаєш, що війна — це те, про що нам розповідають на уроках історії, то ні. Війна — це страшно. Це вибухи, ракети, обстріли. Це окупація, захоплені міста й села, люди, які сидять у полоні. Але найстрашніше навіть […]
Стіхі
Сучасної поезії портал З цікавою адресою "Stihi". І досі там ніхто не запитав: Чому стіхі? І за які гріхи Заблокували Авторку з Олешок З незвичним і коротким ніком "Боб"? Не захотів адміністратор, щоб Когось її щоденник ошелешив? Без залицянь до ЗСУ і влади Боб дуже гострі ставила питання. […]
НАДВО́РІ ОСІНЬ
В руках уже стара газета, Хоча старіша, звісно, я, Ціла, злегка́ лише потерта, І назва є --- „Подо́лія". Та не цікавить, відкладаю, Надво́рі осінь --- то святе! Від сонця очі прикриваю, Що так і променями б'є. Торкнулась гілки й впав листочок, Торкнувся він уже трави, Пови́лась стежка за […]
ЛОВЛЮ́ ОСІННЮ ВСЯКУ МИТЬ
Ловлю́ осінню всяку мить, Де так цікавого багато, Яка старається, спішить Усе чіткіше показати. Дивлю́ся вслід всьому́ й птахам, Що почали́ вже відліта́ти, І ще я волю дам ногам У тому про́сторі ступати. Щоб йшли по осені, брели, А очі всю красу вбирали, Хмари щоб різними були І […]
ЛОВЛЮ́ ОСІННЮ ВСЯКУ МИТЬ
Ловлю́ осінню всяку мить, Де так цікавого багато, Яка старається, спішить Усе чіткіше показати. Дивлю́ся вслід всьому́ й птахам, Що почали́ вже відліта́ти, І ще я волю дам ногам У тому про́сторі ступати. Щоб йшли по осені, брели, А очі всю красу вбирали, Хмари щоб різними були І […]
ГУДІЛИ В ВИШНЯХ КОМАРІ
До того знову б чебрецю, До чорнобривців біля хати, Знаю --- нічого не верну́, Але не можу не згадати. Горбатих тих, кривих доріг, І тих стежо́к, що так багато, І три тих сходинки, поріг... Таке не можна забувати. Світив як місяць угорі, Ховались тіні біля хати, Гуділи в […]
Під брамою
Твій сміх линув через гору, Перестрибуючи сивих горобців на дроті. Вже чувся спів півня із сусіднього двору, Який спросоння сфальшивив на першій же ноті. Ми сиділи під брамою, обіймалися, Про щасливе майбутнє мріючи. І кожного разу так важко прощалися, Від розлуки немов шаленіючи. Так буває лише в сімнадцять […]
Лети
Дійшов до крапки. Падаєш у прірву, Де час застиг, мов мокре полотно. Я допоможу — зсуну клин та вирву І викину це вицвіле сукно. Летиш униз крізь зоряні тенета, Повз хмари-губки, що вбирають звук. Свистить повітря, наче фальш кларнета — Я поряд. Заберу частину мук. Навколо простір гусне, […]
