Набрати води можна завжди у склянку
Життя — це не потім, Життя — це сьогодні сказати комусь, що давно не казав, і сісти в забутий, запилений потяг, який надто довго на тебе чекав. Вдихнути повітря, що пахне дощами, де вітер вичісує срібло з дротів, і слухати, як під тугими громами пульсує електрика втрачених слів. […]
А світ розпадався…
Ми пили з горняток придумані далі, І плавали в пахощах кави крізь сни, А простір горлав, прокладав магістралі, На ребрах розкритої навстіж землі. Хвилини кришилися — дзвінко й велично, Немов кришталевий спів диких степів. Асфальт розливався, як ртуть галактична, Ковтаючи тіні ліхтарних стовпів. І купчились хмари — перини […]
З’єднавшись з терпким присмаком утрати
Кружляє чайний лист на самоті Серед бурштинової порожнечі. Він думає, що сенс знайде на дні, Шукає шлях до спокою та втечі. Але кришталь тримає, як тюрма, Окріп загасить шепіт аритмії. Тут навіть час заварено дарма — Він стигне, немов замкнені стихії. Лягає лист на порцеляни брук, Де кип’яток […]
Я ЛЮБЛЮ́ ТЕБЕ
Я люблю́ тебе, осінь, люблю́! Дуже-дуже, по-справжньому, щиро! Вже радію твоєму теплу Й павутинню, що забіліло. І тривалим радію дощам, І туманам твоїм сивочолим, Й вечорам, і ранкам, і дням, І світанкам бузко́вим. Заглядаю у ніч із вікна, І за кленом дивлю́сь, як жовтіє, І немає претензій, нема, […]
ПОВІЯВ ВІТЕР
Повіяв вітер --- й мені добре, Пробіг промінчик --- краще всіх! Трава жовтіє, бур'ян сохне, Місцями іній уже ліг. Листя не все спішить додолу, Й хвилям під лід ще не кортить, Очі погля́дають угору, --- А раптом клин уже летить. Й почувся голос, знову й знову, Пташиний, ви́соко […]
Вона загубила себе
Вона загубила себе Сама не помітивши цього Ковзає поміж думок, поміж людського-злого Поміж чужорідних смаків, і посмішок цих фальшивих Поміж бездоганних рядків, та клоунів цих паршивих Вона знаходить в собі, їй не властиві риси, і все це для того щоб, бути як ті актриси Невже світ втрачає її, […]
НА ІВАНА НА КУПАЛА
На Івана на купала з неба зірка впала, Де живе моя кохана мені показала, Я пішов до тої хати, що зірка показала, І попросив одну сусідку щоб її позвала, Вийди мила ти до мене, мені покажися, Хочу бачить тебе люба, красно усміхнися, Підійди до мене ближче, обійми рукою, […]
*****
30.09.2026. 1684-день війни Два старезних гегемона, Двох півкуль планети, Не шанують вже нікого І третій їм не треба. Розривають на шматки Вплив держав маленьких, І в цих планах грандіозних Зник той Дух расєйський. Вона в них, мов та шестірка, Брудні речі робить, Вірить досі, що велика, Та допомогу […]
Карка ворон
Біля лугу на осонні На високім осокорі Карка ворон до ладу Карка ворон до ладу Та й накарав вороженькам Здоровенную біду А веселій молодиці Сороміцькі небилиці Козаченьку молодому – З перемогою додому Матерям – дітей багато І тепло у кожну хату Всім накаркав що схотів Стрепенувся й полетів
Олешки
Останні травневі дні, та там не бачать їх, вони, бо там живуть усе ще у вогні і губляться надії в тишині. Щоранку чуємо ми звук сирен, а останнім часом — лиш спів траурних пісень. Від голоду там помирають люди, а в нас: «Мам, я це не буду». Вони […]
Я згадую дні прадавні, роздумую про всі Твої діяння,- розмірковую над ділами Твої рук
Все більше серед нас не знаючи про гоніння, Привикли жити в конфорті, найлегше, Виховавши в ногу поколінь, Що будують життя і віру " на піску"... Все менше серед нас "пророків старшої школи ", Прийшли випробування вогнем, Все бачили вони: і тюрми, і розділення, І шли за Богом не […]
Побажання для Захисників
Броні міцної, Руки твердої. Незламної волі. В серці любові, В душі покою. Затишку в родині, Добра в хатині, Миру в Україні!
Скульптури з каміння
Шукаєш опору, шукаєш баланс Бо ламаючи світ, надламаєшся сам Світобудова щоразу хитка Хитросплетіння чи доля така Лиш би не впасти, лиш аби жить, Якось розкласти понад лабіринт Висячі пазли гострі й тупі, Різні сюжети складні і прості Так ми живемо, будуючи дім Не з цегли міцної, а з […]
УЖЕ СВІТАЄ
Вже тиша там... і тут... довкола... Година ночі... спить кварта́л... Лише́ одна не спала втома, А місяць бачив і мовчав. Спить вітер --- шелесту не чути, Птахів не видно, спить усе, Як сон про неї міг забути? Уже світає --- він не йде. 30.09.2026. Ганна Зубко
Відтанцювало літо по стерні
Відтанцювало літо по стерні, Наповнюючи засіки зерном. І згинуло в холодній тишині, Під осені розгорнутим крилом. А сонця ґудзик держить висоту, Кидаючи проміння крізь дощі. Щоб обігріти осінь-сироту, Яка тупцює під дощем в плащі. І витягнулись тіні, як шпильки, Що тягнуться до вимоклих садів. Зависли яблука, немов жуки, […]
Відтанцювало літо по стерні
Відтанцювало літо по стерні, Наповнюючи засіки зерном. І згинуло в холодній тишині, Під осені розгорнутим крилом. А сонця ґудзик держить висоту, Кидаючи проміння крізь дощі. Щоб обігріти осінь-сироту, Яка тупцює під дощем в плащі. І витягнулись тіні, як шпильки, Що тягнуться до вимоклих садів. Зависли яблука, немов жуки, […]
Неподільне коло
Я просочилася у вени ртуттю, Ти не забудеш вже мене ніколи. Ми стали єдністю — одною суттю, Замкнувши гостре, неподільне коло. Я впала в сни твої важким оксидом, Де замість кисню — присмак хризантеми. Наш спільний простір пахне антрацитом І спалахами спаленої схеми. У венах чуєш мій далекий […]
Розлетілось насіння
Тріснула чаша — і бризки розлитої ртуті Впали на рейки, що зв’язують материки. Ми — лише дрібка тепла серед простору люті, Що у тривозі летить в невідомі кутки. Нас викидало з домівок, як вибиті вікна, Вибухом вирвало літери із сторінок, Що спалахнули, в безмежності простору зникли, Але лишилися […]
