Правда
Боротись за правду небезпечно, Та й мало хто її тепер шукає. Хтось це вважає недоречним, А декого це взагалі лякає. І не важливо вже, де правда, Лиш добре було б зараз тут. І, не збираючи нараду, Затверджують новий статут. Жовтень 2026
Осінній мотив
Хмарить... Вітер дмухає поволі, Тихо листя шурхотить, Падає, летить додолу. Серце в грудях тріпотить. Квіти — зірочки яскраві — Мерехтять з усіх боків. У дні сонячні та хмарні Задають новий мотив. Жовтень 2026
ЗАМЕРЗЛА ВЖЕ РІЧКА
Замерзла вже річка, сховалися хвилі, Не миють обвислих вербових гіло́к, Застигли у часі дні швидкоплинні Поміж уже посмутнілих думо́к. Серйозніший вітер, холодом віє, Похрускує гіллям раз-по-раз сухим, Дивує і небо --- снігом вже сіє, Траву покриває ряденцем тонким. Ховають кишені руки замерзлі, Пі́днятий комір торкнувся лиця, Перед очима […]
ЗАМЕРЗЛА ВЖЕ РІЧКА
Замерзла вже річка, сховалися хвилі, Не миють обвислих вербових гіло́к, Застигли у часі дні швидкоплинні Поміж уже посмутнілих думо́к. Серйозніший вітер, холодом віє, Похрускує гіллям раз-по-раз сухим, Дивує і небо --- снігом вже сіє, Траву покриває ряденцем тонким. Ховають кишені руки замерзлі, Пі́днятий комір торкнувся лиця, Перед очима […]
МИНАЮТЬ ДНІ, МИНАЮТЬ НОЧІ
Минають дні, минають ночі, Дивись --- і вересень вже збіг, Вода верб тулиться, хлюпоче, Туман між травами приліг. Вкриває темрява всі ночі, Вітер суворішим стає, Уже й до місяця вуркоче, А той і вусом не веде. Усе ж ховається за хмари, Що заслоняють і зіро́к, А верби листя […]
ознаки тепла
всі вірші заримую тобі. вночі під свічкой слова чесні й місцями нудні. так, не ідеально, так, банально, та на більше я не здатна. можливо всі почуття лишаться у пітьмі, можливо всі слова застрягнуть в голові. та без роздумів чи страху в серці залишаються ознаки тепла твого й твого […]
самоіронія
світло кімната зачинені двері. книга, диван і плечі роздерті, ручка в руках. бажання щоденне не втратило силу навіть в відразу, стало сильнішим, ніж було на початку. і слово передать не зможе відчуття цілої втечі від думок свого лаштунки. все це просто іронія жартів, все це лиш обман простої […]
УСЕ РІДНЕ
Хоч збли́зька й не бачила моря, --- Не шкодую, --- фанатка річо́к, Близ густого пшеничного поля І протоптаних ча́сом стежо́к. Також гори не виділа зроду, І нічого --- не вмерла, живу, До простого відношусь народу І, що поряд, --- найбільше ціню́. І міське, і сільське --- усе рідне, […]
НЕДІЛЯ. СОНЦЕ ТІШИТЬ ЗРАНКУ
Мені для щастя лише треба, Щоб за́вжди поряд спокій був, Торкався погляд сині неба, А розум голос його чув. Молитва день благословляла, Й ніч осінялася хрестом, Від втоми тіло визволяла Та виліковувала сном. А ще для щастя мені треба Проміння в крапельках дощу, І помах вітру звідти ж, […]
Життя — безумний трансформатор
Серед бетонних та залізних днів Гуде життя — безумний трансформатор, Володар зоряних нічних вогнів, Він сам собі — і жертва, і диктатор. У мідних венах — божевільний струм, Що б’є розрядом крізь німу зажуру, Він переплавлює іржавий сум На світлову і радісну текстуру. Кипить олива у його нутрі […]
Де жодна ідея себе проя́вить не змогла
Годинник на стінах вистукував ребрами з ляку, і час розсипався на дрібку солоних ікон. У чаші окропу топилася темрява знаку, який ми колись необачно впустили в свій сон. Віск плакав бурштином, встеляючи тло суходолу, де зморщений спокій тримає за горло весну. Лиш протяг ніс вічність у темряві тиху […]
Шанс завжди є, лиш роздивись його
Він — чорна мушля на скляному дні, Неоновий лишайник на бетоні. Сон криголама в льодовому сні, Забута м'ята на пустім пероні. Він не кричить крізь гучномовці площ, Не б’є у бубон тупо й безголосо. Він — випадковий, пішохідний дощ, Що підмиває стіни хмарочоса. Не просто збій черговості годин […]
Липневі грози
Сміється день латунним грамофоном, Перетирає хмари на крохмаль, І кожен промінь, зв’язаний капроном, Знімає з неба вицвілу вуаль. Веселий день — залізна парасолька Над містом, що загорнуте в асфальт. Танцює літній вітер з листям польку І піднімає звуки з басу в альт. Будинки п'ють розплавлену суничність Із вітражів, […]
Життя — безумний трансформатор
Серед бетонних та залізних днів Гуде життя — безумний трансформатор, Володар зоряних нічних вогнів, Він сам собі — і жертва, і диктатор. У мідних венах — божевільний струм, Що б’є розрядом крізь німу зажуру, Він переплавлює іржавий сум На світлову і радісну текстуру. Кипить олива у його нутрі […]
НАЙКРАЩА З ПОДІЙ
Сповільни́ла ходу, навіть дуже, Чи затрималось літо на дні? Комусь, може, до то́го й байду́же, Та лише́ не мені, не мені. Барв яскравих осінніх шукаю В берегах, поза вікон своїх, Та на клена усе погляда́ю, Що високим в дворі уже зріс. І птахи чого́сь ждуть, не зліта́ють, А […]
НАЧЕ БАЧУ
Наче бачу ті хвилі прозорі, Весь той край, де вік мій зростав, Де всміхались гуртом в небі зорі І було так приємно очам. Все порівнюю досі й світанки, І як сонце до заходу йде, Й біля вікон низьких бачу ранки, На столі --- молоко те парне. Пахне хлібом, […]
ЯКБИ́ Ж ТО ЗНАТИ
Якби́ ж то знати, де впаде́ш, --- То б і соломки підстелити... Чого не скажеш, не сплетеш, Щоб із собою в мирі жити. Щоб не чіплялась, як іржа, Не їла совість, не точила, Бо із крихкого наче скла, --- Така душа ота вразлива. Хоча від се́бе гонить страх […]
Мамо, не сваріться
Мамо, не сваріться, він не п'є від свят, Просто часто сниться той проклятий ад. Там лишив він друзів, там лишив життя, І тепер у серці досі йде війна. Мамо, не сваріться, він не став чужим, Просто після фронту важко бути тим, Хто сміється щиро, хто спокійно спить, Бо […]
