Вельон із суцвіття
Ти така… Ти така неймовірна. Як хтось сміє казати: «Проста»? Це неправда, брехня лицемірна! Які в тебе солодкі вуста… Вітер грається твоїм волоссям. Йому заздрю: залиш, не чіпай! Я б із ним у двобої зійшовся. Вона моя — в очах її рай. Такий погляд — лиш раз на […]
Так важливо
Так важливо зустріти людину, Яка душу твою покохає. З нею часу не бачиш ти плину, Її ласка теплом огортає. Яка вірить у тебе щосили І радіє малим перемогам. Про яку щиро Бога молили — З нею місця немає тривогам. Як це важко — зустріти людину, Яка завжди тебе […]
Немов причал
Слова лишились на пероні, Коли пішов останній потяг. Тримаю спогад у долоні — Холодний, ніби мокрий одяг. Ти запізнився... На хвилину? Чи згаяне всліпу життя? Дивлюсь у неба порожнечу І чую космосу виття. Хотів сказати, та мовчав, Чекав на що? На слушну мить? Пустий перон, немов причал, Під […]
Не долетівши навіть до хорів
Годинник сплюнув зуб із шестерні. На кахлі неба вицвіла емаль. Ми продавали спогади свої За мідний гріш і крижану печаль. Тепер розплата повзає, як ртуть, Збирає кроки у важкий мішок. А нерозказані слова снують, Ховаючи у метушні грішок. Судовий виконавець — біла ніч: Шпалери рве з облізлих мокрих […]
Восьме диво світу
Хтось шукає зоряницю свою в небесах, Хтось за славою знов поспішає у гніві. Ну а я тут пишу, і рядки у віршах — Не для гордості, просто для власної втіхи. Багатьох закрутив цей життєвий сувій, Кожен хоче відкрити душі таємницю. Хтось самотньо чекає тут здійснення мрій, І надіється: […]
За широким полем
Я торкнусь невизначеної долі, Що вона мені тут назурочить? Там, за старим батьківським сараєм, Розгулялася гроза вночі. Я у снах піду своєю стежкою, Промайнуть роки мого дитинства. Час його здається закоротким, І не зчувся, як зібрав намисто. Там за полем залишилась хата, Батьківський сарай від смутку покосився. Де […]
Темрява осиротіла
Твоє ім’я нагадує бурштин, Що зігріває вже скупі розмови. Та серед глянцевих пустих вітрин Жбурляє вітер лиш сухі промови. Колись асфальт рікою тік від слів І зацвітало вирване коріння. Там почуття приходили із снів, Із шепоту й прозорого каміння. Та спокій пахне спаленим крилом, Час дивиться назад у […]
Адреналін
Нервову систему шматують кинджали — Це вени ковтають текучий озон. І час розкришився на псевдофрактали, А тиша впивається криком в бетон. Легені ковтають гарячу отруту, Зіниці розширилися до орбіт. Думки вибухають в полоні мазуту, Стираючи в попіл старий моноліт. І виє з електрики шторм у судинах. Дихання немає […]
Спільна доля
Твій крик несуть мені віки, І простір розбивають грози, Іржавіють солончаки, Де замість злив — гарячі сльози. І плаче серце крізь думки — Німий розірваний годинник, Бо звук, що вирвався з ріки, Для тиші — вічний супротивник. Крик рве на клапті пасма хмар, Фарбує дим у чорний колір, […]
Архів пам’яті
Крізь скалки та дзеркальні блиски Згортає пам’ять свій сувій. І вицвілі від часу списки У вузол скручує живий. Слова мастять неспішно рейки, Зіниці миготять в пітьмі. І голоси — згорілі стейки Скриплять і кришаться крізь дні. Кипить у венах чорна кава, Думки — розбитий грамофон. Вони вночі співають […]
Зотліло літо… Перейшло…
Зотліло літо... Перейшло... Минулося – як не було... Чому так швидко?! Ви куди...?! Як місяці – летять роки... Уроки, кроки, щабелі... Оцінки вже не ставлять в табелі... Оцінку вже не зроблять вчителі... Сторінки в зошитах всі списані... Списком – життєві цілі прописані... Словом – самому собі прочитані... Та-а.. […]
А ДОЩ ВСЕ ЙШОВ
Без сліз сумую, їх немає, Напевно виплакано всі, Та це нічого не міняє, Очі одна́ково сумні. Осінній дощ спиняє тугу, Він для душі немов бальзам. Вже з парасолькою край лугу, Де вітер хмари підганяв. Трава штанин тулилась мокра, Чи може сльози то її, Та ні, бо осінь дуже […]
* * *
Годинник мовчки днем все ходить, Тишу збираючи зі стін, Думки то зводить, то розводить Розум, що наче знахабнів. Смартфон озвався серед тиші І рій думо́к отих жене, Рука не тисне кнопку, пише... Вікно поскрипує старе... 07.09.2026. Ганна Зубко
Колодязь часу
Простір згортається в нитку сувору, Гусне час срібною ртуттю на склі. Ми не здіймаємо голови вгору — Коренем вгризлися в скиби землі. Пам'ять, мов сито для білого шуму, З часом холоне й твердіє, мов лід: Хтось випікає із відчаю думу, Хтось замуровує в щілинах світ. Іскра не падає […]
Чорний кіт
Хай тобі невідомими лишаться Всі проблеми мої, сльози й біди. Як проходжу я повз — лиця кривляться. Це пусте… Не вартує й обіди… Я живу краще всіх — запам’ятай! Про що мрію — миттєво збувається. Все на блюді підносять — лише вибирай. Ти права. Саме так й відбувається. […]
Десь загубилося життя
Десь загубилося життя, Оте, що було до війни. І відлетіло сприйняття, Щасливих посмішок у сни. На вулицях чужого міста, Знайому постать я шукаю. Бодай одна впізнана риса Про рідну землю нагадає. Десь загубилося в тумані Моє колишнє там життя. І розчинилося в чеканні Рідного краю відчуття. Шукаєш часточку […]
Емблема
А що у тієї, що вічно сміється, Там, за душею, — не знає ніхто. Вона не сумує, їй ж добре живеться, І так до лиця їй червоне пальто. Вона ж бо невтомна, і все їй під силу. Така — гори зрушить без жодних вагань. В житті ні про […]
КАРФАГЕН
Карфаген, Карфаген, Зруйнували купу схем. Як би вкрасти й не попастись? От часи настали! НАБУ, САП та ДБР На наш слід напали. Ні в Тік Току похвалитись, І ні в Інстаграмі, Зразу тобі доведуть, Що купив за «зайві». Ох часи, важки часи, Тільки би пожити. Та від САП, […]
