Мишка
Сьогодні рано я встала Помила личенко своє Сала з хлібом нарубала І то все в роті сижує Телефон на зарядку я поклала Перемотавши трохи шнур Бо та миша задовбала Все гризе як старий кнюр Іду в подруги кішку брати Давно хотіла це зробить Капканом мишку ту не злапати […]
Солодкий обман
Паперові пливуть кораблі По асфальту гарячих ночей. Ми шукаємо іскри в золі Незнайомих, холодних очей. Електричні дроти, як струна, Ловлять сни перелітних птахів. В склянці кави застрягла весна, А у шафі — плаття із гріхів. Ліхтарі лиш ковтають там дим, Розфарбовують небо у ртуть. І стають думи чимось […]
Як вирок і як рана
Земля кричить під чорними хрестами, Дощ не змиває злочини страшні. Час не зітре — ні зараз, ні віками, Нелюдські звірства клятої русні. Був Маріуполь — ніби рване серце, І Буча — жах, траншеї, трупи, лід. Оленівка — обвуглений концтабір, Спланованого пекла чорний слід. Могили свіжі в парках, при […]
Ми
Ми – це не просто двоє у кімнаті, Не просто зустріч стомлених доріг. Ми – це тепло: серед зими багаття, Яке приносить грудень на поріг. Ми – це розмови тихі до світанку, Коли весь світ замовкнув і заснув. Це кава, що чекає філіжанку, І погляд, що у серце […]
СЕРЕД ГРОЗИ
І не думала, і не гадала, Що ступатиму у грозу, Яка небо, злючи́сь, черка́ла, На мою дивлячись ходу. Хотів вітер із рук забрати Парасольку собі, кудись, До калюж жартома загнати, Що за мить у одну злили́сь. І не думала, і не гадала, Що опинюся серед грози, Йшла, спинялась, […]
Суми
Це місто, що живе. Ще зберігає спокій І видимість пристойного буття. Неспішно люди йдуть по вулиці широкій Асфальтами стираючи взуття. Величний банер привернув мою увагу: "Місто-герой" - написано на нім. Червоний зміст на чорнім фоні - противага Ворожим КАБам, що по місту б'ють оцім. Тут звуки вибухів, стрільби […]
ОСІНЬ
Вже гороби́на чепури́ться, осінь... День непомітно час свій підмотав, І частий дощ усе довкола ро́сить, І прохолоди вітер підігнав. Й густі тумани просяться частіше У пору денну, та́кож у нічну, І вигляда́ють зграї жалібніше, Що відліта́ють в подорож важку. Неспішно осінь зовнішність міняє, До жовтизни́ де бурості додасть, […]
Чую ду́мки твої
Ми на відстані часу, та поруч в ту мить, Коли серце твоє від тривоги не спить. Без дзвінків і без слів, крізь нічну глушину, Чую ду́мки твої — розпач та гіркоту. Це невидима нитка, що вшита у сни, Мов струна між серцями посеред зими. Коли раптом відлуння мов […]
ЙДУ ІЗ ВІТРОМ
Я не одна йду, а із вітром, Ступаю в сонячні сліди, Не заперечую обіймам, Що із боків, що із гори. А тінь мани́ть, що справа й зліва, І під черешнею густа, Куди вже пташка залетіла, Й моя продовжилась хода. Все далі з вітром, який поруч Летить й не […]
Те, що розбите — вже безсмертне
Покуштував ти крові й не спинивсь. Сподобалась? Пий далі — станеш ситим. Ти все перевернув і розтрощив, Лишивши серце в пустоті розбитим. Ти пив цей біль, не знаючи жалю, Ковтав краплини сили, наче воду. Я більше не тримаю, не молю, Бери усе, бери свою свободу. Коли ти розіллєшся […]
Відсвіт
Бавиться місяця серп з філіжанкою, Струшує в каву молочний свій лід. А я любуюсь його забаганкою, П'ю чорну каву, мов ночі відсвіт. Всесвіт кипить під небесною кришкою, Лине дихання туману й думок, І ніч м'якою котячою ніжкою, Біля фіранки притишує крок. У порцеляні серп, небо гойдаються, І розпадається […]
Резинові труси
Ой летіли дикі гуси Над моїм коменом пройшли Чорні стали як ті індуси Що з нами жити почали Ой летіли все летіли Чорне стадо віслюків Багаття в печі горіти не хотіло І накидав туди резинових трусів Труси ті мила одягала Коли ще до шлюбу вона була Це її […]
Цвинтар невидимих доріг
На кожнім роздоріжжі, де ти є, Росте незримий непролазний ліс. Ось там ти — воїн, там ти — сомальє, Там ти не плакав, там — не знав завіс. Але стаючи на єдиний шлях, Ти відкидаєш тисячі джерел. І всі твої можливі тихі «я» Враз опадають листям із дерев. […]
Скелет у шафі
Я ще один скелет у твоїй шафі, Надійніший і найвірніший друг. П'ємо тягучий морок в брудершафті, А за дверима звужується круг. Вже не тримаю зла, ілюзій зайвих, У мене замість серця — лиш сучок. Твоїх нічних думок потік примарний Гризе під шкірою, мов хробачок. Коли твій світ розсиплеться […]
Поки ми двоє
Ти пам’ятаєш, як тоді було, Коли довкола все горіло й тліло? Ми берегли крихке душевне скло, Шукали слово, щоби спасти тіло — Втекти від страхів й дихання в хребет. Ти кажеш: «Час іде занадто швидко». А я дивлюсь на залишки, скелет І бачу пульс життя, як тонку нитку. […]
Поцілунок долі
Лови поцілунок, доле моя! Моя ж бо ти є чарівниця. Вплітаєш у коси проміння життя І лілеєш мене, мов дитину. Лови поцілунок, доле моя! Художниця ж бо ти яскрава: Розмай, зорецвіт, насолода життя Щирість очей бездонних. Лови поцілунок, доле моя! Моя ж бо ти є чарівниця. Лови поцілунок, […]
Вогонь, який світився на тропі
Вона лежала в пригорщах ночей, Мов діамант, в якому зріло світло. Ковзали погляди скляних очей — І жодна іскра так і не розквітла. Ходили люди поруч, як сліпі, Шукали щось у попелі крихкому. Вогонь, який світився на тропі, Був не потрібним вантажем нікому. Обходили, неначе зайвий шум, Мов […]
Поки ми двоє
Ти пам’ятаєш, як тоді було, Коли довкола все горіло й тліло? Ми берегли крихке душевне скло, Шукали слово, щоби спасти тіло — Втекти від страхів й дихання в хребет. Ти кажеш: «Час іде занадто швидко». А я дивлюсь на залишки, скелет І бачу пульс життя, як тонку нитку. […]
